ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 року

м. Чернівці

справа № 727/9384/24

провадження № 22-ц/822/920/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Одинака О. О.

суддів: Половінкіної Н. Ю., Кулянди М. І.

секретар Факас А. В.

позивач ОСОБА_1

відповідачі ОСОБА_2 , Західний міжрегіональне управління Міністерства юстиції України

апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 17 вересня 2024 року

головуючий в суді першої інстанції суддя Терещенко О. Є.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У вересні 2024 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом.

Позов обґрунтований тим, що після смерті батька ОСОБА_4 звернулася до приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Каленюк В. С. з метою передачі заяви про прийняття спадщини. Однак нотаріус повідомила, що батьком за життя подарував 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 своєму сину ОСОБА_5 . Договір дарування посвідчено 03 серпня 2012 року приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Каленюк В. С.

В договорі дарування відсутній підпис дарувальника. Замість нього договір підписано за дорученням дарувальника сторонньою особою, відомості про яку в договорі відсутні.

В якості підстави залучення сторонньої особи для підпису приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Каленюк В. С. вказала його похилий вік.

З урахуванням викладеного, просила суд:

- визнати незаконними дії приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Каленюк В. С. щодо посвідчення договору дарування 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 дарувальником ОСОБА_6 обдарованому ОСОБА_5 ;

- визнати недійсним договір дарування 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 дарувальником ОСОБА_6 обдарованому ОСОБА_5 ;

- визнати незаконними дії Західного міжрегіонального управління юстиції щодо проведення перевірки нотаріальної діяльності та дотримання порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 в межах посвідчення ним договору дарування 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 дарувальником ОСОБА_6 обдарованому ОСОБА_5 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 17 вересня 2024 року матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання незаконними дій та бездіяльності надіслано до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області за підсудністю.

Ухвала суду мотивована тим, що згідно відповіді адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Чернівецькій області, місце проживання відповідачки по справі, ОСОБА_2 , не зареєстроване у Чернівецькій області.

Також, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, зареєстрованим місцезнаходженням відповідача №2, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, є наступна адреса: Україна, 76018, Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, місто Івано-Франківськ, вулиця Грюнвальдська, будинок 11.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказана справа не підсудна Шевченківському районному суду міста Чернівці.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до Шевченківського районного суду міста Чернівці.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права.

Вказує, що позивачем оспорюються дії приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Каленюк В. С. щодо посвідчення договору дарування. Зазначений договір може бути виконаний лише за місцезнаходженням квартири, яка розташована у будинку АДРЕСА_2 .

Зазначає, що суд першої інстанції не врахував приписи частини 9 статті 28 ЦПК України. Оскільки, перебування відповідача на теперішній час невідоме, а останнім відомим місцем здійсненням нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Каленюк В. С. є АДРЕСА_3, вважає, що дана справа повинна розглядатися Шевченківським районним судом міста Чернівці.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала не відповідає зазначеним вище вимогам закону, зокрема колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про підсудність даної справи Івано-Франківському міському суду Івано-Франківської області.

Відповідно до частини 1 статті ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. (частини 1, 2 статті 2 ЦПК України).

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 19 ЦПК України). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 26 - 30 ЦПК України).

Виходячи з поняття підсудність у цивільному судочинстві як розмежування компетенції між окремими ланками судової системи та між судами однієї ланки щодо розгляду цивільних справ, підсудністю фактично є визначення в системі судів компетентного суду стосовно вирішення певної цивільної справи.

Питання про підсудність справ визначається цивільним процесуальним кодексом України.

Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.

Відповідно до положень статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Разом з тим, виходячи з положень ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Правила виключної підсудності, визначені у частині 1 статті 30 ЦПК України, які застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, та стосуються позовів, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно (земельні ділянки, будинки, квартири тощо).

Як роз`яснено у пунктах 41, 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина 1 статті 30 ЦПК України).

Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Виключна підсудність особливий вид територіальної підсудності. Правила виключної підсудності забороняють застосування при пред`явленні позову інших видів підсудності загальної (стаття 27 ЦПК України), альтернативної (стаття 28 ЦПК України) підсудності пов`язаних між собою вимог. Це означає, що пред`явлення позовів по справах, перерахованих в статті 30 ЦПК України, в інші суди, крім зазначених в ній, не допускається.

Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Виходячи з підстав та предмету позову судом встановлено, що позивачем оспорюються дії приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Каленюк В.С. по посвідченню договору дарування 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 та сам договір дарування.

Тобто, спір у справі пов`язаний з правом особи на нерухоме майно та розпорядженням ним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20) зазначено:

- щодо застосування правил виключної підсудності розгляду спорів щодо стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна дійшла до наступних висновків: «що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин.

- забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, суди цивільної юрисдикції стало застосовували це положення таким чином, що у цьому випадку виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина 1 статті 114 ЦПК). Враховуючи положення статті 181 ЦК України, зазначали, що такими є, наприклад, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини (така позиція викладена, наприклад, у пункті 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», а також в подальшому Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 25 лютого 2018 року у справі № 201/12876/17 та від 11 липня 2019 року у справі № 426/7217/18).

Отже, заявлені у цій справі позовні вимоги зумовлюють застосування правила виключної підсудності для розгляду даної справи відповідно до вимог частини 1 статті 30 ЦПК України, оскільки позов виник із приводу нерухомого майна, а саме вищевказаної квартири.

Враховуюче вищенаведене, справа підсудна Шевченківському районному суду міста Чернівці.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною 1 статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції постановив ухвалу від 17 вересня 2024 року з порушенням норм процесуального права, а тому її слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

На підставі системного аналізу статті 141, 259, 264, 270 ЦПК України колегія суддів приходить до висновку, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду.

Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.

Розподіл, перерозподіл чи повернення судового збору має вирішувати суд у провадженні якого розглядається справа по суті.

Зазначене узгоджується із правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року в справі № 550/936/18, від 22 травня 2024 року в справі № 760/30077/19.

З урахуванням вищезазначеного, зважаючи на те, що справа апеляційним судом по суті не розглядалась, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для здійснення розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 17 вересня 2024 року скасувати.

Направити справу № 727/9384/24 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повна постанова складена 12 грудня 2024 року.

Головуючий Олександр ОДИНАК

Судді: Наталія ПОЛОВІНКІНА

Мирослава КУЛЯНДА