ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 рокуСправа №160/25292/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                                   Врони О. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області  про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.05.2024  №0326260411 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області відповідно до якого до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» застосовано штраф в сумі 12 579,75 грн. (дванадцять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять гривень 75 коп.) за порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що  перебуває в процедурі ліквідації, яка здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за процедурою, встановленою Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тому до нього не застосовується порядок погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу, встановлений ПК України, що підтверджується приписами п. 1.3 ст. 1 ПК України. Нарахування штрафних санкцій відповідачем здійснено при відсутності вини позивача, як складової частини адміністративного правопорушення, як підстави для притягнення платника податків до відповідальності. Спеціальний законодавчий акт, який регулює процедуру ліквідації банків виключає виникнення додаткових зобов`язань у банка, який перебуває в процедурі ліквідації (ч. 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.-9.2024 року відкрито провадження у справі №160/25292/24, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно  ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Заперечуючи проти позовних вимог Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зазначає наступне.

Наказом Міністерства фінансів України 29.07.2022 №225 затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підп. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Згідно даних «Журнал реєстрації рішень/попередніх рішень щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку» ІКС «Податковий блок», інформація про надання ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» заяви щодо неможливості виконання   податкових обов`язків відповідно до Порядку підтвердження можливості чи неможливості  виконання платником податків обов`язків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225 відсутня.

Введення процедури ліквідації не звільняє платника податків – юридичну особу, якою є банк, від сплати поточних обов`язкових платежів до моменту виключення даної юридичної  особи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Податковим кодексом не передбачено будь-яких  виключень щодо нарахування та сплати податків банками, які перебувають в стадії ліквідації.

Підставами для припинення податкового обов`язку є ліквідація юридичної особи (пп. 37.3.1 п. 37.1 ст. 37 Кодексу).

Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ч. 7 ст. 77 Закону України «Про банки та банківську діяльність).

18.10.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

Відхиляючи доводи відповідача, позивач  звертає увагу на те, що п. 1.3 ст. 1 ПК України визначено, що цей Кодекс  не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення боргу з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Норма, яка викладена у ст. 52 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», фактично вказує  на те, що задеклароване у податковій декларації №9021851069 від 09.02.2022 податкове зобов`язання буде погашено за умови настання відповідної події, а саме в результаті надходження коштів в процедурі ліквідації або від реалізації майна банку.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

25.04.2024 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області (Кам`янський відділ податків і зборів юридичних осіб) проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати (перерахування) орендної плати з юридичних осіб -  Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».

За результатами перевірки складений акт камеральної перевірки від 25.04.2024 №29201/04-36-04-11-06/00039002 «Про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання  по орендній платі з юридичних осіб».

Перевіркою встановлено, що відповідно податкової декларації на 2022 рік від 11.02.2022 №9025329830 виник  податковий борг у зв`язку з несплатою узгоджених податкових зобов`язань, зокрема:

за травень 2022 року по терміну сплати  30.06.2022 -фактично сплачено 26.07.2023;

за червень 2022 року по терміну сплати 01.08.2022 – фактично сплачено 26.07.2023;

за липень 2022 року по терміну сплати 30.08.2022 -фактично сплачено 26.07.2023;

за серпень 2022 року по терміну сплати 30.09.2022 – фактично сплачено 26.07.2023;

за вересень 2022 року по терміну сплати 31.10.2022 – фактично сплачено 26.07.2023;

за  жовтень 2022 року по терміну сплати 30.11.2022 – фактично сплачено 26.07.2023.

Відповідно  податкової декларації на 2023 рік від  14.02.2023 №9023513443 виник   податковий борг у зв`язку з несплатою  узгодженого податкового зобов`язання по терміну сплати 02.03.2023 -фактично сплачено 27.09.2023.

За висновками акту дані камеральної перевірки свідчать про порушення ПАТ  «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» вимог  16.1.4  п. 16.1 ст. 16, п. 287.3 ст. 287  Податкового кодексу щодо термінів сплати узгоджених сум грошових зобов`язань по орендній платі з юридичних осіб.

На підставі вказаного акту Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.05.2024 № 0326260411, відповідно до якого до позивача застосовано штраф в сумі 12579, 75 грн. (дванадцять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять гривень 75 коп.) за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб.

В порядку статті 56 ПК України  позивачем до Державної податкової служби України подано скаргу на податкове повідомлення – рішення, за результатами розгляду якої податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 28.05.2024 № 0326260411 - залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач з відповідним позовом звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі Податковий кодекс України в редакції на час виникнення спірних відносин).

За визначенням у пунктах 61.1, 61.2 ст. 61 ПК України  податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

За змістом підпунктів 20.1.4, 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно  підп. 75.1.1 п.75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального

Предметом камеральної перевірки також може бути, зокрема, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Пунктом76.1 ст.76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Обов`язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом визначений ст. 67 Конституції України.

Згідно  підпунктів 16.1.3,  16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України  платники податків зобов`язані  подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним  законодавством , декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом  36.1 ст.36 ПК України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку, як передбачено п. 38.1 ст. 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Податкова декларація подається за звітний період у встановлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків  (п.49.1 ст.49 ПК України).

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Податкові зобов`язання, які самостійно визначені платником у податкових деклараціях, є узгодженими.

В той же час  обов`язок по сплаті податкових зобов`язань виник під час ліквідації ПАТ «Акціонерний  промислово-інвестиційний банк».

За приписами п. 1.3 ст. 1 ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу, зокрема з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

З зазначеного вбачається, що під час здійснення ліквідації у банківської установи не виникає жодних додаткових зобов`язань, зокрема зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

Судом встановлено, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25 лютого 2022 року № 130 було розпочато процедуру ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» строком на три роки з 25.02.2022 по 24.02.2025 року включно на підставі рішення Правління Національного банку України від 25.02.2022 № 90-рщ/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у  постанові  від 21 вересня 2018 року у справі № 808/3046/16 і від 08 червня 2021 року у справі № 825/1647/17, для правовідносин, що виникають під час дії тимчасової адміністрації банку або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, пріоритетними є норми Закону № 4452-VI.

Суд відхиляє твердження податкового органу про те, що позивач не скористався своїм правом на подання заяви про неможливість виконання платником податків податкових обов`язків, оскільки Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, затверджений наказом Міністерства фінансів України 29.07.2022 № 225 стосується випадків коли платник податків не має можливості виконати свої податкові зобов`язання у зв`язку із безпосереднім впливом на нього обставин воєнного стану.

В даному випадку  встановлено, що позивач виконує свої зобов`язання по погашенню податкового боргу в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Таким чином,  у податкового органу були відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів Податкового кодексу України та прийняття 28.05.2024 року оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0326260411, оскільки в силу приписів ч. 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у вказаний період у позивача не могло виникнути жодних додаткових зобов`язань, окрім пов`язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури, а відтак до останнього не могли бути застосовані штрафні та фінансові санкції.

          Відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 3028,00 грн. відповідно до  платіжної інструкції №334082 від 13.09.2024 .

Разом з тим позовна заява подана в електронній формі через систему «Електронний суд».

Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, позивач повинен був сплатити судовий збір за подання позовної заяви у сумі 2422,40 грн.

Відповідно до п.1. ч. 1 ст. 7 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за . ухвалою суду в разі  внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (ч. 2 ст. 7  Закону України "Про судовий збір").

Суд, керуючись положеннями ст. 139 КАС України, враховуючи задоволення позову, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь позивача судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (вул. Малопідвальна, буд. 8, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00039002) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області вул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.05.2024  №0326260411 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідно до якого до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» застосовано штраф в сумі 12 579,75 грн. за порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області вул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658)  на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (вул. Малопідвальна, буд. 8, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00039002) судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп .

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                             О.В. Врона