УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-23077/11
Справа № 22ц -23077/11 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія – 52 ( ІІІ ) Борис О.Н.
Доповідач – Зубакова В.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Зубакової В.П.
суддів - Остапенко В.О., Неклеси В.І.
при секретарі - Іванюк О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Головного управління юстиції у Дніпропетровській області на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування наказу, визнання запису у трудовій книжці недійсним, видачі дубліката трудової книжки, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та відшкодування моральної шкоди.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
представник відповідача Головного управління юстиції у Дніпропетровській області – ОСОБА_5, -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2010 року позивач звернулася до суду з позовом до Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування наказу, визнання запису у трудовій книжці недійсним, видачі дубліката трудової книжки, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 15.11.2010 року її було звільнено з посади друкарки І категорії Третьої Криворізької державної нотаріальної контори без її відома та з порушенням вимог чинного законодавстава, а саме: не взято до уваги, що звільнення вагітних жінок за ініціативою власника не допускається та день звільнення припав на понеділок, який є вихідним днем у Третій Криворізькій державній нотаріальній конторі.
Неодноразово уточнюючи позовні вимоги, в останній редакції позовної заяви від 24.03.2011 року просила суд визнати недійсним наказ Головного управління юстиції у Дніпропетровській області №2024к від 15 листопада 2010 року про звільнення ОСОБА_3 з 15 листопада 2010 року з посади друкарки 1 категорії Третьої Криворізької державної нотаріальної контори, а запис №02 від 15 листопада 2010 року у трудовій книжці на ім'я ОСОБА_3 про звільнення з роботи визнати недійсним.
Зобов'язати Головне управління юстиції у Дніпропетровській області внести запис до трудової книжки ОСОБА_3 з зазначенням про визнання недійсним запису №02 від 15 листопада 2010 року про звільнення з роботи.
Поновити ОСОБА_3 на посаді друкарки 1 категорії Третьої Криворізької державної нотаріальної контори.
Стягнути з Головного управління юстиції у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 5140 грн 59 коп , компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у сумі 187 грн 92 коп, моральну шкоду у сумі 16 999 грн. та судові витрати по справі.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24 березня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування наказу, визнання запису у трудовій книжці недійсним, видачі дублікату трудової книжки, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Наказ Головного управління юстиції у Дніпропетровській області №2024к від 15 листопада 2010 року про звільнення ОСОБА_3 з 15 листопада 2010 року з посади друкарки 1 категорії Третьої Криворізької державної нотаріальної контори - скасовано.
Запис №02 від 15 листопада 2010 року у трудовій книжці на ім'я ОСОБА_3 про звільнення з роботи визнано недійсним.
Зобов'язано Головне управління юстиції у Дніпропетровській області внести запис до трудової книжки ОСОБА_3 з зазначенням про визнання недійсним запису №02 від 15 листопада 2010 року про звільнення з роботи.
Поновлено ОСОБА_3 на посаді друкарки 1 категорії Третьої Криворізької державної нотаріальної контори.
Стягнуто з Головного управління юстиції у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 5140 грн 59 коп , компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у сумі 187 грн 92 коп, моральну шкоду у сумі 6000 грн.
Стягнуто з Головного управління юстиції у Дніпропетровській області на користь держави судові витрати по сплаті судового збору 113 грн 28 коп та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць допущено до негайного виконання.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідача ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповного з`ясування обставин справи.
Так, звільнення позивачки відбулося у зв`язку з закінченням строкового трудового договору на період відпустки основного працівника ОСОБА_6 з 16.08.2010 р. по 15.11.2010р., та ОСОБА_3. не мала наміру продовжувати трудовий договір, оскільки вже 16.11.2010 року не вийшла на роботу та добровільно припинила трудові відносини; поновлюючи ОСОБА_3. на посаді друкарки судом не взято до уваги, що ОСОБА_6 фактично приступила до виконання своїх трудових обов`язків з 01.12.2010 року, а позивачка не повідомила відповідача про свою вагітність; суд не дав належної оцінки поясненням свідка ОСОБА_8 та, стягуючи з відповідача на користь позивача компенсацію за невикористану відпустку, не взяв до уваги те, що така компенсація ОСОБА_3 виплачена у повному обсязі.
Крім того, судом порушено норми матеріального права та розраховано розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_3. з порушенням постанови КМУ №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» і безпідставно стягнуто з відповідача моральну шкоду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 наказом начальника Головного управління юстиції у Дніпропетровській області №1393к від 18.08.2010р. прийнято на посаду друкарки І категорії Третьої Криворізької державної нотаріальної контори, згідно строкового трудового договору, на період відпустки по вагітності та пологам ОСОБА_6 з посадови окладом відповідно до штатного розпису, з 16 серпня по 15 листопада 2010 року, та до фактичного виходу на роботу ОСОБА_6 (а.с. 31) про що в трудовій книжці ОСОБА_3. 16.08.2010р. зроблено запис «Прийнято на посаду друкарки І категорії Третьої Криворізької державної нотаріальної контори, згідно строкового трудового договору на період відпустки основного працівника» (а.с. 35).
З 18.10.2010 року ОСОБА_3 перебуває на обліку по вагітності в жіночий консультації Комунального закладу охорони здоров’я «Криворізька центральна районна лікарня» (а.с. 38).
Наказом №2024к від 15.11.2010р. ОСОБА_3. звільнено із займаної посади у зв’язку із закінченням строку трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України з 15 листопада 2010 року (а.с. 32).
Суд, поновлюючи ОСОБА_3 на роботі дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення позивачки з роботи є незаконним, оскільки вона була звільнена під час вагітності, що суперечить вимогам ст. 184 КЗпП України, та з порушенням ст.116 КЗпП України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п.2 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути укладений на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.
Відповідно до абз. 2 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», при укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною).
Відповідно до п.2 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення його строку.
Згідно ч.3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадку їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Таким чином, навіть закінчення строкового трудового договору не дає власникові права звільнити вагітну жінку. Він повинен тільки попередити вагітну жінку, що після закінчення строкового трудового договору вона до роботи допущена не буде, що вона на період пошуку підходящої роботи може перебувати вдома, що вона повинна буде з’явитись на підприємство, коли буде знайдена можливість її працевлаштування для продовження роботи або для одержання трудової книжки і розрахунку по заробітній платі (при працевлаштуванні на іншому підприємстві). Якщо жінка відмовиться від працевлаштування за спеціальністю без поважних підстав, вона може бути звільнена з роботи на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.
Судом встановлено, що між Головного управлінням юстиції у Дніпропетровській області та ОСОБА_3 укладено строковий трудовий договір на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_6 строком до 15.11.2010р. та до фактичного виходу на роботу ОСОБА_6, який було припинено на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України в зв`язку із закінченням строку дії трудового договору.
Згідно табелю обліку використання робочого часу 3-ї Криворізької державної нотаріальної контори (а.с. 163) станом на 15.11.2010р. ОСОБА_6 до роботи не приступила і, оскільки ОСОБА_3 була прийнята на роботу до 15.11.2011 року, та до фактичного виходу на роботу ОСОБА_6, строк закінчення строкового трудового договору ОСОБА_3. пов’язаний не з терміном 15.11.2011 року, а з часом настання певної події – фактичним виходом на роботу основного працівника ОСОБА_6, яка фактично приступила до виконання своїх посадових обов’язків лише з 31.03.2011р. (а.с. 191), звільнення позивача із займаної посади 15.11.2010р. по закінченню строку трудового договору є передчасним.
З огляду на те, що строк закінчення трудового договору не настав і вимоги ч.3 ст. 184 КЗпП України відповідачем не виконано, звільнення вагітної позивачки на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України є незаконним.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач не повідомляла роботодавця про вагітність і тому не мала права на гарантії визначені ст. 184 КЗпП України є безпідставним, оскільки правила ст.. 184 КЗпП України не вимагають від жінки попереднього повідомлення роботодавця про вагітність.
Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного стягнення на користь позивача компенсації за невикористану частину відпустки у розмірі 187 грн., яка була ними перерахована на картковий рахунок ОСОБА_3, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки доказів зарахування цих коштів на картковий рахунок позивача відповідачем не надано.
Отже, як встановлено судом, позивача незаконно звільнено із займаної посади та позбавлено засобів для існування, а тому доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди є безпідставними.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд не врахував роз'яснень п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» і не обґрунтував розмір моральної шкоди в сумі 6 000 гривень.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довго тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, вважає необхідним на підставі п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 6 000 гривень до 500 гривень.
Погоджується колегія суддів з доводами апеляційної скарги щодо невірного розрахунку розміру середнього заробітку ОСОБА_3 за час вимушеного прогулу, оскільки за основу розрахунків судом першої інстанції було взято середньоденний заробіток у сумі 56,49 грн., який визначено з порушенням вимог постанови КМУ №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».
Так, згідно п.8 цієї Постанови середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів. Як вбачається з довідки Головного управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 206), за два календарні місяці, що передували звільненню позивача, тобто з 01.09.2010р. по 31.10.2010р., їй нарахована заробітна плата у розмірі 1 456,31 грн., а згідно табелю обліку робочого часу за цей період останньою фактично відпрацьовано 29 днів (а.с. 161, 204).
Таким чином, середньоденна заробітна плата становить 50,22 грн. ( 1 456,31 грн./29 днів), а середній заробіток ОСОБА_3 за час вимушеного прогулу становитиме 4 570,02 грн. ( 50,22 грн. * 91 робочий день) і саме ця суми підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а тому рішення суду в цій частині підлягає зміні на підставі п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника відповідача Головного управління юстиції у Дніпропетровській області задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24 березня 2011 року в частині стягнутої з Головного управління юстиції у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_3 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16 листопада 2010 року по 24 березня 2011 року та в частині стягнутої моральної шкоди змінити, зменшивши суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 5 140 (п’яти тисяч сто сорока) гривень 59 копійок до 4 570 (чотирьох тисяч п’ятисот семидесяти) гривень 02 копійок і зменшивши розмір моральної шкоди з 6 000 (шести тисяч) гривень до 500 (п`ятисот) гривень.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом.
Суддя-доповідач: В.П.Зубакова