2-а-2412/11

ПОСТАНОВА

Іменем УКРАЇНИ

04 квітня 2011 року суддя Ворошиловського  районного  суду м. Донецька Цукуров В.П., розглянувши в порядку скороченого провадження справу адміністративного судочинства за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок пенсії, –

ВСТАНОВИВ:

11.03.2011 р. позивач  звернувся  до суду з позовом до відповідача Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок пенсії.

Ухвалою від 12.03.2011 р. було відкрито скорочене провадження у справі про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок пенсії.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька, посилаючись на наступні обставини.

Позивачка є дружиною, померлого ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, смерть якого пов’язана з Чорнобильською катастрофою, перебуває на обліку в УПФУ Ворошиловського району м. Донецька та отримує щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника з 27.10.2010 року.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вона має право на щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України. Однак, позивачці дана щомісячна компенсація виплачується відповідачем у розмірах, які не відповідають нормам діючого законодавства України.

01.02.2010 року позивачка звернулась в УПФУ Ворошиловського району м. Донецька з заявою про призначення щомісячної компенсації в разі втрати годувальника відповідно до ст. 52 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але їй було відмовлено у перерахунку.

При цьому відповідач посилався на постанову Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року. В зв’язку з цим, позивачка і звернулася до суду з відповідним позовом, та просить визнати дії УПФУ Петровського району м. Донецька щодо відмови їй у перерахунку щомісячної компенсації в разі втрати годувальника в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», неправомірними, та зобов’язати відповідача провести їй нарахування та виплатити щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 27 жовтня 2010 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.  

ОСОБА_1 має статус дружини, померлого ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, смерть якого пов’язана з Чорнобильською катастрофою, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 28.11.2007 року (а.с.12).

01.02.2010 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька з заявою про призначення щомісячної компенсації в разі втрати годувальника відповідно до ст. 52 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням №6/102 від 01.02.2010 року Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії з огляду на відсутність підстав такого перерахунку та правомірність здійсненого управлінням розрахунку (а.с.10).

Згідно ст.71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що представник відповідача не довів правомірність своїх дій.

Так, відповідно до ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вона має право на щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»всупереч Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», установлено, що щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, не може бути нижчою від 10 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази  та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно зі ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з положеннями ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягає застосуванню ст. 52 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно ст. 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем всупереч діючого законодавства дійсно була недоплачена позивачці щомісячна компенсація в разі втрати годувальника, що і є підставою для задоволення позовних вимог.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачці у проведенні перерахунку щомісячної компенсації в разі втрати годувальника відповідно до ст. 52 ч. 1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та зобов’язати відповідача провести позивачці нарахування та виплатити щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника відповідно до ст. 52 ч. 1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»із розрахунку 50 % мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 27 жовтня 2010 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.19, 22 Конституції України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 161-163, 183-2 КАС України,  суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок пенсії - задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 щомісячної компенсації в разі втрати годувальника відповідно до ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»із розрахунку 50 % мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, –неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька зробити перерахунок щомісячної компенсації в разі втрати годувальника ОСОБА_1 відповідно до ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»із розрахунку 50 % мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 27 жовтня 2010 року.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з проголошення постанови.

Суддя Ворошиловського районного

суду міста Донецька В.П. Цукуров