Справа № 22-ц-1457/2011
Категорія 52
Головуючий у 1 інстанції Горейко М.Д.
Суддя-доповідач Меленко О.Є.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Меленко О.Є.
суддів Горблянського Я.Д., Перегінець Л.В.
секретаря Балагури М.О.
з участю: позивача ОСОБА_2, представників відповідача ДП «Івано-
Франківськстандартметрологія» - Бідочко Д.В., Пили І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ДП «Івано-Франківськстандартметрологія», генерального директора ДП «Івано-Франківськстандартметрологія» ОСОБА_5, про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, премії по результатах роботи відділу за квітень-травень, матеріальної допомоги на оздоровлення, передбаченої колективним договором, та зняття всіх накладених дисциплінарних стягнень, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 12 липня 2011 року,-
в с т а н о в и л а:
У червні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з цим позовом.
В обгрунтування своїх вимог посилався на неприязне та упереджене ставлення керівництва, через висловлені ним на одній із виробничих нарад претензії щодо неправильної оплати праці. Іншою причиною свого звільнення вважає розбіжності з керівництвом підприємства щодо питань зберігання та видачі повірочних тавр. В зв’язку з тим, що державними стандартами не прописано системи обліку видачі та зберігання повірочних тавр, позивач вважав незаконним наказ директора ДП «Івано-Франківськстандартметрологія» № 933 від 16.12.2009 року, та відмовився від його виконання, за що й був звільнений з роботи.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 12 липня 2011 року в задоволенні позову - відмовлено.
На погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
Вважає, що як відповідачем так і судом першої інстанції не доведено систематичність невиконання ним своїх посадових обов’язків. ОСОБА_2 зазначає, що вимога про видачу тавр повірникам на час виконання робіт, їх приймання проводити з обов’язковою відміткою в журналі, яка міститься в наказі № 933 від 16.12.2009 року взята із нормативного документа КНД 50-032-94 «Правила виготовлення, застосування і зберігання державних і відомчих повірочних тавр України». Однак ще в 2000 році даний документ був замінений новим стандартом ДСТУ 3968-2000 «Тавра повірочні та калібрувальні» в якому вищевказана вимога була скасована.
Крім того, апелянт вважає, що судом не прийнято до уваги той факт, що при застосуванні дисциплінарних стягнень наказами № 257 від 30.04.2010 року та № 307 від 21.05.2010 року не взято письмових пояснень з працівника, чим порушено ст.149 КЗпП.
З цих підстав просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав з наведених у ній мотивів, та просив про її задоволення.
Представники відповідача доводів скарги не визнали посилаючись на обґрунтованість висновків суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача ОСОБА_2 з роботи відбулось з дотримання вимог чинного законодавства про працю.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Встановлено, що з 1994 року ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем.
Наказом № 25к від 26.05.2010 року його звільнено з посади начальника відділу метрологічного забезпечення вимірювань № 1 з підстав, визначених п.3 ст.40 КЗпП України (систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення).
Звільненню передувало накладення дисциплінарного стягнення- догани за порушення метрологічних норм та правил, фінансової та виробничої дисципліни ( наказ № 257 від 30.04.2010 року).
Відповідно до ст.139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Посадові обов’язки начальника відділу метрологічного забезпечення вимірювань №1 були визначені відповідною інструкцією (а. с. 188-190); до таких , в тому числі, входив обов’язок організовувати роботу відділу з виконання завдань, покладених на відділ, здійснювати контроль за дотриманням трудової та виробничої дисципліни у відділі, організовувати облік засобів вимірювальної техніки відділу та складання графіків їх повірки. Як на керівника підрозділу, на ОСОБА_2 покладено також відповідальність за неякісне виконання відділом робіт, за неналежний стан трудової і виробничої дисципліни у відділі.
Як встановив суд першої інстанції, підставою звільнення ОСОБА_2 з займаної посади стало систематичне порушення позивачем трудової дисципліни, яке, зокрема, полягало у недотриманні ним, як начальником відділу системи обліку видачі та зберігання повірочних тавр, обумовленої наказом директора ДП «Івано-Франківськстандартметрологія» № 933 від 16.12.2009 року.
Як в суді першої інстанції, так і в засіданні апеляційного суду сам ОСОБА_2 не заперечував факту невиконання ним даного наказу, наполягаючи на його незаконності. Доводи апелянта з цього приводу ґрунтуються, зокрема, на тому, що наказ « Про зберігання, облік і видачу повір очних тавр зразка 2010 року» не відповідає вимогам ДСТУ 3968-2000. Разом з тим, ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції також не заперечував тієї обставини, що цей наказ ним не оскаржувався, незважаючи на те, що стосувався безпосередньо його посадових обов’язків.
З матеріалів справи також вбачається, що вже у зв’язку з виникненням спору, в.о. генерального директора ДП «Івано-Франківськстандартметрологія» звертався до ННЦ «Інститут метрології» за роз’ясненням з приводу поводження з повірочними таврами. За змістом листа-відповіді на зазначене питання, система поводження з повірочними таврами, яка встановлена щорічними наказами генерального директора ДП «Івано-Франківськстандартметрологія» ( в т.ч. і від 16.12.2009року) не суперечить вимогам законодавчих та нормативних документів (а.с. 75), що власне і спростовує посилання позивача на незаконність цього наказу.
Що ж стосується наказу № 257 від 30.04.2010 року, яким накладено на ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення- догану, то сам позивач не заперечив того, що факти безоблікової і безоплатної повірки лічильників дійсно мали місце, як і не заперечив того, що сама повірка проводилася працівниками, що не були сертифікованими по даному виду вимірювань. При цьому посилання апелянта на те, що вказівки з цього приводу надавалися керівництвом відповідача, а подібні прецеденти мали місце і раніше, до уваги не приймаються оскільки є голослівними.
В матеріалах справи (а.с. 191-192) містяться відповідні копії пояснень з приводу ведення обліку повірених водяних лічильників, що спростовують заяви позивача про недотримання вимог ст. 149 КЗпП України при накладенні цього дисциплінарного стягнення.
За текстом наказу № 307 від 21.05.2010 року (а.с.60) вбачається, що начальнику відділу метрологічного забезпечення вимірювань № 1 ОСОБА_2 було вказано на незадовільну роботу по плануванню повірочних тавр. Таким чином, жодного дисциплінарного стягнення в розумінні ст. 149 КЗпП України цим наказом на позивача не накладено, а тому відбирати пояснення не було необхідності.
Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з’ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 12 липня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: О.Є. Меленко
Судді: Я.Д. Горблянський
Л.В. Перегінець