ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" листопада 2007 р. Справа № 05/3973
Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Швидкого В.А., секретаря судового засідання Холодної Л.В., за участю прокурора Сукача В.В., представників:
від позивача 1: Киви О.М.- за довіреністю,
від позивача 2: Сєвєріної Н.В. - за довіреністю;
від відповідача: Іванова В.О. - керівник;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Військового прокурора Черкаського гарнізону в інтересах держави, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області та ДП МО України "Черкаський військовий торг Північного ОК" до ПВКП "Консул" про визнання договору недійсним, зобов"язання вчинити певні дії та стягнення 1812,53 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Військовий прокурор Черкаського гарнізону подав позов в інтересах держави, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області (далі - позивач 1) та ДП МО України "Черкаський військовий торг Північного ОК" (далі - позивач 2) до ПВКП "Консул" про визнання договору недійсним, стягнення 1812,53 грн. та зобов"язання вчинити певні дії, а саме: звільнити займане приміщення площею 137 кв. м. за адресою: Черкаси, вул. Ільїна, 218.
Заявою від 22.10.2007 р. прокурор змінив позовні вимоги, а саме: просить суд зобов"язати відповідача звільнити займане приміщення, стягнути недоотриману орендну плату в сумі 5561,88 грн. та 1206,53 грн. пені.
Прокурор, представники позивача 1 та позивача2 позов підтримали.
Відповідач позов не визнав. Свої заперечення щодо заявленого позову відповідач виклав у відзиві на позов.
Представники відповідача заперечення на позов у судовому засідання підтримали.
Матеріалами справи і в судовому засіданні встановлено.
02.04.2004 р. між позивачем-2 та відповідачем укладено договір № 2, згідно з яким позивач-2 передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 137 кв.м. - адміністративно-складські будівлі за адресою: м. Черкаси, вул. Ільїна, 218.
Згідно з п. 3.2 договору, орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 10 числа місяця, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.
Згідно п. 3.2 договору розмір орендної плати становив 643,24 грн. без урахування ПДВ.
Угодою від 10.04.2006 р., укладеною між позивачем 2 та відповідачем, сторони продовжили строк дії договору до 30.07.2007 р.
Як вказує прокурор у позовній заяві, розрахунок орендної плати у договорі не відповідає вимога "Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", в зв"язку з чим відповідачем недоплачено до бюджету 1812,53 грн.
Як вказує прокурор у заяві про збільшення позовних вимог, станом на 01.09.2007р. заборгованість відповідача становить 6768,39 грн., з яких: донарахована орендна плата за період з 01.08.2004 р. по 30.04.2007 р., згідно з довідкою позивача 1 становить 1252,98грн.; орендна плата за підвищеними ставками, що нарахована згідно "Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786, становить 4308,88 грн., а також штрафні санкції за несвоєчасну сплату орендної плати становлять 1206,53 грн.
06.04.2007 р. та 01.06.2007 р. позивачем-2 вручено під розписку відповідачу попередження від 04.04.2007 р. за № 97 та від 31.05.2006 р. за № 135 про необхідність приведення договору у відповідність до вимог законодавства та переукладення його з відповідачем-1. В разі невиконання вказаних вимог відповідач повинен звільнити орендоване приміщення до 30.06.2007 р. Відповідач не виконав вказаних вимог, що дає підстави, на думку прокурора, вважати договір таким, що припинив свою дію.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Згідно з п. 10.1 строк дії договору з 02.04.2004 р. по 01.04.2005 р.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України (далі ГК України), цей Кодекс застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями ГК України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Таким чином, до господарських відносин щодо оренди приміщення –нерухомого майна, що є предметом договору оренди № 2 між позивачем 2 та відповідачем відноситься до державної власності, застосовуються положення ГК України, який набрав чинності з 01.01.2004 року.
В статті 287 ГК України вказано, що орендодавцями щодо нерухомого майна, яке є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення. Таке ж положення виписане у статті 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Отже, за законом орендодавцем нежитлового приміщення загальною площею 137 кв. м. в м. Черкаси по вул. Ільїна, 218, є Регіональне відділення Фонду державного майна України в Черкаській області (перший позивач у справі), а Черкаський військторг залишається його балансоутримувачем (другий відповідач).
Відповідно до частини 4 статті 284 ГК України та пункту 10.7. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Виходячи із викладеного та враховуючи те, що договір не визнаний недійсним в установленому законом порядку і сторони не заявили про припинення його дії, суд приходить до висновку, що договір оренди № 2 є діючим на момент прийняття судового рішення.
Угода від 10 квітня 2006 року про внесення змін до договору оренди № 2 за підписом начальника позивача 2 не може вважатися належним доказом зміни умов договору оренди, оскільки зміни до договору можуть вноситися лише його сторонами –орендодавцем та орендарем, а позивач 2 в додатковій угоді безпідставно вказаний як орендодавець, оскільки це суперечить діючому станом на 01 квітня 2004 року законодавству.
Виходячи з викладеного та враховуючи те, що станом на день прийняття рішення договір оренди № 2 від 02.04.2004 р. є діючим, суд вважає безпідставною вимогу у позові про зобов’язання відповідача звільнити займане приміщення.
В обгрунтування змінених позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі прокурором у додатковій позовній заяві зроблено посилання на довідку позивача 2 від 12.10.2007 р., згідно з якою недоплачено орендної плати: за період з 01.08.2004 р. по 30.04.2007 р. - 1252,98 грн.; 4308,88 грн. - у зв"язку з підвищенням орендної плати з 01.01.2007 р.
Разом з тим, до заяви до зміну позовних вимог прокурор додав розрахунок, зроблений позивачем 2, згідно з яким заборгованість відповідача на день розгляду справи, із врахуванням ПДВ, становить 1252,98 грн.
Згідно з договором розмір орендної плати сторонами визначено у сумі 643,24 грн.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Частинами другою-четвертою вказаної статті передбачено порядок внесення змін та доповнень до господарських договорів.
Ні прокурором, ні позивачами не надано доказів внесення змін до договору оренди щодо збільшення розміру орендної плати.
Тому, орендна плата за договором становить 643,24 грн., і не могла бути змінена позивачем 2 в односторонньому порядку.
Виходячи із розміру орендної плати 643,24 грн. на місяць, з урахуванням встановленого індексу інфляції, відповідач за період з 01.04.2004 р. по 30.04.2007 р. повинен сплатити орендну плату на загальну суму 13643,68 грн. Як вбачається із розрахунку, зробленого позивачем 2, відповідачем сплачено 25131,26грн. Таким чином, заборгованість відповідача по орендній платі відсутня.
Керуючись ст. ст. 49, 82 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
У позові відмовити повністю.
СУДДЯ В.А. Швидкий