19.08.2011

НАХІМОВСЬКИЙ  РАЙОННИЙ   СУД   М.СЕВАСТОПОЛЯ                    ______________________________________________________________________

                                                                                                Справа № 2-2926/11

                                                     Категорія 4

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 (повний текст)

19 серпня 2011 року Нахімовський районний суд міста Севастополя в складі:

Головуючого: судді Пекарініної І.А.

при секретарі      П’ятак О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, 3-тя особа: ВГІРФО Нахімовського РВ УМВС України у м. Севастополі про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення та зняття з реєстрації, відшкодування моральної шкоди,

                                  В С Т А Н О В И В:

У провадженні Нахімовського районного суду м. Севастополя знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, 3-тя особа: ВГІРФО Нахімовського РВ УМВС України у м. Севастополі про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення та зняття з реєстрації за адресою АДРЕСА_1, відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000 гривень.

Вимоги позову мотивовані тим, що 04.03.2004 року між сторонами був укладений договір міни, відповідно до якого позивач ОСОБА_2 призвела обмін квартири АДРЕСА_2, яка належала їй на праві власності на квартиру АДРЕСА_1, але відповідачі ухиляються від виконання умов договору міни, квартиру не звільнили, з реєстраційного обліку не знялися.

Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 07.11.2005 року за позовом ОСОБА_2 до відповідачів про витребування майна - квартири АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння, її позовні вимоги були задоволенні, але рішення суду добровільно відповідачами не виконується. Таким чином, позивачу чиняться перешкоди у користуванні належній їй на праві власності житлом, які вона просить усунути шляхом виселення відповідачів з квартири та зняття їх з реєстраційного обліку. Також обґрунтувала вимоги про стягнення моральної шкоди, тим, що відповідачами порушені її права як власника житла, у зв’язку  з чим вона тривалий час не може користуватися своєю власністю, що є підставою для відшкодування на її користь моральної шкоди, відповідно до вимог ч.3 ст. 386 ЦК України.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали вимоги позову, просили їх задовольнити.

 Відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги заявлені позивачем не визнали, просили відмовити в їх задоволенні, вказували на те, що під час укладення договору міни в квартирі проживала та була зареєстрована малолітня дитина –дочка ОСОБА_5 ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, але дозволу органу опіки та піклування на відчуження житла надано не було, позивачем не виконана домовленість, згідно якої позивач була повинна в квартирі АДРЕСА_2 призвести ремонт перед вселенням відповідачів, але домовленості не виконала, також на виконання домовленості що існувала, не сплатила частину грошей у сумі 1000 доларів США, тому вважають що договір був укладений обманним шляхом. Також зазначали, що у теперішній час в квартири мешкають сторонні особи, вони не мають ключів від квартири.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилися про дату і час сповіщалися належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повістки наявна в матеріалах справи, у зв’язку з чим, відповідно до ст. 169 ч.4 ЦПК України, визнаючи наявні матеріали про права і взаємостосунки сторін достатніми, суд знаходить можливим розглянути справу у відсутність відповідачів та ухвалити рішення.  

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані у справі докази, вважає позов підлягаючим частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно договору міни від 04.03.2004 року позивач та відповідачі досягли домовленості, згідно якої позивач набула право власності на квартиру АДРЕСА_1, право власності зареєстровано за ОСОБА_2 в БТІ та ДРОНМ м. Севастополя 12.03.2004 року. Відповідачі за умовами договору призвели обмін належної їм квартири АДРЕСА_1 на квартиру АДРЕСА_2.

Відповідно до п. 10 вказаного договору відповідачі зобов’язалися в строк до 04.04.2004 року звільнити відчужувану квартиру від своїх речей, знятися з реєстраційного обліку та забезпечити зняття з реєстраційного обліку усіх зареєстрованих у відчужуваних квартирах) погасити заборгованості по сплаті комунальних послуг та вселитися у набуте за договором житло. Проте, відповідачі, порушуючи умови договору у встановлений строк квартиру не звільнили, з реєстраційного обліку не знялися, проживають в ній до теперішнього часу, тим частим чинять ОСОБА_2 перешкоди в здійсненні останній права власності.       

Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 07.11.2005 року, яке вступило в законну силу, встановлено, що відповідачі незаконно, без відповідної правової підстави володіють квартирою АДРЕСА_1 належної позивачу на праві власності.

Згідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини й основних свобод, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини й основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу й протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції»від 24 березня 1999 року, дія яких поширюється й на випадки порушення прав юридичних осіб, кожний при рішенні спору, щодо його цивільних прав і обов'язків, має право на справедливий і відкритий розгляд справи в розумний строк незалежним і безстороннім судом.

     Згідно  ст. 55  Конституції  України права   свободи  громадян  захищаються  судом.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.16 ЦК України, кожна особа може звернутися до суду за захистом майнового свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.1 Першого Протоколу Конвенції кожна фізична або юридична  особа  має  право мирно володіти своїм майном,  гарантовано право на повагу належної їй власності.

Згідно зі ст. 41 Конституції України - право приватної власністі нерушимо, кожний має право володіти, користуватися та роспоряджатися своею власністю.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні їм права користування й розпорядження своїм майном.

Оскільки вищезазначеній факт незаконного володіння відповідачами спірним житлом встановлений рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 07.11.2005 року, суд згідно положень ч.3 ст. 61 ЦПК України вважає вказані обставини такими, що не підлягають доказуванню.

Незаконне користування житлом та реєстрація відповідачів ущемляє права позивача, як власника квартири, оскільки вона обмежена в  розпорядженні своєю власністю.

Встановивши фактичні обставини справи й вимоги закону, суд приходить до висновку про необхідність захисту права позивача згідно позовних вимог, оскільки тільки прийняття таких мір, як виселення та зняття з реєстрації відповідачів за адресою: АДРЕСА_1, судом буде сумісним із правами, гарантованими Конвенцією про захист прав людини й основних свобод і Протоколами до неї, буде реально спрямовано на ефективний захист  права власності.

Згідно ст. 60 ч.1 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачами суду не надано доказів будь-яких зобов’язань що виникли між сторонами по справі до укладення договору міни, а також після його укладення по сплаті грошей або здійснення ремонту в квартирі, в яку вони повинні вселитися згідно умов договору міни від 04.03.2004 року, також в договорі міни є посилання на згоду органів опіки та піклування Нахімовської РДА м. Севастополя від 01.03.2004 року на укладення договору міни в інтересах неповнолітньої особи, якою на той час був ОСОБА_4 –інвалід дитинства, стаття 177 Сімейного Кодексу України та стаття 32 Цивільного Кодексу України, в редакції, що діяли на час укладення договору міни 04.03.2004 року, передбачали обов’язкове отримання згоди органів опіки та піклування лише при вчиненні опікуном та наданні згоди піклувальником на вчинення правочинів щодо майна підопічних. При вчиненні ж правочинів чи наданні згоди дитині батьками дитини така згода вимагалася лише в разі виникнення спору між батьками, у зв’язку з чим суд приходить до висновку що посилання відповідачів на укладення договору міни обманним шляхом та без дозволу органу опіки та піклування є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Вимоги позивача|позовниці,позивачки| ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди суд знаходить|находить| обґрунтованими та підлягаючими задоволенню частково, враховуючи, що сам факт порушення відповідачами права власності, щодо майна, яке їй належить,|ушкодження| перешкоджання в праві володіння, користування та розпоряджання своїм майном безперечно заподіяв|спричинив| шкоду її інтересам і викликав|спричинив| моральні переживання, у зв’язку з тим, що більше 6-ті років вона не може реалізувати своє право, між нею та відповідачами постійно виникають конфлікти з приводу спірної квартири, позивач була вимушена була звернутися до суду за вирішенням спору про захист свого права власності, при цьому суд враховує, що відповідно до ч.3 ст. 386 ЦК України, право на відшкодування моральної шкоди виникає у власника незалежно від того, якими діями було заподіяно шкоду їх праву власності, та які способи захисту ними застосовувалися, але зважаючи на вимоги справедливості, добросовісності та розумності, як на загальні засади цивільного законодавства, вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню у розмірі 500 грн. вважаючи, що відшкодування шкоди в такому розмірі відповідає суті позовних вимог, характеру діянь відповідачів. Визначаючи розмір відшкодування та вимоги немайнового характеру|вдачі|, суд виходить з вимог ст. 23, ч.3 ст. 386 ЦК| України.

Відповідно до ст.88 Цивільного процесуального Кодексу України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача витрати, понесені ним у зв'язку із сплатою судового збору у розмірі 17 грн., з оплатою витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у сумі 7,50 грн., оскільки є їх документальне підтвердження.        

На підставі ст.41 Конституції України,ст.11,16,23,316,317,319,321,386,391 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212 –215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_2 перешкоди в користуванні власністю –квартирою № 37 в будинку АДРЕСА_1 шляхом виселення та зняття з реєстрації ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, з зазначеної квартири зі всіма залежними особами.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 500 гривень.

В задоволенні іншої частині вимог щодо стягнення моральної шкоди,  відмовити.  

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, на користь ОСОБА_2 судовій збір в сумі 17 гривень, витрати з ІТЗ в сумі 7 гривень 50 копійок.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь держави витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ в сумі 29 гривень 50 копійок.

    Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд м.Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 10 днів з моменту оголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя –підпис

Копія вірна.

Суддя Нахімовського районного

    суду міста Севастополя І.А. Пекарініна