Справа № 2-445/11

РІШЕННЯ

іменем України

23 серпня 2011 року                                                                                              м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого – судді Дикого В.М.,

за участі секретаря с/з Герасимчук Н.Ю.,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Носівського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Держанівської сільської ради Носівського району, третя особа на стороні відповідача – відділ Держкомзему у Носівському районі про визнання права  на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3  подала до Носівського районного суду Чернігівської області позовну заяву про визнання за нею права  на земельну ділянку площею 4,83 умовних кадастрових гектарів, яка розташована на території Держанівської сільської ради. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона є власником вказаної земельної ділянки. Державний акт на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_3, було втрачено. Тому ОСОБА_3 просила визнати за нею право  на земельну ділянку судовим рішенням.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав позов та пояснив, що його мати ОСОБА_3 як член колишнього КСП ім.Шевченка Держанівської сільради  отримала сертифікат на земельну ділянку (пай)  площею 4,83 умовних кадастрових гектарів, серія ЧН №0221744, який зареєстрований в книзі реєстрації сертифікатів за №290 від 20.08.1996 року.  Сертифікат мати згубила. Мати звернулась до відділу держкомзему в Носівському районі про видачу дублікату сертифікату, але у відділі держкомзему їй пояснили, що сертифікати вже не видаються і питання визнання права на земельну ділянку (пай) необхідно вирішувати в судовому порядку.

Представник Держанівської сільської  ради в судове засідання по невідомій причині не з’явився. Голова сільської  ради направив до суду заяву, в якій вказав, що визнає позов і просить розглядати справу у відсутності представника відповідача.

Представник третьої особи на стороні відповідача – відділу Держкомзему у Носівському районі в судове засідання по невідомій причині не з’явився.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, які містяться в справі, суд приходить до наступного.

Відповідно до положень абзацу 6 пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», за змістом частини четвертої статті 174 ЦПК у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

Відповідно до положень абзацу 3 пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з’ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідач без застережень визнав позов в повному обсязі. Оцінивши представлені докази, суд приходить до висновку, що визнання позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому суд приймає визнання відповідачем позову та задовольняє позов.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 174, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, право  на земельну ділянку (пай) по колишньому КСП ім.Шевченка Держанівської сільської ради Носівського району Чернігівської області,  розміром 4,83 умовних кадастрових гектарів вартістю 44313 гривень 92 копійки, яка розташована на землях Держанівської сільської ради Носівського району, яка належить ОСОБА_3.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя                                                                     В.М. Дикий