ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" лютого 2008 р. м.Чернівці Справа № 2/240
Суддя господарського суду Чернівецької області Скрипничук І.В. при секретарі Добровольській А.Я. у відкритому судовому засіданні розглянув справу
за позовом Спільного українсько-румунського підприємства “БукРомкарбід”
до Державної податкової інспекції у м.Чернівці
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м.Чернівці від 5 вересня 2007р. № 000497231/0 та № 000496231/0
Представники:
від позивача - Канівець Л.А.- представник за довір. від 13.09.07р.
від відповідача - Ткач Д.Б. –представник за довіреністю №28569/10-008 від 12.12.2006; Сохацька Н.В. –представник за довір. № 1536/10-12/10/012 від 24.01.2008.
СУТЬ СПОРУ: Спільне українсько-румунське підприємство “Бук-Ромкарбід” м.Чернівці звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернівці про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 000497231/0 від 05.09.07р., яким донараховано ПДВ в сумі 107590 грн., та № 000496231/0 від 05.09.07р., яким донараховано податок на прибуток в сумі 31126,5грн.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що в акті перевірки не викладено всі суттєві обставини (не відображено чи встановлені, чи не встановлені винні особи).
Якщо винні особи встановлені, то відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.96р. за № 116 “ Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей” розмір заподіяних збитків від розкрадання, нестачі, знищення чи псування матеріальних цінностей визначається за балансовою вартістю цих цінностей, зменшеною на суму фактичного зносу, що не перевищує 50 відсотків балансової вартості з урахуванням індексів інфляції відповідного розміру податку на додану вартість та акцизного збору з підакцизних товарів і добутком цих величин на коефіцієнт два.
Отже, оскільки визначення належного до відшкодування розміру збитків проводиться із врахуванням суми податку на додану вартість, то така операція вважається оподаткованою податком на додану вартість, і немає жодної підстави для відсторнування віднесених до податкового кредиту сум при придбанні товарно-матеріальних цінностей, що виявились у нестачі чи розкраденими.
Оскільки у випадку нестач чи розкрадань підприємство не укладало будь-яких договорів цивільно-правового характеру на передачу прав власності щодо товарів, які виявилися в нестачі чи розкраденими, то першою з подій слід вважати надходження коштів на погашення завданих збитків, а не факт виявлення нестачі.
Відповідач позовні вимоги заперечує, посилаючись на те, що за результатами перевірки виявлено допущені позивачем порушення п.п. 7.4.1 п.7.4. Закону України “Про податок на додану вартість” в частині заниження податку на додану вартість за червень-листопад 2005 року в сумі 71727грн. в результаті непроведення користування податкового кредиту в сторону зменшення в зв”язку з виявленням нестачі.
А тому, відповідно до п.п.17.1.3 Закону України “Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільо-вими фондами” платнику податків (позивачу) нарахована штрафна санкція по податку на прибуток у сумі 10879,50грн. та податку на додану вартість у сумі 35863,50 грн.
У судовому засіданні оголошено перерву до 14.02.08р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, суд встановив.
За результатами планової виїздної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності СП ТзОВ “БукРомкарбід” м.Чернівці з питань дотримання вимог податкового законодавства згідно акту перевірки № 3408/23-1/23250585 від 22.08.07р. відповідачем прийнято два оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 05 вересня 2007р., а саме:
- № 000497231/0, згідно з яким підприємству визначено податкове зобов”язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 107590,50грн. ;
- № 000496231/0, згідно з яким підприємству визначено податкове зобов”язання з податку на прибуток ( з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 31126,50грн.
Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом правомірно на підставі чинного податкового законодавства.
Так, відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платник податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості покупних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника податку у такому звітному кварталі.
У разі, коли вартість таких запасів на початок звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу, різниця додається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.
Проте, в порушення зазначеної норми Закону та Наказу ДПА України “Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання” № 143 від 29.03.2003 року, зареєстрованого в Мінюсті України 08.04.2003 року за № 271/7592, позивачем занижено валовий дохід за ІІ квартал 2005 року на суму 87600,0грн.
Згідно наказу по підприємству № 29 від 10.06.2005 року “Про проведення повної інвентаризації товарно-матеріальних цінностей по складу СП ТзОВ “БукРомкарбід” від 13.06.2005р., була проведена перевірка фактичної наявності залишків ТМЦ станом на 13.06.2005 року, за результатами якої встановлено нестачу в сумі 358636,02 грн.
Станом на 01.04.2007 року на підприємстві рахується дебіторська заборгованість по рах. 374 “Розрахунки за претензіями” в сумі 358636,02 грн. (проводка Дт 374 Кт 281).
У даному випадку підприємством занижено податок на додану вартість за червень-листопад 2005 року в сумі 71727,0 грн.
А тому, відповідно до п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України “ Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов”язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов”язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов”язання) за кожний з податкових періодів, встановлених для такого податку, збору (обов”язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п”ятидесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Як наслідок, позивачу правомірно нарахована штрафна санкція:
- по податку на прибуток в розрізі податкових періодів в сумі 10879,50грн.;
- по податку на додану вартість в сумі 35863,50грн.
З огляду на викладене, керуючись статтями 71, 86, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 185, 186, п.6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ :
У позові відмовити.
Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Порядок і строки апеляційного оскарження.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя І.В. Скрипничук