Справа № 2-258/2011 року

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

12 серпня 2011 року  Великолепетиський районний суд  Херсонської області у складі:

головуючого                                                                                Соловйова В.В.

при секретарі                                                                                Погорілій О.С.  

за участю: позивача                                                                      ОСОБА_1

    представника ОСОБА_1                                                  ОСОБА_2

    представника ОСОБА_3                                                  ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Велика Лепетиха цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зобов»язання підписати акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення межі земельної ділянки із суміжниками

В С Т А Н О В И В :

Первинний позивач та вторинний відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про зобов»язання підписати акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 08 вересня 2010 року нею було придбано житловий будинок садибного типу з надвірними будівлями та спорудами, розташованими у АДРЕСА_2, у ОСОБА_6. Після придбання вказаного будинку вона звернулася до Великолепетиської селищної ради з заявою надати їй в оренду земельну ділянку орієнтовною площею 0,07 га., яка знаходиться під придбаними будівлями та городом. Рішенням VI сесії селищної ради від 13.04.2011 № 85 їй було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання договору оренди вказаної земельної ділянки. Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 08.09.2010 року, площа земельної ділянки на якій розташований придбаний будинок із будівлями та спорудами складає 0,07 га. Отримавши дозвіл на розробку технічної документації, вона замовила її виготовлення. Складовою технічної документації є акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 05.05.2011 року. Згідно плану земельної ділянки її земля межує від А до Б та від В до Г з землями селищної ради, від Б до В - з гр. ОСОБА_7, від Г до А з гр. ОСОБА_3 Коли вона звернулася до суміжників з проханням погодити зазначені межі, селищною радою та ОСОБА_7 було підписано акт, а представник ОСОБА_3 відмовив їй у цьому. Сама ж ОСОБА_3 ухиляється від підписання акту: не виходить на зв'язок, відсутня вдома. Перед виготовленням технічної документації комісією у складі представників селищної ради та райдержадміністрації було рекомендовано погодитись на вимоги відповідача і передати їй по межі частину земельної ділянки. Внаслідок цього земельна ділянка закріплена за будинком зменшиться по ширині 0,86 м. (акт від 28.09.10). Так, при придбанні будинку, в договорі купівлі-продажу було визначено площу земельної ділянки (0,07 га.). Якщо дану площу завідомо зменшити, наступне відчуження майна буде неможливим, адже безпідставно зміниться первісний розмір земельної ділянки на якій воно було розташоване під час укладення договору, що є порушенням вимог ст. 377 ЦК України. Внаслідок таких дій відповідача вона не може у повній мірі реалізувати свої права як користувач земельною ділянкою. Таким чином, відповідач зобов'язана підписати акт встановлення та узгодження меж, щоб не порушувати її права, як користувача земельної ділянки. Позивач просить суд зобов'язати ОСОБА_3 підписати акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 05 травня 2011 року, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

Вторинний позивач та первинний відповідач ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом мотивуючи свої позовні вимоги тим, що у належному їй на пpaвi власності будинку по АДРЕСА_1 із її суміжниками виник cпip щодо встановлення межі земельної ділянки. З цього приводу вона звернулася до селищної ради. Комісією було вивчено ситуацію та запропоновано в акті встановити земельні знаки наступним чином: по лінії забудови АДРЕСА_2 ширина ділянки - 17,9 м. НОМЕР_1 - 17,10 м. Але відповідач не згодна i хоче встановити ширину ділянки 18,76 м. щоб у відповідну межу увійшов сарай, який нею самовільно збудований, що підтверджується листом інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області № 7/21-05-06/620 від 12.05.2011 року. Згідно ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці або якщо це порушує права інших ociб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Кpiм того, запропонована відповідачем ширина ділянки 18,76 м. захоплює її літню кухню, яка вже давно там збудована та відповідає законним нормам. У своїх доводах ОСОБА_8, також спирається на технічний паспорт виготовлений БТІ, в якому указана земельна ділянка відведена для її будинку. Але тут є явна невідповідність. Відповідно до технічної документації у її план земельної ділянки входить літня кухня крайня будівля, а ширина вказана 15,3 м. та якщо  була б така ширина то дана будівля не увійшла в план. Це свідчить про навмисну зміну розмірів земельної ділянки на користь ОСОБА_1 у відповідних документах БТІ, а тому потрібно дослідити та перевірити дійсність даних цих документів. Позивач просить суд встановити межу земельної ділянки наступним чином: по лінії забудови АДРЕСА_2 ширина ділянки - 17,9м. НОМЕР_1 - 17,10 м. відповідно до рекомендацій комісії, та  зобов'язати ОСОБА_1 знести самовільно збудований сарай.

          У судовому засіданні первинний позивач та вторинний відповідач –ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги, та просить суд зобов»язати ОСОБА_3 у 10 денний термін з дня набрання рішенням суду законної сили підписати акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 05.05.2011 року, розташованої за адресою АДРЕСА_2. У випадку не підписання акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки у встановлений строк межі вважати встановленими та погодженими із ОСОБА_3 Зустрічний позов ОСОБА_3 не визнала у повному обсязі та зазначила, що ОСОБА_3 неправильно викладає дійсні обставини справи. Згідно її позову мова йде не про встановлення, а про зміну раніше встановлених меж. Межі її присадибної ділянки встановлені не нею, а попереднім власником ОСОБА_6, який був одночасно і власником домоволодіння ОСОБА_3. Згідно із ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Таким чином, їй перейшла земельна ділянка після продажу будинку в обсязі, в якому користувався попередній власник. І ці межі ніяким чином не зачіпають будівель позивача. Дійсно, ч. 4 ст. 376 ЦК України передбачає: якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Але посилання позивача на дану статтю є безпідставними, адже вона не має жодного документу (акт на право приватної власності чи договір оренди землі), який посвідчує її право власності (користування) земельною ділянкою. Крім того, позивачем не доведено, що саме на його земельній ділянці вона збудувала сарай. Позивачем не враховано, що порядок забудови земельної ділянки ніяк не може впливати на обсяг прав на цю земельну ділянку. Адже питання забудови земельної ділянки і припинення права власності на неї регулюються різними нормативно-правовими актами. Позивачем також не враховано того факту, що земельна ділянка по лінії забудови буд. АДРЕСА_2 межує із землями селищної ради, а не із землями ОСОБА_3. Вказана межа погоджена нею із селищною радою, що підтверджується актом встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 05.05.2011 року. Позивач просить встановити межі земельної ділянки, але сам не вказує їх схематично, а лише на словах, не зазначивши точки початку та кінця відліку. Отже у ОСОБА_3 немає жодних законних підстав вимагати зміни меж земельних ділянок, які були встановлені попереднім власником перед продажем домоволодінь по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, та не має жодних підстав вимагати знесення збудованого нею сараю на її земельній ділянці. Просить суд відмовити ОСОБА_3 у задоволенні її позовних вимог у повній мірі.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 –ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 підтримав. Вважає її вимоги законними і такими, що підлягають задоволенню. Зустрічний позов ОСОБА_3 вважає не огбрунтованим, оскільки заміри її земельної ділянки не проводилися, а тому вона не має жодних доказів, які б підтверджували порушення її прав на земельну ділянку. Просить суд позов ОСОБА_1 задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник ОСОБА_3 –ОСОБА_4 позов ОСОБА_1 не визнала та пояснила, що ОСОБА_1 самовільно збудувала на території домоволодіння ОСОБА_3 сарай. Була комісія, встановлювали межі земельних ділянок, ОСОБА_1 ширину земельної ділянки наміряли 17,90 м., а ОСОБА_3 17,10 м. Просить суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, а позов ОСОБА_3 задовольнити та встановити межу земельної ділянки по лінії забудови відповідно до рекомендацій комісії, а також зобов»язати ОСОБА_1 знести самовільно збудований сарай.       

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він проживав у будинках по АДРЕСА_2, та АДРЕСА_1, так як був їх власником. Спочатку продав будинок АДРЕСА_1 сім»ї ОСОБА_3, а у будинку АДРЕСА_2, проживав сам та не збирався його продавати. Коли продавав будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_3 по показував їхню межу вона проходила по стіні літньої кухні, де на даний час залишився стовпчик від забору, ніяких претензій з їхнього боку не було. Також він пояснював ОСОБА_3, що планує побудувати сарай, саме на тому місці де на даний час його побудувала ОСОБА_1, на що ОСОБА_3 також погодилася, та не заперечувала проти цього. Через деякий час він захворів, йому стало тяжко добиратися до центру села і він вирішив продати будинок АДРЕСА_2 ОСОБА_1, якій показав межі земельної ділянки, яка надана саме для цього будинку, також розповів про свої наміри побудувати сарай, і про те, що вказане будівництво вже узгоджене з сусідами ОСОБА_3 На даний час домоволодіння ОСОБА_1 за межі встановленої території не виходить, розміри в акті встановлення та узгодження меж земельної ділянки відповідають записам у технічній документації, яка виготовлена БТІ ще до продажу ним вказаного будинку. Будівля сараю знаходиться на території домоволодіння ОСОБА_1, так як він їй і показував.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила. Що вона працює головним спеціалістом відділу архітектури Великолепетиської РДА. Пояснила, що 28.09.2010 року вона була в складі комісії по розгляду спірного питання стосовно меж земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. Сторонам було рекомендовано поділи земельну ділянку навпіл та встановити межові знаки наступним чином: по лінії забудови АДРЕСА_2 ширина ділянки 17,90 м., АДРЕСА_1 -17,10м.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він працює землевпорядником Великолепетиської селищної ради. Пояснив, що 28.09.2010 року він був в складі комісії по розгляду спірного питання стосовно меж земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. Комісія рекомендувала поділи земельну ділянку навпіл та встановити межові знаки наступним чином: по лінії забудови АДРЕСА_2 ширина ділянки 17,90 м., АДРЕСА_1 -17,10 м. Пагубі І.В. землі надано більше ніж по технічній документації.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона працює начальником відділу містобудування, архітектури Великолепетиської РДА. Пояснила, що вона була у складі комісії   по розгляду спірного питання стосовно меж земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. Під час огляду були присутні господарі будинку ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та інші члени комісії. Межа не була встановлена. Комісія запропонувала розділити земельні ділянки навпіл.   

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 підлягає задоволення у повному обсязі, а зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 103, 196 ЗК України власники та користувачі земельних ділянок зобов»язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них. Землекористувачі зобов»язані дотримуватись правил добросусідства.

Під час розгляду даної цивільної справи було встановлено, що згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14.09.2010 року за № 27309885 власником житлового будинку, садибного типу розташованого по АДРЕСА_2 є ОСОБА_5.

Згідно договору купівлі-продажу серії ВРА № 293333, №293334 від 08.09.2010 року ОСОБА_5 придбала у ОСОБА_6 житловий будинок по АДРЕСА_2, який розташований на земельній ділянці Великолепетиської селищної ради загальною площею 0,07 га.

З метою реалізації права власності ОСОБА_1 звернулася з відповідною заявою до Великолепетиської селищної ради. Так, рішенням VІ сесії селищної ради 6 скликання від 13.04.2011 року за № 85 селищна рада надала дозвіл ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання договору оренди земельної ділянки орієнтовною площею 0,07 га., яка раніше була надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.

ОСОБА_1  на підставі вищевказаного рішення селищної ради ФОП ОСОБА_12 була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо складання договору оренди земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0700 га., і з земель запасу за адресою АДРЕСА_2. Невід»ємною складовою частиною технічної документації є акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 05.05.2011 року, згідно якого земля ОСОБА_1 межує від А до Б та від В до Г з землями селищної ради, від Б до В - з гр. ОСОБА_7, від Г до А з гр. ОСОБА_3, а ширина земельної ділянки по лінії забудови складає 18,76 м., але ОСОБА_3 відмовляється підписати вищевказаний акт.

Планом земельної ділянки садибного (індивідуального) житлового будинку по АДРЕСА_2 від 18.06.2010 року власником якого на той час був ОСОБА_6 підтверджуються, що ширина земельної ділянки по лінії забудови в АДРЕСА_2, складає 18,90 м.

Планом земельної ділянки садибного (індивідуального) житлового будинку по АДРЕСА_1 від 10.11.2009 року власником якого на той час був ОСОБА_13 підтверджуються, що ширина земельної ділянки по лінії забудови в АДРЕСА_1, складає  15,30 м.

Згідно із ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Отже з вищевикладеного слідує, що земельна ділянка ОСОБА_1 площею 0,07 га. та шириною по лінії забудови 18,76 м., яка вказана в акті встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 05.05.2011 року відповідає її дійсній площі, яка була встановлена для попереднього землевласника, а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Посилання ж ОСОБА_3 на акт комісії Великолепетиської селищної ради від 06.04.2011 року, як на підставу відмови у підписанні акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки, є безпідставними, так як акт комісії селищної ради носить лише рекомендаційний характер, і не може бути покладений в основу задоволення позову ОСОБА_3

Крім того, ОСОБА_3 не надано жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 незаконно побудувала на її земельній ділянці сарай. Як встановлено у судовому засіданні земельна ділянка під домоволодінням по АДРЕСА_1 не приватизована, та не знаходиться в оренді у ОСОБА_3, а тому вона є власність Великолепетиської селищної ради, а наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 року за № 44 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92 підтверджується, що господарські будівлі і гаражі сусідніх ділянок допускається об»єднувати.

До того ж суд не розглядає спір щодо наявності у ОСОБА_1 відповідних документів на забудову сараю, так як дане питання відсутнє у позовах, вказане питання не вирішене, а тому не має жодних підстав зобов»язувати ОСОБА_1 зносити вищевказаний сарай.  

Згідно ст. ст. 152 ЗК України,  ст. 391 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Крім того, поясненнями свідків: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які були членами комісії підтверджується, що сторонам було лише запропоновано розділити земельну ділянку навпіл та встановити межові знаки наступним чином: по лінії забудови АДРЕСА_2 ширина ділянки 17,90 м., по лінії забудови АДРЕСА_1 - 17,10м., що також підтверджується актом комісії Великолепетиської селищної ради від 28.09.2010 року.

Враховуючи вищевикладене, суд відповідно до ст. 152 ЗК України, ст. 391 ЦК України вважає за можливе позов ОСОБА_1 задовольнити та зобов»язати ОСОБА_3 підписати акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки, та як ОСОБА_1 у судовому засіданні доведено, що розмір земельної ділянки, який складає 0,07 га. та ширина земельної ділянки по лінії забудови складає 18,76 м. нею не змінювалися і були встановлені ще для попереднього землевласника.

Щодо позову ОСОБА_3 то у його задоволені слід відмовити у повному обсязі, так як нею не надано жодних доказів, на підтвердження того, що ОСОБА_1 змінено розмір земельної ділянки, в результаті чого змінився розмір земельної ділянки ОСОБА_3 а також на підтвердження того, що саме на її земельній ділянці ОСОБА_1 побудувала сарай, так як земельна ділянка під домоволодінням ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 не приватизована, та не знаходиться в оренді у ОСОБА_3, а тому вона є власність Великолепетиської селищної ради.   

На підставі ст. 377, 391 Цивільного кодексу України, ст. 96, 103, 152, 158  Земельного Кодексу України, ст. 70 ЗУ «Про землеустрій», керуючись ст.ст. 60, 212-215  ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зобов»язання підписати акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки задовольнити.

Зобов»язати ОСОБА_3 у 10 денний термін з дня набрання рішенням суду законної сили підписати акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 05.05.2011 року, розташованої за адресою АДРЕСА_2. У випадку не підписання акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки у встановлений строк межі вважати встановленими та погодженими із ОСОБА_3.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене через Великолепетиський районний суд до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий                                                                                    підпис

КОПІЯ  ВІРНА

          В.о. голови суду                                                                      В.В. Соловйов