2-а-2327/11

ПОСТАНОВА

Іменем УКРАЇНИ

04 квітня 2011 року суддя Ворошиловського  районного  суду м. Донецька Цукуров В.П., розглянувши в порядку скороченого провадження справу адміністративного судочинства за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради про стягнення недоотриманої суми одноразової компенсації, -

ВСТАНОВИВ:

          Позивач ОСОБА_1 звернулась з позовом  до Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення, посилаючись на наступні обставини.

          Позивач має статус особи, що постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної у м. Донецьку ради. 02.11.2005 року позивачці була встановлена ІІ група інвалідності.

Відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на одноразову компенсацію як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС, в таких розмірах: інвалідам ІІІ групи –30 мінімальних заробітних плат; інвалідам ІІ групи –45 мінімальних заробітних плат, а у випадку встановлення інвалідності вищої групи  інвалідам виплачується різниця в компенсаціях.

Так, позивачу  одноразова компенсація по ІІ групі інвалідності була виплачена не у відповідності зі ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в сумі 94 грн. 80 коп. з чим позивач не погоджується  і просить суд поновити пропущений строк для звернення в суд, визнати дії протиправними та стягнути недоотриману суму одноразової компенсації по інвалідності.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення проти позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Відповідачем не було надано суду достатніх доказів, які б у повній мірі підтверджували та обґрунтовували його позицію та заперечення проти позову.

Згідно посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) НОМЕР_1, виданого 19.02.2002 року, ОСОБА_1 має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Довідкою серії ДОН-04 №008767 виданою 21.12.2005 року підтверджено, що позивачу безстроково встановлена 2 група інвалідності.

Відповідачем позивачеві була виплачена різниця між ІІІ групою інвалідності та ІІ групою інвалідності у сумі 94 грн. 80 коп., а у виплаті недоотриманої компенсації відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було відмовлено.

Ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’я, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою виплачується в таких розмірах:

- інвалідам І групи – 60 мінімальних заробітних плат;

- інвалідам ІІ групи –45 мінімальних заробітних плат;

- інвалідам ІІІ групи –30 мінімальних заробітних плат.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, її посадові особі зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені ЗУ «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Ст. 63 цього закону передбачено, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 48 спеціального Закону щорічна допомога на оздоровлення сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина.

Постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладений обов’язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Суд вважає необґрунтованим застосування відповідачем при виплаті позивачу одноразової компенсації по інвалідності розміру таких виплат, який встановлений постановою КМУ від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачена одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків на Чорнобильській АЄС, зокрема, інвалідам ІІ групи –45 мінімальних заробітних плат.

Тобто, нормами спеціального Закону визначений розмір одноразової компенсації як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати встановленої Законом на час здійснення виплати.

Всупереч нормам спеціального Закону, зазначеними постановами встановлені конкретні розміри такої компенсації, зокрема для інвалідів ІІІ групи 189 грн. 60 коп., і для інвалідів ІІ групи –284 грн. 40 коп.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України  у разі невідповідності будь-якого нормативно-правового акта Конституції або Закону України суд повинен застосовувати правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»виключно законами України встановлюється мінімальний розмір заробітної плати.

Так, на момент виплати, а саме у 2005 році, розмір мінімальної заробітної плати, встановлений Законом України «Про державний бюджет України», становив 332 гривні.

Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу одноразової компенсації по інвалідності в сумі 94 грн. 80 коп., що складає різницю між одноразовою компенсацією при отриманні ІІІ групи інвалідності та переходом на ІІ групу інвалідності, суд вважає неправомірними.

На підставі вищевикладеного, та керуючись Конституцією України, ЗУ «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 11, 86, 94, 97, 98, 99, 100, 158-163 КАС України суд,-   

ПОСТАНОВИВ:

          Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради про стягнення недоотриманої суми одноразової компенсації –задовольнити.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в місті Донецьку ради щодо відмови ОСОБА_1  у перерахунку та недоотриманої суми одноразової компенсації у розмірі 15 мінімальних розмірів заробітної плати, встановлених на момент встановлення інвалідності, неправомірними.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради на користь ОСОБА_1 недоотриману суму одноразової компенсації у розмірі 4885 гривень 20 копійок.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду  через Ворошиловський районний суд  м. Донецька  протягом  десяти днів з моменту отримання її копії.

Постанова надрукована у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Ворошиловського районного

суду м. Донецька                                                                                         В.П. Цукуров