Справа № 2-а-1924/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

18 серпня 2011 року                                                                                                    м. Кузнецовськ

Суддя Кузнецовського міського суду Рівненської області Зейкан І.Ю., розглянувши у  скороченому провадженні у м.Кузнецовську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області про перерахування та виплату пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

До Кузнецовського міського суду звернулась ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області (далі - УПФ) з вимогами:

- зобов’язати відповідача нарахувати та виплачувати їй щомісячну соціальну державну допомогу з 08.01.2011 року, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у вигляді підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком;

- зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату підвищення до пенсії їй як непрацюючому пенсіонеру, що проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№796-ХІІ (далі – Закон України №796-ХІІ), в розмірі однієї мінімальної заробітної плати починаючи з 08.01.2011 року;

- зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату їй додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеній до категорії 4, відповідно до ст.51 Закону України №796-ХІІ, в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком починаючи з 08.01.2011 року.

- зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату їй щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст.52 Закону України №796-ХІІ, в розмірі 50 % прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність починаючи з 08.01.2011 року.

- зобов’язати відповідача здійснити їй нарахування та виплату збільшення пенсії на один відсоток заробітку за кожен рік роботи понад 15 років, відповідно до ст.56 Закону України №796-ХІІ, починаючи з 08.01.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач порушує її право на отримання соціальної допомоги як дитини війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та на отримання додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, підвищення до пенсії у повному розмірі як непрацюючого пенсіонера, особи постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, яка проживає на території радіоекологічного забруднення, відповідно до ст.39, 51,52, 56 Закону України №796-ХІІ.

Відповідач отримавши копію ухвали про відкриття скороченого провадження у справі, з копією позовної заяви та доданими до неї документами, заперечення у десятиденний строк не подав.

Суд, дослідивши позовну заяву  та оцінивши інші докази у справі приходить до висновку про необхідність задоволення позову з наступних підстав.     

У зв’язку з тим, що ухвалою Кузнецовського міського суду від 03.08.2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 у частині перерахування та виплати пенсії, відповідно до ст.ст.39, 51,52, 56 Закону України №796-ХІІ за період з 08.01.2011 року до 01.02.2011 року, та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 08.01.2011 року до 01.02.2011 року, залишені без розгляду суд досліджує докази щодо задоволення решти позовних вимог.

           Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в силу норми ст.1 Закону №2195-IV має статус "дитини війни", що підтверджується дослідженою копією паспорта громадянина України.

           Згідно ст. 6 Закону №2195-IV  передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна  соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. В ст.3 Закону №2195-IV визначено, що  державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

           Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено на 2007 рік з урахуванням ст. 111 зазначеного Закону, яка передбачала, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону №2195-IV виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

         Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 року в справі №6-рп2007 були визнані неконституційними положення пункту 12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону №2195-IV, з урахуванням статті 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік". А отже, з 09.07.07р. дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відновлено в повному обсязі. Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

           Щодо дії у 2008 р. ст. 6 Закону №2195-IV, то Законом України "Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007р. передбачена інша редакція наведеної статті: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни". Положення пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.07р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно рішення Конституційного Суду України  від 22.05.08р. №10-рп/2008. Згідно п. 6 резолютивної частини вказаного рішення,  рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Величиною мінімальної пенсії за віком,  від якої має бути фактично обраховано 30 відсотків підвищення до пенсії дітям війни, є встановлений законом прожитковий мінімум.

Пунктом 8 Постанови КМ України від 28.05.2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні. Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 01.10.1993 року вбачається, що ОСОБА_1 є громадянкою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю. Копією посвідчення №НОМЕР_2 від 16.01.2002 року, підтверджується, що позивач є пенсіонером з 2002 року. Згідно із розпорядженням УПФ №НОМЕР_2 від 30.05.2011 року, позивач отримує додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 38,20 грн.

Відповідно до ст.51 Закону України № 796 – ХІІ, особам, віднесеним до категорії 4, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю, у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007р. передбачена інша редакція ст.51 Закону України № 796 –ХІІ, зокрема, особам,  віднесеним  до  категорії 4, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі  5 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.07р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно рішення Конституційного Суду України  від 22.05.08р. №10-рп/2008. Згідно п. 6 резолютивної частини вказаного рішення,  рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Це значить, що  з 22.05.2008 року діють норми ст.51 Закону № 796 –ХІІ в редакції, що була чинною в період  до внесення змін  підпунктом 15 п. 28 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.07 р. (що визнані неконституційними).   

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Не визначається такого розміру і нормами спеціального Закону № 796 – ХІІ. Тому, на думку суду, є підстави для застосування загальної норми ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому, положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем права на підвищення пенсії відповідно до закону. Суд також приймає до уваги, що за змістом ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується в тому числі для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Тобто, з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку  мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат. Статтею 46 Конституції України гарантується, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.   Наведене дає суду підстави при вирішенні даного спору застосувати у розумінні ст.51 Закону № 796 –ХІІ мінімальний розмір пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 виданого 02.12.1998 року Кузнецовським  МВ УМВС України в Рівненській області підтверджується, що ОСОБА_1 з 15.06.1993 року постійно проживає у м.Кузнецовську, Рівненської області.

З обґрунтування позову та розпорядження УПФ №НОМЕР_2 від 30.05.2011 року, вбачається, що позивач отримує підвищення до пенсії, відповідно до ст.39 Закону України №796-ХІІ, у розмірі 5,20 грн. З цього випливає, що відповідач визнає право позивач на отримання цього підвищення, а тому суд не досліджує правомірності його призначення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" м.Кузнецовськ, Рівненської області віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до ст.39 Закону України № 796 – ХІІ, громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007р. передбачена інша редакція статті 39 Закону № 796 –ХІІ, якою визначено, що громадянам,   які   працюють   на  територіях  радіоактивного забруднення,   провадиться   доплата   в   порядку   та  розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Громадянам, які  працюють  у зоні відчуження,  а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення  після  повного  відселення жителів, за рішенням адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно  з  положенням,  затвердженим  Кабінетом  Міністрів України

Положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно рішення Конституційного Суду України  від 22.05.2008 року №10-рп/2008. Згідно п. 6 резолютивної частини вказаного рішення,  рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Це значить, що  з 22.05.2008 року діють норми ст.39 Закону № 796 –ХІІ в редакції, що була чинною в період  до внесення змін  підпунктом 15 п. 28 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.07 р. (що визнані неконституційними).   Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836  встановлено доплату у розмірі 5,20 грн. громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення.

Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом. Відповідно до  ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону. Так як, розмір доплати до пенсії позивачу, що визначений за нормами постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 не відповідає нормі ст.39  Закону України № 796 –ХІІ, тому необхідно задовольнити позов про перерахунок та виплату доплати до пенсії позивачу відповідно до вимог ст.39  Закону України № 796 –ХІІ.     

З копії посвідчення №НОМЕР_4 від 14.09.2007 року вбачається, що ОСОБА_1 є дружина, опікун дітей померлого громадянина із числа потерпілих категорії 1А, смерть якого пов’язана з Чорнобильською катастрофою.

Розпорядженням №НОМЕР_2 від 30.05.2011 року підтверджується, що позивач отримує пенсію по втраті годувальника в розмірі фактичних збитків, тобто відповідно до ч.3 ст.54 Закону України №796-ХІІ та отримує щомісячну компенсацію за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст.52 Закону України №796-ХІІ, у розмірі 76,40 грн. Таким чином, слід прийти до висновку про те, що відповідач визнає право позивача на отримання згаданої компенсації, а тому не досліджує обставини щодо правомірності її призначення.

Відповідно до ст.52 Закону України №796-ХІІ, щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року передбачена інша редакція статті 52 Закону № 796 –ХІІ. Зокрема, визначено,     що щомісячна  компенсація    в    разі    втрати    годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був  на його  утриманні,  в розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму для
осіб,   які   втратили   працездатність,   незалежно  від  пенсії, передбаченої  законодавством України. Враховуючи розмір нарахування та виплати щомісячної компенсації позивачу на даний час, вбачається, що відповідач під час нарахування та виплати цієї компенсації керується останньою редакцією ст.52 Закону України №796-ХІІ.

Положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року, якими були внесені зміни до ст. 52, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно рішення Конституційного Суду України  від 22.05.2008 року №10-рп/2008. Згідно п. 6 резолютивної частини вказаного рішення,  рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Це значить, що  з 22.05.2008 року діють норми ст.52 Закону № 796 –ХІІ в редакції, що була чинною в період  до внесення змін  підпунктом 15 п. 28 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.07 р. (що визнані неконституційними).

Отже, дії УПФ що виразились у невиплаті позивачу щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком починаючи з 02.02.2011 року є протиправними.

Із розпорядження № НОМЕР_2 від 30.05.11 вбачається, що позивачу визначено загальний стаж роботи 42 роки 3 місяці 3 дні. Збільшення пенсії за кожен рік стажу понад 15 років на 1 відсоток заробітку не проводилось.

Статтею 28 ч.1 абз.2 Закону України №1058-IV встановлено загальне правило, що за кожний рік страхового стажу понад 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст.27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Пунктом 13 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV, встановлено, що у разі, якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України №796-ХІІ та Закону України №1058-IV, призначається пенсія за її вибором.

Аналогічне регулювання містить ст.15 Закону України «Про пенсійне забезпечення», де зазначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України №796-ХІІ або їм надається право на одержання пенсії на підставах, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.2 ст.56 Закону України №796-ХІІ право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи жінки –не менш як 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку.

Отже, оскільки позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України №796-ХІІ, то і збільшення пенсії має бути проведене у розмірах встановлених нормами цього Закону, а не так як то зазначає відповідач.

Норма ч.2 ст.56 Закону України №796-ХІІ є чинною на даний момент.

Враховуючи наведене, суд вважає, що немає підстав стверджувати, що п.15 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV виключає можливість застосування норми ч.2 ст. 56 Закону України №796-ХІІ, як такої, що суперечить Закону. У даному випадку має місце конкуренція загальної (абз.2 ч.1 ст.28 Закону України №1058-IV) та спеціальної (ч.2 ст.56 Закону України №796-ХІІ) норми права, а тому застосуванню підлягає спеціальна норма права.

Таким чином, суд вважає, що дії  відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу з 02.02.2011року пенсії у розмірах відповідно до ст. 56 Закону України №796-ХІІ із розрахунку, що мінімальна пенсія за віком визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність є протиправною.

Крім того, задовольняючи частково позовні вимоги щодо строку виплати суд виходить з того, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»№3491-VI (далі Закон України №3491-VI), що набув чинності 19.06.2011 року,  прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік»доповнені пунктом 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення ст.ст. 39, 51, 52, 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

З викладеного вбачається колізія застосування нормативних актів, які мають однакову юридичну силу та регулюють один вид суспільних відносин.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп  у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

Отже, з 19.06.2011 року статті 39, 51, 52, 56 Закону України №796-ХІІ та ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку та розмірах визначених Кабінетом міністрів України, як то передбачено Законом України №3491-VI, що прийнятий пізніше.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи із зазначеного принципу покладення обов’язку доказування, відповідач не довів правомірність його дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 71, 138, 160-163, 167, 183-2 КАС України, ст.ст.39, 51, 52, 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області  провести перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1 за шкоду заподіяну здоров’ю, відповідно до ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі віднесеній до категорії 4, в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком із розрахунку, що мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 02 лютого 2011 року до 18 червня 2011 року та виплатити її з урахуванням виплачених сум.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську Рівненської області провести перерахунок ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, за період з 02 лютого 2011 року до 18 червня 2011 року та виплатити її з урахуванням виплачених сум.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області перерахувати ОСОБА_1 державну соціальну допомогу, на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком із розрахунку, що мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 02 лютого 2011 року до 18 червня 2011 року та виплатити її, з урахуванням виплачених сум.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області  провести перерахунок ОСОБА_1 щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст.52 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком із розрахунку, що мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 02 лютого 2011 року до 18 червня 2011 року та виплатити її з урахуванням виплачених сум.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у м.Кузнецовську Рівненської області здійснити нарахування збільшення пенсії ОСОБА_1 на один відсоток заробітку за кожен рік роботи понад 15 років, відповідно до ст.56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та виплатити її за період з 02 лютого 2011 року до 18 червня 2011 року.

У задоволенні інших вимог відмовити за безпідставністю.

Постанову суду звернути до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.

Постанова суду набирає законної  сили  після  закінчення  строку  апеляційного оскарження. Апеляційна  скарга  подається  до  Житомирського апеляційного адміністративного суду через  Кузнецовський міський суд Рівненської області, який ухвалив оскаржуване  судове  рішення.  Копія  апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  подається протягом  десяти  днів  з  дня  її отримання.  

Суддя                                                                                                                                           І.Зейкан