Справа № 2-а-2043/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

19 серпня 2011 року                                                                                                    м. Кузнецовськ

Суддя Кузнецовського міського суду Рівненської області Зейкан І.Ю., розглянувши у  скороченому провадженні у Кузнецовському міському суді Рівненської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області про перерахування пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

До Кузнецовського міського суду звернулася ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області (далі - УПФ) з вимогами зобов’язати відповідача провести перерахунок  та виплати їй пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, тобто за 2009 рік у сумі 1650,43 грн., відповідно до ст.ст.40, 42 Закону України «Про загально обов’язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV (далі Закон України №1058-ІV) починаючи з 01.05.2010 року, зобов’язати відповідача прийняти рішення про перерахунок їй щомісячної додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи із розрахунку 75 % мінімальної пенсії за віком та виплачувати їх надалі з урахуванням перерахунку починаючи з 28.01.2011 року.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що при перерахунку пенсії у 2010 році їй було застосовано показник середньої заробітної плати працівників за 2007 рік в сумі 1197,91 грн., а не за рік, що передує пенсії, тобто 2009 рік в сумі 1650,43 грн., чим відповідач порушив вимоги ст.42 Закону України №1058-ІV та що призвело до суттєвого зменшення розміру її пенсії, а також відповідач порушує її право на отримання додаткової пенсії у повному розмірі, як  інваліда ІІ групи захворювання якої пов’язане з Чорнобильською катастрофою, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№796-ХІІ (далі –Закон України №796-ХІІ).

Відповідач отримавши копію ухвали про відкриття скороченого провадження у справі, з копією позовної заяви та доданими до неї документами, заперечення у десятиденний строк не подав.

Суд, дослідивши позовну заяву та оцінивши інші докази у справі приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову з наступних підстав.

У зв’язку з тим, що ухвалою Кузнецовського міського суду від 08.08.11 позовні вимоги ОСОБА_1 у частині щодо перерахування та виплатити підвищення пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 28.01.2011 року до 04.02.2011 року та ст. 40 Закон України №1058-ІV з 01.05.2010 року до 04.02.2011 року залишені без розгляду, суд досліджує докази щодо задоволення решти позовних вимог.

Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію по інвалідності.

14.05.2010 року позивач звернулася до УПФ із заявою про перерахунок пенсії з додаванням трудового стажу за 24 місяці після попереднього перерахунку, що підтверджується копією заяви.

Згідно з розпорядженням УПФ № 110115 від 13.07.11 ОСОБА_1 з 01.05.2010 року проведено перерахунок пенсії з додаванням страхового стажу, набутого після призначення пенсії. З копії цього ж розпорядження вбачається, що при розрахунку заробітку для обчислення пенсії УПФ застосувало показник «середнього заробітку за минулий рік»- 1197,91 грн. (за 2007рік).

          Відповідно до ч.4 ст.42 Закону України №1058-ІV (у редакції, чинній на момент виникнення спору, після визнання неконституційними змін до ч.4 ст.42 Закону в редакції Закону №107-VI від 28.12.07р. згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.05.08р. №10-рп/2008) у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніше як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Норма ст. 40 ч.1 Закону України №1058-ІV дозволяє для обчислення пенсії врахувати заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

          З наведеного вбачається, що позивач набула право на перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії, зазначені в частині першій ст. 40 Закону України №1058-ІV.

          Вирішуючи спір про законність застосування відповідачем при визначенні заробітної плати при перерахунку пенсії позивачу показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2007р. (1197,91грн), суд виходить з того, що відповідно до ст.40 ч.2 Закону України №1058-ІV (у редакції, чинній на момент здійснення перерахунку, після визнання неконституційними змін до ч.2 ст.40 Закону в редакції Закону №107-VI від 28.12.07р. згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.05.08р. №10-рп/2008) заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп= Зс х (Ск : К), де Зп –заробітна плата, дохід застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс –середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії; Ск –сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз-1 + Кз-2 + Кз-3 +... + Кз-n); К –кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

          Тобто, вбачається, що однією із величин, що впливають на розмір заробітної плати для обчислення пенсії є середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки  України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.

          На момент проведення позивачу перерахунку пенсії у 2010 році показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням (перерахунком) пенсії (за 2009р.) не встановлювався, а був визначений інший - показник середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, який має те ж саме застосування –для обчислення пенсії. За 2009р. цей показник визначений на рівні 1650,43 грн., що не оспорюється сторонами. Тому, на думку суду, не може бути підставою для відмови в позові та обставина, що за 2009 рік показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України не визначався. У даному разі слід застосовувати той показник, який був визначений у встановленому порядку для цілей обчислення пенсії - показник середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески.

          Вирішуючи питання про обчислення пенсії при її перерахунку позивачу відповідач, застосував показник заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України №1058-ІV враховується для обчислення пенсії, - за 2007р. на рівні 1197,91 грн. При цьому з позову вбачається, що відстоюючи правомірність таких дій, УПФ посилається на п.п.3 п.11 Постанови КМ України №530 від 28.05.08р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», де зазначено, що за бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону України №1058-ІV, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України №1058-ІV враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

          У даному спорі, роком, що передує перерахунку пенсії є 2009 рік і відповідний показник середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України №1058-ІV враховується для обчислення пенсії за цей період на момент проведення перерахунку був визначений.

          На підставі положень ст.40, 42 Закону України №1058-ІV, п.п.3 п.11 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.08р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»обґрунтованими є доводи позивача про наявність підстав при перерахунку пенсії застосувати показник середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2009 рік.

З копії посвідчення серії НОМЕР_2 від 14.03.1997 року вбачається, що дійсно                ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1. Витягом з акту огляду у МСЕК серії РВН №105974, який міститься у пенсійній справі позивача, підтверджується, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи інвалідності пов’язаної наслідками аварії на ЧАЕС.

Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України № 796 –ХІІ, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю, у розмірах: інвалідам ІІІ групи –50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007р. передбачена інша редакція ст.50 Закону України № 796 –ХІІ, зокрема,     особам,  віднесеним  до  категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам ІІІ групи  - 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.07р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно рішення Конституційного Суду України  від 22.05.08р. №10-рп/2008. Згідно п. 6 резолютивної частини вказаного рішення,  рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Це значить, що  з 22.05.2008 року діють норми ст.50 Закону № 796 –ХІІ в редакції, що була чинною в період  до внесення змін  підпунктом 15 п. 28 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.07 р. (що визнані неконституційними).   

Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону України №796-ХІІ, виплачується особам віднесеним до 1 категорії, інвалідам ІІІ групи –15 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом. Відповідно до  ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону. Так як, розмір додаткової пенсії позивачу, що визначений за нормами постанови КМ України від 28 травня 2008р. №530 не відповідає нормі ст.50  Закону № 796 –ХІІ, тому необхідно задовольнити позов про перерахунок пенсії позивачу відповідно до вимог статті 50 Закону України № 796 –ХІІ.     

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Не визначається такого розміру і нормами спеціального Закону № 796 – ХІІ. Тому, на думку суду, є підстави для застосування загальної норми ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому, положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем права на підвищення пенсії відповідно до закону. Суд, також, бере до уваги, що за змістом ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується в тому числі для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Тобто, з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку  мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат. Статтею 46 Конституції України гарантується, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.   

Наведене дає суду підстави при вирішенні даного спору застосувати у розумінні ст.50, Закону № 796 –ХІІ мінімальний розмір пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Отже, величиною мінімальної пенсії за віком,  від якої має бути фактично обраховано нижчу межу пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, є встановлений законом прожитковий мінімум.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд виходить з того, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»№3491-VI (далі Закон України №3491-VI), що набув чинності 19.06.2011 року,  прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік»доповнені пунктом 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

З викладеного вбачається колізія застосування нормативних актів, які мають однакову юридичну силу та регулюють один вид суспільних відносин.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп  у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

Отже, з 19.06.2011 року стаття 50 Закону України №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах визначених Кабінетом міністрів України, як то передбачено Законом України №3491-VI, що прийнятий пізніше.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи із зазначеного принципу покладення обов’язку доказування, відповідач не довів правомірність його дій.

На підставі викладеного,  керуючись ст.ст.11, 71, 138, 160-163, 167, 183-2 КАС України, ст.ст.40, 42 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та ст. 50, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області  здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії, відповідно до ст.40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії у розмірі 1650,43 грн. та виплачувати її у перерахованому розмірі, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 5 лютого 2011 року до настання передбачених законодавством підстав для припинення виплати пенсії позивачу або до зміни законодавства, що регулює вказані виплати.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області  здійснити перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1 за шкоду заподіяну здоров’ю, як особі віднесеній до категорії 1 пов’язаною з Чорнобильською катастрофою в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»із розрахунку, що мінімальна пенсія за віком визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 05 лютого 2011 року до 18 червня 2011 року  та виплатити її у перерахованому розмірі, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні інших вимог відмовити за безпідставністю.

Постанову суду звернути до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.

Постанова суду набирає законної  сили  після  закінчення  строку  апеляційного оскарження. Апеляційна  скарга  подається  до  Житомирського апеляційного адміністративного суду через  Кузнецовський міський суд Рівненської області, який ухвалив оскаржуване  судове  рішення.  Копія  апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  подається протягом  десяти  днів  з  дня  її отримання.  

Суддя                                                                                                                                                І.Зейкан