Справа  № 953/11368/24

н/п 2/953/4575/24

                            УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2024 р. м. Харків

Суддя Київського районного суду м. Харкова Дяченко О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

Представниця позивача ОСОБА_1 адвокат Гулієв Е.В. звернувся до суду через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, відповідно до якої просить суд, шлюб між позивачем та відповідачем, який зареєстровано у Основ`янсько-Слобідським відділом державної режстрації актів цивільного стану міста Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про що 28.08.2021 року складено відповідний актовий запис № 412 розірвати.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді О.М. Дяченко.

Після надходження позовної заяви суд вирішує питання щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження, або відкриває провадження у справі.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд прийшов до висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 1  ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Так, за правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст.175 Цивільного процесуального кодексу України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Також, відповідно до ч.6 ЦПК України, у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

За загальним правилом, визначеним ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з правилами про підсудність справ за вибором позивача, передбаченими у ч. 9, 10 ст. 28 ЦПК України (правила альтернативної підсудності), позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи), а позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.

Таким чином, процесуальний закон вказує на те, що підсудність справ визначається саме за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.

У зв`язку з цим, виходячи з аналізу ст. 27, 28 ЦПК України, місцезнаходження майна відповідача або останнє відоме зареєстроване місце його проживання чи перебування в Україні майна мають бути встановлені достеменно. У протилежному випадку суд буде позбавлений можливості виконати вимоги ст. 190 ЦПК України, які полягають в обов`язку надіслати ухвалу про відкриття провадження у справі учасникам справи, в тому числі і відповідачу.

Згідно відповіді з Єдиного Державного демографічного реєстру відповідач зареєстрованим на території України не значиться.

При цьому, суд звертає увагу на те, що тільки після достовірного встановлення останнього відомого місця реєстрації проживання (перебування) відповідача або місця його постійного заняття (роботи), місцезнаходження його майна, суд має право в порядку ч. 10 ст. 187 ЦПК України здійснити виклик такої особи через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Приписами ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

У відповідності до ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Пункт 2 ч.1 ст.1 Закону України «Про міжнародне приватне право» надає визначення поняттю «іноземний елемент», за яким іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичної особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: визначення застосування права; процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; підсудність судам України справ з іноземним елементом; виконання судових доручень; визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є громадянином Федеративної Республіки Нігерія.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст.77 цього Закону, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення.

Будь-яких доказів щодо проживання відповідача на території України в матеріалах справи немає, відомості щодо належності йому рухомого чи нерухомого майна відсутні.

Разом з тим, представник позивача у позовній заяві зазначає, що останнє відоме місце проживання відповідача є АДРЕСА_1 .

Про те, в доданих матеріалах до позовної заяви відсутні будь-які актуальні дані щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування) відповідача.

За таких обставин, відсутність вказаних вище даних унеможливлює зробити висновок про підсудність позовної заяви Київському районному суду м. Харкова.

Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, позовна заява відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків, а саме: позивачеві необхідно вказати зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача чи останнє таке відоме або місцезнаходження його майна із доказовим підтвердженням, зазначити у якій державі сторони мали останнє спільне місце проживання з моменту реєстрації шлюбу та чи укладали сторони угоду про підсудність справи суду України або суду іншої держави.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві, що встановлено положеннями частини 3 ст. 185 ЦПК України.

При цьому, суд зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд, також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи "Креуз проти Польщі", про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuz v. Poland" N 28249/95).

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.

На підставі наведеного, керуючись ст. 175, 176, 177, 185, 187, 260, 261, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 – залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя                                                                                           О.М. Дяченко