Справа №  2-1661/11

                                                                            Р І Ш Е Н Н Я
                                                                    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          28.04.2011  року.  Автозаводський районний суд  м. Кременчука Полтавської області у складі:

Головуючого судді – Лободенка О.С.,

           при секретарі – Євтушенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука про визнання права власності на нерухоме майно,

                                                           В С Т А Н О В И В:

          У лютому 2011 року до суду звернулася позивачка ОСОБА_1 до  Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука з позовом про визнання права власності на нерухоме майно, вказуючи, що згідно Договору купівлі-продажу, посвідченого 04.03.1991 р державним нотаріусом першої кременчуцької нотаріальної контори, вона є власницею 13/25 частин житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 (Реєстровий напис КП «Кременчуцького МБТІ від  11.09.1991 р. № 1203 в реєстрову книгу № 12). За час проживання, позивачка самовільно, без отримання відповідного дозволу, розробки проекту на території своєї садиби збудувала літню кухню-гараж-сарай літ. «П». За цим фактом КП «Кременчуцьке МБТІ» видало  їй технічний паспорт, з відміткою, що самовільно збудованою є ця споруда.

           Просила визнати за нею право власності на самочинно збудоване нерухоме майно: літню кухню-гараж-сарай літ. «П» на території садиби АДРЕСА_1.

          В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 позов підтримала, просила задовольнити, посилаючись на обставини та підстави, викладені у позовній заяві.

          Представник відповідача – виконкому Автозаводської районної ради м. Кременчука Гордієнко Ю.А. проти позову не заперечував.

Представник третьої особи – КП «Кременчуцьке МБТІ» в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без їх участі.

          Треті особи – ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилися, та надали суду заяву в якій просили справу слухати без їх участі, проти позову не заперечували.

          Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, встановив наступне:

          Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або  будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і прав.

          Згідно ч.  5 ст. 376 цього Кодексу на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

          Судом встановлено, що позивачка є власницею 13/25 частин житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 04.03.1991 р державним нотаріусом першої кременчуцької нотаріальної контори, який зареєстровано КП «Кременчуцьким МБТІ   11.09.1991 р. за № 1203 в реєстрову книгу № 12. За час проживання позивачка самовільно без належного дозволу побудувала літню кухню-гараж-сарай літ. «П». За цим фактом КП «Кременчуцьке МБТІ» виготовило технічний паспорт на домоволодіння ( інвентаризаційна справа № 6213, реєстровий № 10/1554), з відміткою, що самовільно збудованою є ця будівля.

Згідно Висновку Державного пожежного нагляду Автозаводського району м. Кременчука № 09-01/238 від 08.02.2011 р., ця служба  не заперечує проти визнання права власності та подальшу експлуатацію на самовільно збудовану літню кухню-гараж-сарай, розташовану на території садиби АДРЕСА_1.

Відповідно до Висновку Кременчуцької міської санітарно-епідеміологічної станції № 45-02/0301 від 08.02.2011 р.,Кременчуцька міська СЕС не заперечує проти розміщення  самовільно збудованої позивачкою споруди за умови погодження з сусідами.

Сусіди, треті особи по справі – ОСОБА_4 (власник садиби АДРЕСА_2) та ОСОБА_3 (співвласниця садиби АДРЕСА_1) не мають претензій до самовільно збудованої  позивачкою літньої кухні-гаражу-сараю та не заперечують проти її експлуатації та визнання за ОСОБА_1 права власності на неї.

Згідно висновку державного проектного інституту містобудування «Міськбудпроект», самовільно збудоване приміщення літньої кухні-гаражу-сараю на території садиби АДРЕСА_1 відповідає вимогам державних стандартів будівельних норм та правил.

          Земельна ділянка, площею 0,0829 га, згідно Державного Акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 465658 від 25.10.2010 р., під цим домоволодінням належить позивачу на праві приватної власності.

Доказів, які б свідчили про інше не надано суду

У відповідності з ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України, законодавством передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може  визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

          Керуючись ст. 376 ЦК України, ст. ст. 14, 57 – 59, 208, 209, 212 – 215, 218, 223 ЦПК України, суд,-

                                                             В И Р І Ш И В:

          Позов ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно -  задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудоване нерухоме майно: літню кухню-гараж-сарай літ. «П», яка знаходиться на території садиби АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного Суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У  разі  подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: