Справа №  4-с-14/11  

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   

05 вересня 2011 року                                                                              м.  Коломия

Суддя Коломийського  міськрайонного суду  Івано-Франківської області Веселов В.М.

        розглянувши скаргу ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника ОСОБА_2 до Міського відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції,третя особа на стороні відповідача ПАТ «Банк Кіпру»на неправомірні дії міського відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції щодо винесення незаконних правових актів,що порушують право власності,-

ВСТАНОВИВ:

         До Коломийського міськрайонного суду  надійшла скарга від ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника ОСОБА_2 до Міського відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції,третя особа на стороні відповідача ПАТ «Банк Кіпру»на неправомірні дії міського відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції щодо винесення незаконних правових актів,що порушують право власності. Скаргу мотивовано  тим, що посадовими особами міського відділу ДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції в ході проведення виконавчих дій актом опису та арешту майна було описано нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1. Вважає такі дії представників виконавчої служби такими,що протирічать відомчій інструкції, а також вчинені представниками виконавчої служби відповідні акт опису та арешту  такими,що вчинені незаконно. Просить визнати протиправними дії головного державного виконавця міського відділу  ДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції Бордуланюк Г.Ю. стосовно винесення неправомірних актів,а саме Постанови про передачу майна стягувану від 18.07.2011 року та акту державного виконавця від 18.07.2011 року,визнати недійсною постанову про передачу майна стягувану від 18.07.2011 року.

         Провадження  за цим позовом не може бути  відкрито згідно положень ЦПК України з наступних підстав.

           За змістом ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

         За змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

             Скаржник  просить визнати протиправними дії головного державного виконавця міського відділу  ДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції Бордуланюк Г.Ю. стосовно винесення неправомірних актів,а саме Постанови про передачу майна стягувану від 18.07.2011 року та акту державного виконавця від 18.07.2011 року,а також визнати визнати недійсною постанову про передачу майна стягувачу від 18.07.2011 року.

             Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення,дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків,коли щодо рішень,дій чи бездіяльності Конституцією України чи законами України встановлений інший порядок судового оскарження.

             При чому захисту підлягає не будь-який, а правовий інтерес. У рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 за №18-рп/2004  розкрито поняття “охоронюваний законом інтерес”- як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об’єктивного і прямо не опосередкований у суб’єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

            У даному випадку в скаржника присутній так званий легітимний дозвіл, оскільки наведені вимоги  зачіпають інтереси скаржника у правовідносинах публічної служби, що  є предметом розгляду у суді адміністративної юрисдикції. З скарги  вбачається, що скаржником оскаржується дії  представника державної виконавчої служби   у зв’язку з виконанням ним своїх повноважень, в тому числі щодо винесення представником ДВС правових актів,що порушують право скаржника.  

            Суд зазначає, що скаржником  оскаржуються  рішення та дії відповідача, а тому  зважаючи на те, що відповідач є суб’єктом владних повноважень, він  здійснює владні управлінські функцій стосовно скаржника.

            Таким чином, суд робить висновок, що між сторонами присутній публічно-правовий спір та справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

             Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб”єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

            При здійсненні своїх повноважень представником ДВС ,він  є суб’єктом владних повноважень у тому значенні цього терміну, в якому його вжито у п.1 ч.1 ст.17 КАС України,відповідно даний спір є публічно-правовим. Тому заявлений позов не є цивільним, оскільки вимога скаржника стосується захисту його прав,свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу Державної виконавчої служби,що виключає розгляд цієї справи у порядку цивільного судочинства,тобто предметом розгляду за даним позовом не є питання,що стосуються матеріального права.

            Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 122 ЦПК України, Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

            Суд ро’зяснює скаржнику про його право на звернення з приводу нерозгляду її скарги  до компетентного суду згідно правил та положень передбачених  КАС України.

          Керуючись п.2 ч.1 ст.122 ЦПК України,ст.ст.2,3,17,18 КАС України, суд,-     

УХВАЛИВ:

        Відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника ОСОБА_2 до Міського відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції,третя особа на стороні відповідача ПАТ «Банк Кіпру»на неправомірні дії міського відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції щодо винесення незаконних правових актів,що порушують право власності.

           Копію ухвали разом з скаргою  та доданими до неї документами повернути скаржнику .     

            Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Івано-Франківської  області  

протягом 5 діб з дня винесення ухвали через Коломийський міськрайонний суд.      

Суддя:Веселов