Справа  2-114/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2011 року  Сокирянський районний суд Чернівецької області

   в складі:

головуючого-судді:                               Побережної О.Д.

при секретарі:                               Гладкій Г.П.

за участі: позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, представника позивачки ОСОБА_2 – ОСОБА_3, відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, комунального підприємства «Новодністровське бюро тенічної інвентаризації», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів – Новодністровська державна нотаріальна контора Чернівецької області про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, зобов’язання до вчинення дій, визнання права власності на квартиру, -

ВСТАНОВИВ:  

  Позивачі у лютому 2011 року звернулися до суду з даним позовом.

Посилаються на те, що з 2002 року вони проживають разом однією сім’єю, однак офіційно зареєстрували шлюбу 17.11.2007 року. До 2003 року проживали в АДРЕСА_1.

У 2003 році дочка позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_4, яка на той час вже проживалал в м. Новодністрвоськ у телефонних розмовах неодноразвов пропонувалал продати їхній дім та переїхати на постійне місце проживання у м. Новодністровськ, де можна придбати квартиру.

10.08.2003 року на запрошення ОСОБА_4 вони приїхали в м. Новодністрвоськ і вирішили переїхати туди на постійне місце проживання. При цьому, вони домовилися з відповідачкою, що вона знайде для них у м. Новодністрвоськ однокімнатну квартиру, яку вони б змогли придбати. Одночасно вони домовилися, що кошти на купівлю квартири  вони привезуть особисто або вишлють переказом.

10.09.2003 року відповідачка їм зателефонувала та повідомила, що знайшла квартиру для придбання якої необхідно терміново вислати кошти у розмірі 2900 доларів США, з яких 2700 доларів США складає вартість квартири та 200 доларів США необхідні для оплати оформлення договору купівлі-продажу.

Оскільки у позивачів на той момент не було необхідної суми коштів вони домовилися з відповідачкою про те, що якщо вони не встигнуть переслати кошти, то вона сама знайде необхідну суму коштів та придбає для них квартиру, уклавши договір купівлі-продажу на ім’я позивачів. Також вони домовилися з відповідачкою, що зобов’язуються вислати їй витрачені кошти поштовим переказом.

15.10.2003 року позивачі переказали на ім’я ОСОБА_4 2990 доларів США, в тому числі 90 доларів США в якості винагороди відповідачці за її допомогу.

Через деякий час відповідачка по телефону повідомила позивачів, що придбала для них однокімнатну квартиру за 2700 долаів США та що отрималал грошовий переказ у розмірір 2990 доларів США.

30.05.2001 року позивачі продали будинок в с. Жарикове і в червні 2004 року переїхали до м. Новодністрвоськ. Відповідачка показала їм придбану для них квартиру АДРЕСА_2, надала їм ключі від вхідних дверей і вони стали в ній проживати. Договір купівлі-прдажу квартири залишився у відповідачки, оскільки вона сказала, що він їй необхідний для проведення реєстрації.

Позивачі розпочали  у квартирі ремонт, придбали обладнання для газового опалення. Під час замовлення і виготовлення проекту газового опалення їм стало віломо, що договір купівлі-продажу квартири оформлений на ім’я відповідачки. Відповідачка запевнила, що оформити договір купівлі-продажу відразу на ім’я позивачів неможливо, однак пообіцяла, що згодом переоформить право власносі на квартиру на ім’ я позивачів.  Позивачі повірили відповідачці, оскільки на той час договір кулівлі-продажу не був зареєстрований в БТІ.

Тривалий час позивачі були зайняті ремонтом та вирішенням питань пов’язаних з оформленям громадянства України і лише 02.12.2005 року  та 16.12.2005 року відповідно вони отримали паспорта громадян України та 28.12.2005 року зареєструвались у квартирі.

З того часу вони неодноразово просили відповідачку провести переоформлення права вланості на квартиру на їхнє ім’я, однак відповідачка постійно під різними приводами відкладала вирішення даного питання, хоча і постійно підтверджувала, що здійснить таке переоформлення.

У грудні 2006 року позивачі вирішили переоформити на своє ім’я абнентські книжки про оплату комунальних послуг, при цьому звернулися до відповідачки  і почали наполягати на негайному переоформленні права власності на квартиру на їхнє ім’я. Відповідачка погодилася з умовою оплати ними всіх втрат по проведенню переоформлення. Позивачі погодилися і 29.12.2006 року разом з відповідачкою прийшли до нотаріуса., однак відповідачка наполягла на включенні у співвласники квартири її чоловіка – ОСОБА_6 на що позивачі не погодилися, тому відповідачка відмовилася переоформляти квартиру та пригрозила їм виселенням. У цей же день нею був зареєстрований договір купівлі-продажу в БТІ.

Позивачі звернулися до Новодністровської міської ради і 24.01.2007 року відповідачка була запрошена на засідання депутатської комісії з питань житлово-комунального господарства, яка підтримала їхні вимоги щодо визнання права власності на житло.

Вважають, що договір купівлі-продажу спірної квартири на підставі ст. 41 ЦК УРСР був дією не тільки продавця та покупця, але й позивачів, оскільки згідно усної домовленості  між ними та відповідачкою ОСОБА_4, що не протирічить ст. 43 ЦК УРСР  вони повинні були бути покупцями даної квартири і вона вона при укладенні даного договору по їхній довіренності діяла від їхнього імені та в їх інтересах та сплатила продавцю належні їм на праві приватної власності кошти, отже вважають даний правочин багатостороннім.

Вважають, що відповідачка ОСОБА_4 навмисно ввела другу сторону правочину ОСОБА_5 та позивачів в оману щодо обставин, які мають істотне значення для їхніх прав і обов’язків та отримання ними права вланості на спірну квартиру та можливість використання її за цільовим призначенням, оскільки вона не мала наміру спрямовувати даний правочин на настання правових наслідків, які були обумовлені ними, тобто на оформлення права власності на спірну квартиру.

Просять на підставі ст. 57 ЦК УРСР, ст.ст. 215, 230 ЦК України визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений 14.09.2003 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, який посвідчений державним нотаріусом Новодністровської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 2749; зобов’язати КП «Новодністрвоське БТІ» скасувати реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно, яке зареєстровано на ОСОБА_4 29.12.2006 року за реєстраційним номером запису 654 в книзі 1-2/654, а також визнати за позивачами право власності за зазначену квартиру.

Під час судового розгляду 11.04.2011 року позивачами подавалася заява про доповнення доводів, зазначених у позовній заяві, зокрема в частині визнання угоди недійсною з підстав передбаченої ст. 57 ЦК УРСР. Посиалються на те, що відповідачка навмисно, переслідуючи свої особисті корисні інтереси шляхом обману позивачів та продавця квартири ОСОБА_5 придбала на своє ім’я квартиру, позбавивши позивачів права на житло, за яке вони сплатили кошти.

Крім того, позивачами було подано заяву про поновлення строку позовної давності, в якій посилаються на те, що 25.11.2009 року вони вже зверталися до суду із позовною заявою про визнання права власності на квартиру. Однак, у зв’язку з некомпетентністю їхнього представника не було правильно зазначені позовні вимоги та справа, яку від вів тривала до 25.10.2010 року. Вважають, дану причину поважною, а тому просять новити строк позовної давності.

У судовому засіданні позивачі, посилаючись на обставини, зазначені в позові, підтримали позовні вимоги та просять їх задовольнити. Крім того, допитані в якості свідків дали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Однак, в частині доводів позовної заяви та пояснень даних в судовому засіданні в якості свідка про наявність між ними та відповідачкою ОСОБА_4 домовленості щодо укладення від їхнього імені договру купівлі-продажу квартири є розбіжності, оскільки в судовому засіданні позивачі дали пояснення, що вони не заперечували щодо укладення договору купівлі-продажу саме ОСОБА_4, як покупцем та за належні їй кошти, а домовленість між ними  була про подальше переоформлення права власності на них та переказ належних їм коштів пізніше після укладення договору купівлі-продажу. Крім того, позивачі не заперечили обставини, що вони не зверталися до відповідачки з вимогою про повернення переданих ними коштів, фокт отримання яких не заперечує відповідачка та погоджуються в будь-який час на їхню вимогу їм повернути.

Представник позивачки ОСОБА_2 – ОСОБА_3 у судовому засданні підтримав вимоги, заявлені його довірительною та просить їх задовльнити.

          Відповідачка ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, однак визнала обставини: отримання нею грошового переказу 15.10.2003 року у розмірі 2990 доларів США від позивачів, придбання нею спірної квартири 14.09.2003 року за договором купівлі-продажу та оформлення її на своє ім’я, неодноразові звернення позивачів до неї з вимогою щодо переоформлення права власності на квартиру на їхнє ім’я.

У письмових заперечення зазначала, що позовні вимоги позивачів є безпідставними, оскільки позивачі  у відповідності до вимог ЦК УРСР  не уповноважували  її нотаріально посвідченою угодою  на вчинення від їхнього імені угоди купівлі-продажу нерухомого майна або укладенням між ними іншої цивільно-правової угоди. Відповідно вона як юридично так і фактично не могла би укласти від їхнього імені будь-якого договору купівлі-продажу. Укладений договір був двостороннім, всі істотні умови були дотримані сторонами, дотримана нотаріальна форма і будь-яких спірних питань щодо його недійсності між сторонами не виникало. Оскільки позивачі не були стороною укладеного договвору відповідно їх права та законні інтереси при укладенні договору не могли бути порушені. Посилання, що даний договір є багатостороннім вважає абсурдним та суперечить п.п. 2,3 ст. 44 ЦК УРСР, яка встановлює обов’язковість укладення угод в письмовій формі. Безпідставними є посилання позивачів  щодо визнання угоди купівлі-продажу недійсною з підстав передбачених ст. 57 ЦК УРСР, оскільки така угода може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.

          Крім того, щодо строків позовної давнсті, то про укладення оспорюваного договору на ім’я відповідачки позивачам було відомо ще з 2004 року. Однак, з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності на неї позивачі у визначений законодавством трьохрічний строк до суду не зверталися.

           Допитана в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_4 дала пояснення, що дану квартиру вона купувала для себе, а не для позивачів, оскільки домовленості між ними не було. Під час оформлення договору купівлі-продажу продавцеві квартири ОСОБА_5 вона нічого не пояснювала. Після переїзду позивачів в м. Новодністрвоськ вони пустила їх проживати в дану квартиру на невизначений строк. Наміру виселяти позивачів з квартири у неї немає. Позивачі пропонували їй переоформити дану квартиру, мотивуючи можливістю отримання субсидій, але вона не погоджувалася. Вона була присутня на засіданні житлово-комінальної комісії, однак її пояснень ніхто не слухав і при ній будь-якого протколу не складалося.

          Допитаний у судовому засіданні в якості свідка  відповідач ОСОБА_5 дав суду наступні пояснення. У 2003 році він продав зв 2700 доларів США ОСОБА_4 належну йому на праві приватної вланості однокімнатну квартиру. При цьому, ОСОБА_4 йому сказала, що купляє квартиру батькам, які живуть у Приморському краю. Приблизно через два-три роки після укладення угоди прийншли позивачі та сказали, що відповідачка відмовляється переоформити на них квартиру.

          Заступником голови ліквідаційної комісії КП «Новодністровське БТІ» подано письмову заяву про неможливість участі представника КП «Новодністрвоське БТІ» в судовому засіданні у зв’язку з тим, що згідно рішення Новодністровської міської ради № 70 від 05.04.2011 р. розпочато процес ліквідації даного підприємства.

          Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача державний нотаріус Новодністрвоської державної нотаріальної кнотори панасюк В.М. подано заяву про розгля справи без участі представника у зв’язку з зайнятістю на роботі.

          Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні дав пояснення, що у 2007 році він був депутатом комісії з питань житлово-комунального господарства. До нього звернувся позивач ОСОБА_1 з питанням про переоформлення права власності на квартиру.  Вони зібрали комісію, запросили позивачів на відповідачку ОСОБА_4 Позивачі показали квитанцію про перерахунок коштів і члени комісії рекомендували ОСОБА_4 вирішити спір у добровільному порядку, однак остання на їхні доводи не реагувала.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, у томі числі пояснення позивачів та відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, допитаних в якості свідків, пояснення свідка ОСОБА_9, дослідивши письмові докази по справі: копії свідоцтва про шлюб НОМЕР_1, виданого виконкомом Новодністровської міської ради Чернівецької області 17.11.2007 року; договору купівлі-продажу квартири від 14.09.2003 року серії ВАР № 885716, квитанції до парафіяльного акту № 30 від 17.08.2003 року; заяви про переказ № 2 від 15.10.2003 року; приходного касового ордера № 4 від15.10.2003 року; заяви про переказ № 3 від 15.10.2003 року; приходного касового ордера № 5 від 15.10.2003 року; довідки адміністрації Жаріківського сільського поселення № 870 від 30.07.2008 року; адресного листка вибуття серії 0503 від 13.09.2004 року; вкладних талонів до паспортів; договорів з ВАТ «Укретелеком» про надання послуг електрозв’язку № 7480 від 14.02.2008 року та Сокирянським РЕМ про користування електричною енергією  від 29.10.2009 року; витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно  № 13110681 від 29.12.2006 року; протоколу № 7 засіданні депутатської комісії з питань житлово-комунального господарства, благоустрою, побутового обслуговування населення та торгівлі від 24.01.2007 року; пояснення ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 від 02.14.2007 року; рішення Сокирянського районного суду від 25.10.2010 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 16.12.2010 року; довідки управління праці та соціального захисту населення Новодністровської міської ради №№ 3, 4 від 10.04.2007 року, довідки Усурійського бюро МСЕК від 11.02.1999 року та довідки Новоушицького ВТЕК від 09.12.1998 року; звіт № 05/11 про експертну оцінку вартості квартири від 28.01.2011 року, судом встановлено наступні обставини справи та відповідані їм правовідносини.

14.09.2003 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3. Даний договір у відповідності до вимог ст. 227 ЦК УРСР був нотаріально  посвідчений, а 29.12.2006 року зареєстрований комунальним підприємством «Новодністрвоське БТІ» за реєстраційним № 131100681.

15.10.2003 року позивачі переказали відповідачці ОСОБА_4, яка є дочкою позивача по справі ОСОБА_1, 2990 доларів США факт отримання яких вона і не заперечує та погоджується у будь-який час на вимогу позивачів повернути.

З червня 2004 року позивачі переїхали з с. Жарикове Приморського краю Російської Федерації в м. Новодністрвоськ Чернівецької області, проживають та зареєстровані у вищезазначеній квартирі. З 17.11.2007 року перебувають у зареєстрованому шлюбі. Відповідачка не заперечує щодо їхнього проживання в спірній квартирі та не має наміру їх виселяти. Між ними та відповідачкою ОСОБА_4 постійно виникали конфлікти, оскільки позивачі вимагали проведення переоформлення квартини на них, на що відповідачка не погоджується. Позивачі зверталися у 2007 році до депутатської комісії з питань житлово-комунального господарства щодо вирішення даного спору, однак відповідачка не визнавала вимоги позивачів у зв’язку з чим їм було рекомендовано звернутися в суд. Обставини зврнення позивачів до даної комісії та проведення 24.01.2007 року засідання, на якому обговорювалося дане питання пдітвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_9

Позивачі просять визнати недійсним вищезазначений  договір купівлі-продажу з підстав передбачених ст. 57 діючого на час укладення договору ЦК УРСР, оскільки вважають його багатостроннім, тобто таким, що вчинявся відповідачкою ОСОБА_4 в їхніх інтересах згідно їхньої попередньої усної домовленості та внаслідок обману іншої сторони угоди – продавця ОСОБА_5 Крім того, у змісті позовної заяви ними зазначались підстави для визнання недійсним даного правочину передбачені ст.ст. 215, 230 ЦК України. Однак, оскільки оспорюваний правочин був вчинений в період дії ЦК УРСР (до 01.01.2004 року) відповідно до положень ч.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України положення цього Кодексу до цивільних правовідносин, які виникли до набрання ним чинності  не застосовуються.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Саття 227 даного Кодексу передбачає обов’язкове нотаріальне посвідчення даного договору, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Згідно ч.1 ст. 47 ЦК УРСР нотаріальне  посвідчення угод обов’язкове лише у випадках, заначених у законі.

Згідно ч.1 ст. 64 ЦК УРСР довіреністю визнається письмове уповноваження, яке видається однією особою іншій оіособі для представництва перед третіми особами.

Відповідно до ч.1 ст. 65 ЦК УРСР довіреність на укладення угод, що потребують нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо державних, кооперативних та інших громадських організацій повинна бути нотаріально посвідчена, за винятком випадків. Передбачених у цьому Кодексі, ьта інших випадках, коли спеціальними правилами допущена інша форма довіреності.

Відповідно до ч.1 ст. 57 ЦК УРСР угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укластиі на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.

Таким чином, доводи позивачів на наявність між ними та відповідачкою ОСОБА_4 усної домовленості щодо вчинення в їхніх інтересах договору купівлі-продажу квартири є безпідставними, оскільки згідно вищезазначених положень ЦК УРСР вимагав обов’язкове надання нотаріально посвідченої довіреності на вчинення даної дії.  Позивачами не доведено обставини наявності між ними та ОСОБА_4 нотаріально посвідченої угоди на вчинення нею від їхнього імені вта в їхніх інтересах договру купівлі-продажу квартири.

При встановленні обставин справи  суд не бере до уваги в якості доказів письмові пояснення ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 від 02.14.2007 року, на які посилаються позивачі  як на підставу своїх вимог в обгрунтування наявності домовленості між ними та відповідачкою ОСОБА_4 щодо придбання для них квартири, оскільки дані докази не є допустими в розумінні положень ч.ч.1, 2 ст. 59, ст. 63 ЦПК України, зокрема,  дані свідки не були допитані в судовому засіданні або в порядку судового доручення з дотриманням вимог передбачених ЦПК України.

Щодо пояснень допитаного в судовому засіданні в якості свідка відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні про те, що відповідачка ОСОБА_4 повідомляла його про придбання нею квартири для своїх батьків, то вони не відповідають його діям по укладенню оспрюваного договору з ОСОБА_4, як покупцем квартири, оскільки він не заперечував на його укладенні на умовах, які були обумовлені  між ними та не опорював даний догорів в судовому порядку.

Відповідно безпідставними є доводи позивачів про наявність обману зі сторони  відповідачки під час укладення угоди, як з підстав, що позивачі не були потерпілими  або стороною даної угоди, так і з підстав, що їм не було відомо про укладення даної угоди відповідачкою від свого імені, оскільке такі твердження спростовуються їхніми ж поясненнями даними в судовому засіданні в якості свідків.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки позивачами та представником позивачки ОСОБА_2 не доведено суду у відповідності до ч.1 ст. 61 ЦПК України обставин, на які вони посилаються оспорюючи договір купівлі-продажу відповідно у задоволенні позовних вимог щодо визнання його недійсним слід відмовити за безпідставністю. Оскільки вирішення інших позовних вимог випливало з оспорення договору купівлі-продажу відповідно вони також є безпідставними.

Суд не вирішує питання щодо застосування позовної давності та поновлення даного строку, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено з іншої підстави.

У відповідності до положень ст. 88 ЦПК України судові витрати по справі підлягають покладенню на позивачів.

На підставі ст.ст. 47,  57, 64, 65, 224,227 ЦК УРСР,  п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного  кодексу України та керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

 задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, комунального підприємства «Новодністровське бюро тенічної інвентаризації» про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, зобов’язання до вчинення дій, визнання права власності на квартиру – відмовити.

 Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області шляхом подачі через Сокирянський районний суд в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: