Справа № 2-1377/11

Р І Ш Е Н Н Я

                                                  І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

01 липня 2011 року                                                                                 місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді –Пахолюка А.М.

при секретарі –Лищук О.В.,

за  участю:

представника позивача –ОСОБА_1,

відповідача –ОСОБА_2,

представника відповідача –ОСОБА_3,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»в особі філії «Волинське головне регіональне управління»до ОСОБА_2 про  відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

        Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»в особі філії «Волинське головне регіональне управління» (далі - ПАТ «Приватбанк») звернувся в суд до ОСОБА_2 про  відшкодування шкоди.

        Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_2, будучи службовою особою банку, 06.10.2010 року засуджений Луцьким міськрайонним судом за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 191, 362 КК України. Внаслідок вчинення злочинних дій, ОСОБА_2 неправомірно заволодів коштами потерпілого ОСОБА_4 на загальну суму 2883,99 доларів США. Зазначену суму банк за рахунок власних коштів в подальшому повернув ОСОБА_4

        Просить суд, на підставі ст. 1191 ЦК України стягнути з ОСОБА_2 в його користь суму в розмірі –14679,51 грн. відшкодованої шкоди та судові витрати.

        23.03.20101 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог згідно якої просив стягнути з відповідача 22921,02 грн. відшкодованої шкоди та понесені судові витратии.

          В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовну заяву з підстав, в ній зазначених. Просив суд, позов задовольнити.

          Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнали, суду пояснили, що банк не зобов?язаний був відшкодовувати завдану                ОСОБА_4 шкоду, оскільки останній не пред?являв цивільного позову до будь-кого із сторін. Крім того, зазначили, що банк не мав права перераховувати кошти ОСОБА_4 через меморіальний ордер.      

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідка, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

          Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 згідно вироку Луцького міськрайонного суду від 6.10.2010 року, що набрав законної сили, був притягнутий до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.191, ч.3 ст. 362 КК України.

          Із зазначеного вироку вбачається, що ОСОБА_2, будучи працівником ПАТ «Приватбанк», використавши своє службове становище, 23.10.2008 року заволодів грошовими коштами, що знаходилися на рахунках потерпілого ОСОБА_4 у ПАТ «Приватбанк»на загальну суму 2883, 99 доларів США (а.с.6-11).

          Зазначені обставини, згідно вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України, доказуваню не підлягають.

          В подальшому ОСОБА_2 був звільнений із ПАТ «Приватбанк», що підтвердили сторони в судовому засіданні.           

          Із матеріалів справи вбачається, що після притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності,  позивач на підставі висновку службового розслідування від 13.12.2010 року прийняв рішення про відшкодування за власний рахунок потерпілому ОСОБА_4 2883, 99 доларів США двома меморіальними ордерами з віднесенням вказаної суми як дебіторської заборгованості на ім??я ОСОБА_2 (а.с.46-49, 50).

          Отже, позивач в добровільному порядку згідно вимог ч.1 ст.1172 ЦК України  відшкодував ОСОБА_4 заподіяну шкоду внаслідок винних дій свого працівника ОСОБА_2

Крім того, вироком суду від 06.10.2010 року стосовно ОСОБА_2 суд також відмовив ОСОБА_4 у задоволенні цивільного позову до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, зазначивши, що зазначений спір повинен вирішуватися між ПАТ «Приватбанк»і  ОСОБА_2 (а.с. 11).

Тому доводи відповідача про те, що позивач не зобов?язаний був відшкодувати завдану ОСОБА_4 шкоду є безпідставними.     

Судом встановлено, що ПАТ «Приватбанк»за рахунок власних коштів               16.12.2010 року перерахував на картковий рахунок ОСОБА_4 2883,99 доларів США, що підтверджується відповідними меморіальними ордерами та виписками із рахунків ОСОБА_4 (а.с. 31, 32, 51, 52).   

Доводи відповідача та його представника про те, що банком фактично не відшкодовувалася ОСОБА_4 шкода, оскільки в меморіальних ордерах як платника вказано ОСОБА_2, є безпідставними і спростовуються вищезазначеними висновками суду, а також показаннями свідка ОСОБА_5, яка пояснила, що рахунок дебіторської заборгованості по ОСОБА_2, не являється клієнтським, і був відкритий у зв’язку із необхідністю відшкодування банком за рахунок власних коштів потерпілому ОСОБА_4 2883, 99 доларів США.

Суд також критично оцінює і не бере до уваги надану відповідачем розписку про отримання ОСОБА_4 від ОСОБА_2 коштів в сумі 2474,50 грн., оскільки ця розписка написана 26.09.2008 року (а.с.36), а вчинення ОСОБА_2 злочинних дій по списанню спірних коштів з рахунків ОСОБА_4 відбулося 23.10.2008 року (а.с. 6).

Посилання представника відповідача на те, що банк фактично звернувся до суду із позовом про відшкодування шкоди, завданої злочином, а не з позовом про відшкодування шкоди в порядку регресу, спростовуються поясненнями представника банку в судовому засіданні та  позовною заявою, з якої вбачається, що позовні вимоги заявлені на підставі ст..1191 ЦК України (а.с.2).       

Оскільки банком завдана ОСОБА_4 шкода відшкодована саме в доларах США (а.с. 51, 52), то суд погоджується із визначеною позивачем сумою в розмірі 22921,02 грн., яка згідно офіційного курсу валют на день уточнення позовних вимог (23.03.2011 року) відповідає 2883, 99 доларам США (а.с. 27-29).             

Таким чином, оцінивши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення, а тому слід стягнути з відповідача в користь позивача суму в розмірі –22921,02 грн. шкоди в порядку регресу та судові витрати по справі в розмірі 120 грн., а в дохід держави -  судовий збір в розмірі 229, 21 грн.

          Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі                ст.ст. 1166, 1172, 1191 Цивільного кодексу України, с у д, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

          Стягнути з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»в особі філії «Волинське головне регіональне управління»суму в розмірі –22921 (двадцять дві тисячі дев?ятсот двадцять одну) гривню 02 коп. відшкодованої  шкоди.

          Стягнути з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»в особі філії «Волинське головне регіональне управління»суму в розмірі - 120 (сто двадцять) грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

          Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 229 (двісті двадцять дев?ять) грн. 21 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.   

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.   

Суддя Луцького міськрайонного суду                                                          А.М. Пахолюк