ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
справа № 20-4/448 |
ПОСТАНОВА
і м е н е м У к р а ї н и
"27" лютого 2008 р. 09:41 м. Севастополь
За адміністративним позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційно-демонстраційний центр «Болівар»(проспект Жовтневої Революції, 85-27, місто Севастополь, 99038)
до відповідача: Державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя
(вул. Пролетарська, 24, місто Севастополь, 99014)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.07.2007 №0000742310/0,
суддя Остапова К.А.,
при секретарі судового засідання Пірог О.В.
За участю представників:
Від позивача: Буренкова О.А., довіреність б/н від 24.12.2007,
Від відповідача: Медведєва І.Г., довіреність №12/10-011/2007 від 24.05.2007,
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційно-демонстраційний центр «Болівар»звернулось до господарського суду міста Севастополя із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.07.2007 №0000742310/0.
Позовні вимоги мотивовані наступним.
Грошові кошти, що надходять на рахунок позивача з бюджету не передбачають компенсацію за будь-які товари, роботи, послуги, що продані чи надані в результаті цивільно-правових угод, та є безповоротними та безоплатними.
Тобто за своїм економічним смислом вони не відповідають визначенню “постачання послуг” в розумінні Закону України “Про податок на додану вартість” та відповідно не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.
Також позивач вважає безпідставним висновок перевіряючих, що суми отриманих підприємством бюджетних коштів відповідають сукупній вартості послуг з перевезення пільгових категорій громадян за звичайними цінами (тарифами), що використовувались платником податків у періоді, що перевірявся. На думку позивача не є обґрунтованим застосування податковим органом щоквартального податкового періоду, в той час як податковим (звітним) періодом відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” є місяць.
Ухвалою від 22.10.2007 позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційно-демонстраційний центр «Болівар»була залишена без руху в зв`язку з тим, що позовну заяву подано позивачем без додержання вимог, встановлених статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме позивачем в позовній заяві не вказана поштова адреса відповідача.
За наслідками підготовчого провадження ухвалою від 21.11.2007 справа призначена до судового розгляду на 06.12.2007.
Відповідач в ході розгляду справи надав суду усні та письмові заперечення на позов.
Свої заперечення відповідач мотивує тим, що надання позивачем послуг перевезення пільгових категорій громадян безоплатно є об’єктом оподаткування, та повинні оподатковуватись податком на додану вартість за ставкою 20 %, чого не було зроблено позивачем.
На думку відповідача безкоштовна передача послуг дорівнюється до операцій продажу з додатковим нарахуванням податкових зобов’язань, виходячи зі звичайних цін. Отже обсяги бюджетних коштів, отриманих позивачем за перевезення пільгових категорій пасажирів, відповідають сукупній вартості послуг з перевезення пільгових категорій пасажирів за звичайними цінами (тарифами) що використані позивачем у період з 01.07.2005 по 31.03.2007 з врахуванням вимог і правил, встановлених пунктом 6.1 статті 6, пунктом 7.1, підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
В судовому засіданні оголошувалась перерва згідно з правилами статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
В судовому засіданні 14.02.2008 судом була постановлена ухвала про закінчення з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами, після чого суд вийшов до нарадчій кімнати для ухвалення рішення у справі, оголосивши орієнтований час його проголошення:18.02.2008 о 09:40.
В судовому засіданні 18.02.2008 суд в порядку частини другої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України постановив ухвалу про поновлення судового розгляду. В судовому розгляді була оголошена перерва до 26.02.2008.
В судовому засіданні 26.02.2008 судом була постановлена ухвала про закінчення з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами, після чого суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі, оголосивши орієнтований час його проголошення: 27.02.2008 о 09:20.
Відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 21 Заключних положень Кодексу адміністративного судочинства України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.
За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, пояснення та клопотання по справі надавались ними російською мовою.
Згідно зі статями 27-32, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні представникам сторін роз’яснені процесуальні права та обов’язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення учасників процесу, суд
в с т а н о в и в :
В період з 14.06.2007 по 05.07.2007 співпрацівниками Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя (далі –ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя) проведено виїзну планову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “Комерційно-демонстраційний центр “Болівар” (далі –ТОВ “КДЦ “Болівар”) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 31.03.2007.
В ході перевірки виявлено порушення пункту 1.4 статті 1, пункту 3.1 статті 3, пункту 4.2 статті 4, пункту 6.1 статті 6, пункту 7.1, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (далі –Закон), яке виразилось у тому, що на вартість послуг, що надані пільговим категоріям громадян, плата за яких надходить на ТОВ “КДЦ “Болівар” з бюджету, не нараховані податкові зобов’язання з податку на додану вартість по ставці 20 % із відповідним відображенням у податковому обліку та по декларації з ПДВ за період з 01.07.2005 по 31.03.2007 всього на суму 450040,00 грн., у тому числі за періоди: вересень 2005 –31200,00 грн., грудень 2005 року –139000,00 грн., березень 2006 року –40780,00 грн., червень 2006 року –37160,00 грн., вересень 2006 року –69980,00 грн., грудень 2006 року –121780,00 грн., березень 2007 року –10040,00 грн.
За результатами перевірки складений Акт № 3375/10/23-123/22324803 від 18.07.2007.
Перевіряючими в акті зазначено, що підприємство в оподатковану базу по податку на додану вартість включає суми коштів за послугами, що надані отримувачам –юридичним особам, а також надходження до каси від населення (кошти від продажу релітів на катери та пороми). Послуги з перевезень пільговим категоріям населення підприємство надає не отримуючи від даних категорій населення плати, тобто надає послуги з перевезення пільгових категорій пасажирів безвідплатно.
Таким чином, ТОВ “КДЦ “Болівар” здійснює операції з перевезення пасажирів як пільгових так і не пільгових категорій пасажирів, але податкові зобов’язання з податку на додану вартість визначає тільки від бази оподаткування в частині вартості послуг, що надані на адресу не пільгових категорій пасажирів. При цьому включає до складу податкового кредиту всі суми податку на додану вартість, що сплачені постачальниками у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг) та не веде роздільного обліку в частині розподілу сум податку на додану вартість, тобто на думку перевіряючих має місце невідповідність бази для відрахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість та обсягів податкового кредиту.
Права на застосування пільги з податку на додану вартість, що передбачена підпунктом 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону, позивач не має, оскільки не здійснює перевезення пасажирським транспортом, тарифи, за якими здійснює перевезення позивач, не регулюються органом місцевого самоврядування.
За результатами перевірки ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000742310/0 від 30.07.2007, яким позивачеві донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 450040,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 225020,00 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення позивач просить визнати недійсним.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
12.07.2005 між Управлінням транспорту та зв’язку Севастопольської міської державної адміністрації та ТОВ “КДЦ “Болівар” укладений договір № 1/30 про фінансування організації і функціонування внутрішньоміських пасажирських ліній на водному транспорті.
Відповідно до умов даного Договору Управління транспорту і зв’язку Севастопольської міської державної адміністрації зобов’язувалось здійснювати фінансування за виконані послуги з перевезення на морських внутрішньоміських маршрутах за врегульованими тарифами і встановленню пільгової вартості на проїзні квитки для студентів та школярів.
Даний договір діяв з 01.01.2005 по 31.12.2005.
21.03.2006 між тими ж сторонами укладений договір № 6/8 на надання транспортних послуг з перевезення пасажирів пасажирськими катерами, строком дії до 31.12.2006.
В акті перевіряючими встановлено, що обсяги отриманих бюджетних коштів відображені в обліку позивача на рахунку 48 “Цільове фінансування” за субрахунками бюджетних рахунків, дані в розрізі субрахунків по сумам отриманих коштів по коду економічної класифікації виплат № 1310 “Субсидії та поточні трансферти підприємствам”, а саме:
3 квартал 2005 року – 156000,00 грн.;
4 квартал 2005 року – 695000,00 грн.;
1 квартал 2006 року – 203900,00 грн.;
2 квартал 2006 року – 185800,00 грн.;
3 квартал 2006 року – 349900,00 грн.;
4 квартал 2006 року – 609400,00 грн.;
1 квартал 2007 року – 50200,00 грн..
В акті зазначено, що на підставі щоквартальних регістрів бухгалтерського обліку, первинних бухгалтерських документів, листування із Севастопольською міською державною адміністрацією встановлено, що позивачем на вартість послуг, що надані пільговим категоріям громадян, плата за яких надходить позивачеві з бюджет, не нараховані податкові зобов’язання з податку на додану вартість за ставкою 20 % із відповідним відображенням в бухгалтерському обліку та Деклараціям з податку на додану вартість.
При цьому перевіряючими зроблений висновок про те, що обсяги бюджетних коштів, що отримуються позивачем за перевезення пільгових категорій пасажирів відповідають сукупній вартості послуги з перевезення пільгових категорії пасажирів за звичайними цінами (тарифами), що використовуються позивачем у періоді з 01.07.2005 по 31.03.2007 із врахуванням вимог та правил встановлених пунктом 6.1 статті 6, пункту 7.1 та підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону.
Як зазначено в акті перевірки для визначення бази оподаткування з податку на додану вартість в частині розрахунку вартості послуг, що отримані пільговими категоріями громадян, була складена довільна таблиця, в якій база оподаткування за проїзд пільгових категорій громадян визначена виходячи з тарифу 0,83 грн., тобто без врахування податку на додану вартість, що підтвердив відповідач в ході розгляду справи, за такі періоди:
вересень 2005 року –156000 грн.,
грудень 2005 року –695000 грн.,
березень 2006 року –203900 грн.,
червень 2006 року –185800 грн.,
вересень 2006 року –349900 грн.,
грудень 2006 року –609400 грн.,
березень 2007 року –5200 грн.
Суд не погоджується з такими висновками податкової інспекції у зв’язк з наступним.
Матеріалами справи підтверджується, що у періоді, що перевірявся тарифи на внутрішньоміські морські перевезення пасажирів катерами та поромами у м. Севастополі затверджувались наказом Державного підприємства “Севастопольський морський торговий порт”.
Так, наказом № 361 від 27.05.2004 з 30.05.2004 встановлені тарифи на одну поїздку в морському транспорті на внутрішньоміських пасажирських маршрутах у таких розмірах: по маршрутам ”Графська пристань –Северна” і “Артилерійська бухта –Радіогорка” 1,00 грн. (у тому числі ПДВ –17 коп.); по маршруту “Графська пристань –Інкерман” із заходом до портопунктів –1,25 грн. (у тому числі ПДВ 21 коп.).
Судом встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, позивач отримував з місцевого бюджету кошти в якості компенсації за перевезення пільгових категорій громадян в розмірах, та за документами, зазначеними у журналах проводок за відповідний рік.
Компенсація цих збитків здійснювалась розпорядником бюджетних коштів на підставі розрахунків вартості пільгових перевезень, що надавались позивачем.
Вартість пільгових перевезень розраховувалась позивачем, та відповідно компенсувалась розпорядником бюджетних коштів, без врахування податку на додану вартість, що підтверджується також актом перевірки.
Відповідно до уточнених планів використання бюджетних (місцевого бюджету) коштів ТОВ “КДЦ “Болівар” у 2005-2007 роках видатки місцевого бюджету мають код програмної класифікації –170202, це відповідно до Тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів (з перехідною таблицею до нової функціональної класифікації видатків та кредитування бюджету), затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001 N604 - “Севастопольський морський торговельний порт”. Код економічної класифікації видатків 1310 - “Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)”.
Як вже було зазначено, тарифи на проїзд морським внутрішньоміським транспортом встановлюються наказом начальнику порту, тобто не регулюються державою.
З врахуванням того, що такий вид транспорту не є транспортом загального користування в розумінні Закону, тарифи на перевезення таким видом транспорту не регулюються державою, але позивач надавав послуги з перевезення категорії пасажирів, які є пільговими, а також те, що йому відшкодовувалась саме вартість проїзду, що не включала ПДВ, можна зробити висновок, що ці послуги не були безоплатними. Вартість проїзду пільгових категорій фактично відшкодовувалась за рахунок місцевого бюджету. При цьому ПДВ, що входить до встановленої начальником порту вартості проїзду, не входив в суму компенсації вартості проїзду, оскільки відшкодування сум ПДВ за рахунок бюджету діючим законодавством не передбачена.
Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону поставка послуг - це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.
Згідно з пунктом 3.1 статті 3 Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю);
В своїх розрахунках суми компенсації за перевезення пільгових категорій громадян, які приймались розпорядником бюджетних коштів, який здійснює контроль за правильністю оформлення документів та достовірністю даних, що є підставою для перерахування коштів, позивач у графі 1 «кількість пільговиків»вказує кількість пільгових пасажирів в цілому по місту. Позивач не здійснює контроль точної кількості пасажирів пільгової категорії, що перевезені ним у певному періоді.
Відповідно до листа Управління статистики у місті Севастополі від 18.01.2006 вих. № 06-2/71 коефіцієнт співвідношення кількості безоплатних та платних пасажирів в загальному обсязі перевезень пасажирів для підприємств загального транспорту (автобусів і тролейбусів) на 2006 рік затверджений рішенням колегії Управління –0,884 (у внутрішньо міському сполученні).
Позивач, оскільки морські перевезення пасажирів на внутрішньоміських маршрутах не віднесені до транспорту загального користування на законодавчому рівні, в графі 2 розрахунку використовував такий коефіцієнт як довідковий.
Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Таким чином визначення відповідачем бази оподаткування виходячи з обсягів бюджетних коштів, що отримані позивачем в якості компенсацій вартості послуг з перевезення пільгових категорії пасажирів та довільне визначення податкових періодів на підставі поквартальних даних, не ґрунтується на законі.
Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи Законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.
Враховуючі вищезазначене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя №0000742310/0 від 30.07.2007 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Комерційно-демонстраційний центр «Болівар»суми податкового зобов`язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на додану вартість по вітчизняних товарах»в сумі 675060,00 грн. (у тому числі за основним платежем –450040,00 грн., за штрафними санкціями –225020,00грн.).
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження до господарського суду міста Севастополя протягом десяті днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства –з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Виконавчий лист видається за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено.
Суддя | К.А. Остапова |
Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 КАС України 03.03.2008. |