Судове рішення #17699480

У Х В А Л А

Іменем України


          18.08.2011                                                                                                               м. Ужгород


Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючої – судді Фазикош Г.В.,

суддів – Мацунича М.В., Собослоя Г.Г.,  

при секрертарі – Добра М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Тячівського районного суду від 01 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Нересницької сільської ради про відшкодування матеріальних та моральних збитків, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 звернувся із позовом до Нересницької сільської ради про відшкодування матеріальних та моральних збитків. Позов мотивував тим, що він протягом 2001-2005 років невикористовував належну йому земельну ділянку розміром 0,12 га в урочищі «Підлісна» в Тячівському районі через неправомірні дії відповідача Нересницької сільської ради, що було визнано рішенням Тячівського районного суду від 12 жовтня 2005 року, яке було залишено в силі ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 17 січня 2006 року по справі № 22-2473/06. Ці рішення були залишені в силі ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах по розгляду касаційних скарг апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 грудня 2007 року. Невикористання земельної ділянки за вказані періоди завдало позивачеві матеріальні збитки. Крім того, протягом вказаного часу позивач поніс матеріальні витрати, пов’язані із розглядом вказаної судової справи (транспортні витрати, юридична допомога, оплата держмита тощо). Крім того, позивач вказував на те, що неправомірними діями відповідача йому та його дружині, яка після перенесених нервових потрясінь постійно хворіє, було заподіяно моральну шкоду. Вцілому позивач просив стягнути на його користь 142888 грн. матеріальної та моральної шкоди( а.с.3).

        В ході розгляду справи у суді першої інстанції позивач подав клопотання про розширення своїх вимог щодо розміру моральної шкоди ( а.с. 54), а в подальшому просив суд його вимоги в частині стягнення моральної шкоди залишити без розгляду та повернути йому сплачений судовий збір ( а.с. 66). Ухвалою Тячівського районного суду від 01 лютого 2011 року у цій частині позов було залишено без розгляду ( а.с. 68).

        В суді першої інстанції до участі у розгляді справи було залучено прокурора Тячівського району ( а.с.49, 51, 53, 67).            

        Рішенням Тячівського районного суду від 01 лютого 2011 року в задоволені позову було відмовлено повністю. Місцевий суд встановив, що із зазначеними вище позовними вимогами ОСОБА_2 звернувся до суду 11 травня 2010 року, хоча шкода була заподіяна йому в період з 2001 по 2005  роки. Оскільки представник відповідача в судовому засіданні в суді першої інстанції просив застосувати до заявлених вимог строк позовної давності в три роки, передбачений ст.257 ЦК України, суд відмовив у задоволенні позову відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України ( а.с. 78-79).

         В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким його позов задовольнити повністю. У скарзі апелянт вказує на те, що на його думку, строк позовної давності він не пропустив, а якщо й пропустив, що просить його поновити. Стверджує, що суд взагалі не з’ясовував причини пропуску позивачем строку позовної давності, хоча він вважає їх достатньо поважними, у той же час заперечнь по суті заявлених позовних вимог відповідач в суді першої інстанції взагалі не наводив ( а.с. 86).

         Інші учасники процесу рішення не оскаржували, з висновками суду першої інстанції погодилися.

         В судове засідання в апеляційній інстанції позивач не з’явився, подав суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу без його участі.

         Представник прокуратури апеляційну скаргу не визнав та просив відхилити.

         Представник відповідача у судове засідання не з’явився, справу було розглянуто без його участі відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.

        Дослідивши матеріали справи, колегія перевірила законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та прийшла до наступних висновків.   

          Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які строни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

         Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обгрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші.

         Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.212 ЦПК України з врахуванням положень ст.57-66 ЦПК України. Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 ЦПК України.

         Відповідно до вимог частини першої ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

         Відповідно до вимог частини другої ст.303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були дослідженні з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

        Таким чином, суд, розглядаючи цивільну справу у порядку позовного провадження, повинен повно і всебічно з’ясувати фактичні обставини справи, однак не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог та тієї доказової бази, яка сформована за рахунок доказів, поданих суду самими учасниками процесу.

       В даній справі суд першої інстанції врахував письмову заяву, подану сільським головою Нересницької сільської ради Тячівського району від 20.08.2010 року № 02-07/260, в якій зазначено, що заперечень по суті даної справи відповідач немає ( а.с. 47), а також письмове клопотання цього ж сільського голови від 31.01.2011 року №02-07/42 ,  в якому він просить відмовити у позові ОСОБА_2 через пропуск строку позовної давності ( а.с.69), та відмовив у задоволенні позову відповідно до вимог ст.257, ч.3 та ч.4 ст.267 ЦК України.

      Колегія з даним висновком погоджується та вважає, що доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують. У позові ОСОБА_2 просив стягнути збитки, завдані йому відповідачем за період 2001-2005 роки. При цьому права позивача було відновлено та захищено рішенням Тячівського районного суду від 12 жовтня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Нересницької сільської ради, ОСОБА_4 , тетьої особи ОСОБА_5, Тячівської державної нотаріальної контори про визнання недійсним рішення сільської ради, державних актів на право приватної власнотсті на землю і договору дарування. Це рішення було залишено в силі ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 17 січня 2006 року ( а.с. 8-11). Копію відповідної ухвали позивач подав суду в додатках до позовної заяви. Таким чином, вказане рішення місцевого суду набуло законної сили 17 січня 2006 року і з цього моменту у позивача не було перешкод для звернення до суду з позовними вимогами про відшкодування завданих йому збитків. Перегляд рішення в касаційному порядку такої перешкоди не створював. Позов було заявлено лише в травні 2010 року. Достатніх підстав для поновлення пропущенного строку колегія не вбачає.

      За цих обставин колегія важає, що підстав для скасування рішення місцевого суду немає.      

      Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -  

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 – відхилити.

            Рішення Тячівського районного суду від 01 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Нересницької сільської ради про відшкодування матеріальних та моральних збитків – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

          Головуюча:                                        Судді:  

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація