ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" лютого 2008 р. Справа № 49/476-07
вх. № 12840/3-49
Суддя господарського суду Кононова О.В.
при секретарі судового засідання Кононенко Т.О.
за участю представників сторін:
позивача - Сухоруков Є.В., дор. від 28.01.2008 року відповідача - Осьмухін С.А., дор. № 2 від 01.01.2008 року, Хоменко О.О., дор. № 3 від 01.01.2008 року
розглянувши справу за позовом ПОСП "Агросвіт", м. Лозова
до ТОВ НВФ "Сінтал, Д" м. Х-в
про стягнення 13445,15 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суд з позовною заявою, в який прохає суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за надані послуги з перевезення цукрового буряка згідно товарно - транспортних накладних, копії яких додані до позовної заяви у розмірі 13445,15 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не сплачує заборгованість у добровільному порядку згідно направленого претензійного листа № 151 від 26.11.2007 року.
30.01.2008 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити позивача в задоволенні позовних вимог та просить суд застосувати позовну давність на підставі ч. 3 ст. 267 ЦК України та ч. 5 ст. 315 ГК України.
В судовому засіданні 13.02.2008 року позивач надавав суду заяву про долучення до матеріалів справи копії договору купівлі - продажу сільськогосподарської продукції № 71/2006-кСЗ від 21.09.2006 року, яка була задоволена судом та наданий договір долучений до матеріалів справи. Також відповідач надавав додаткові пояснення, в яких зазначив, що викладені у відзиві на позов мотиви не відповідають фактичним обставинам справи.
Представники відповідача в судовому засіданні 13.02.2008 року проти позову заперечували.
В судовому засіданні 13.02.2008 року оголошувалась перерва до 20.02.2008 року до 11:30 години.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та прохав суд їх задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.
21.09.2006 року між НВФ "Сінтал - Д" (Покупець) та ПОСП "Агросвіт" (Продавець) був укладений договір купівлі - продажу сільськогосподарської продукції № 71/2006-кСЗ. Відповідно умов договору, позивач зобов'язався продати майно у власність відповідачеві, а відповідач зобов'язався прийняти майно та оплатити за нього встановлену цим договором грошову суму. Згідно ст. 2 договору під товаром в цьому договорі розумівся цукровий буряк врожаю 2006 року. Згідно ст. 14 цього договору, виплата ціни цього договору здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача (попередня оплата). У відповідності із ст. 15 договору, доставка товару до місцезнаходження бурякоприймального пункту відповідача здійснюється відповідачем власним вантажним транспортом та/або найнятим вантажним транспортом.
Позивач вказує, що в період з 22 вересня до 5 жовтня 2006 року він надав автотранспортні послуги відповідачеві для перевезення цукрового буряку врожаю 2006 року з села Михайлівка Лозівського району Харківської області на Лихачівський цукроприймальний пункт Конгресівського цукрового заводу. В підтвердження виконання наданих послуг з перевезення на суму 13445,15 грн., позивач надає 22 товарно - транспортних накладних.
Оскільки в наданих накладних немає будь-яких посилань на договір купівлі - продажу сільськогосподарської продукції № 71/2006-кСЗ від 21.09.2006 року, як на підставу надання послуг з перевезення, суд не може вважати спірні перевезення пов’язаними з виконанням відповідачем умов передбачених ст. 15 цього договору .
Відповідно до ч.1,2 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до загальної норми ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Тобто встановлена презумпція відплатності договору перевезення вантажу який є різновидом договору надання послуг.
Відповідно до наданих позивачем товарно - транспортних накладних, які відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України підтверджують факт укладення договору перевезення вантажу між ПОСП „Агро світ” – преревізник та ТОВ НВФ „Сінтал Д” - замовник послуг, позивачем здійснювалось перевезення буряку навалом до Лихачівського бурякоприймального пункту Конгресівського цукрового заводу (вантажоотримувач) в період з 22.09.2006 р. по 04.10.2006 р. В накладних зазначена маса вантажу прийнята вантажотримувачем та час прибуття та вибуття автомобілів під навантаження. Другі відомості, які повинні бути зазначені автопідприємством - позивачем, а саме відстань перевезення та розрахунок вартості перевезення до наданих позивачем товаро-транспортних накладних не внесені, ці графи не заповнені взагалі. За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони уклали безоплатний договір перевезення.
Відповідно до ч. 1ст. 904 Цивільного кодексу України, за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона спирається як на підставу своїх вимог та заперечень. Проте позивачем не надано до матеріалів справи доказів в підтвердження здійснення фактичних витрат у розмірі 13445,15 грн.
Крім того, звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача 13445,15 грн. позивач обґрунтовував свої вимоги ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, які визначають поняття, порядок та розмір відшкодування збитків. Суд вважає, що позивачем помилково обрано цей спосіб захисту своїх прав. Оскільки відповідно до ч. 2. ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Притягнення до цивільно –правової відповідальності можливе лише за наявності визначених законом умов, а саме: протиправної поведінки особи; шкідливого результату такої поведінки; причинного зв’язку між поведінкою і шкодою та вини особи, яка заподіяла шкоду. Їх сукупність складає склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно - правової відповідальності. Тобто закон пов'язує можливість відшкодування збитків саме у разі порушення особою господарського зобов’язання або установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, що в даному випадку не має місця.
В своєму відзиві на позовну заяву, відповідач просить суд застосувати позовну давність при вирішення спору, передбачену ч. 5 ст. 315 ГК України.
Однак, суд вважає за необхідне відмовити в задоволені вимоги відповідача щодо застосування позовної давності, оскільки на підставі досліджених у судовому засіданні доказів робить висновок, що право позивача, про захист якого він просить не зазнало порушень та позовні вимоги заявлені необґрунтовано.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Повний текст рішення підписаний 25.02.2008 року.
Суддя Кононова О.В.