Справа № 2-687/2011

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем  України

"26" липня 2011 р.                                                                                м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого - судді    Кравціва В.І.,

при секретарі                               Рибію Ю.Л.,

з участю позивача                       ОСОБА_1,

представників відповідача         Заріцької В.І., Розуміло С.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Самбірського міського виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 01.07.2011 року пред’явив позов до Самбірського міського виробничого управління житлово-комунального господарства (далі Самбірське МВУЖКГ) стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі          3 000 грн. та про відшкодування коштів на проїзд у зв’язку із службовим відрядженням в сумі 90 грн.

У обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він  з 11.10.2010 року по 30.03.2011 року працював у Самбірському МВУЖКГ на посаді юрисконсульта і 30.03.2011 року його було звільнено із займаної посади згідно           п. 1 ст. 36 КЗпП України, за угодою сторін.

      Відповідно до ст. ст. 47, 116 КЗпП України, в день звільнення відповідач зобов'язаний був видати йому належним чином заповнену трудову книжку та виплати розрахункові кошти. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільнені, відповідач письмово повідомляє працівника перед виплатою зазначених сум.

       Однак, порушуючи вимоги ст. ст. 47, 116 КЗпП України відповідач письмово не повідомив його про належні суми виплат та не провів вчасно розрахунок.

       Належні йому суми виплат сплачував частинами, 24 червня 2011 року відповідач виплатив добові за час перебування у службових відрядженнях, що підтверджується платіжною відомістю, але і досі не компенсував вартість проїздів до місця призначення і назад у зв'язку з службовим відрядженням.

       Відповідно до ст. 121 КЗпП України гарантується право на відшкодування витрат та інших компенсацій у зв'язку з службовим відрядженням. Згідно із ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини підприємства належних сум у день звільнення, підприємство повинно сплатити йому середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку.

       Згідно довідки ВАТ «Самбірське АТП-14608»від 29.06.2011 року за № 84, вартість проїзду на автобусі на маршруті Львів-Самбір на ділянці Самбір-Львів становить 15,00 грн. Відповідно до посвідок про відрядження та квитків, які знаходяться у діловодстві відповідача, він був тричі відряджений у м. Львів до Львівського окружного адміністративного суду з метою представлення інтересів підприємства у судовому засіданні.

Відповідно до здійснених розрахунків заборгованості, сума відшкодування витрат проїзду до місця призначення у зв'язку з службовим відрядженням і назад становить 90 гривень, сума компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати становить 3000 гривень.

Під час судового розгляду ОСОБА_1 у підтримання своїх позовних вимог посилався на обставини, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача позов не визнали та пояснили, що позивач 30.03.2011 року звільнений з роботи згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України, за згодою сторін. Із даним наказом позивач ознайомлений  30.03.2011 року  і 31.03.2011 року з ним був проведений розрахунок, йому виплачено заробітну плату та розрахункові кошти у сумі 2 238 грн. Відшкодування витрат проїзду до місця призначення у зв’язку із перебуванням у відрядженнях було проведено не вчасно, оскільки на час звільнення та проведення розрахунку на рахунках підприємства не було коштів. Ці кошти були виплачені із запізненням 24.06.2011 року.

Заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, з’ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до висновку, що у позові ОСОБА_1 слід відмовити з таких підстав.

ОСОБА_1 з 11.10.2010 року працював у Самбірському МВУЖКГ на посаді юрисконсульта і на підставі наказу від 30.03.2010 року № 32 звільнений з роботи з відповідно до ч. 1. ст. 36 КЗпП України за згодою сторін, що вбачається із  трудової книжки позивача (а.с. 3).

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум,  що належать йому від   підприємства,  установи,  організації,  провадиться  в  день звільнення, а якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Із відомостей  про нарахування та отримання працівниками Самбірського МВУЖКГ заробітної плати та видаткового касового ордеру видно, що 31 березня 2011 року із ОСОБА_1 було проведено розрахунок і виплачено йому 2 238 грн., про що свідчить його підпис у  видатковому касовому ордері (а.с. 11).

Згідно звіту по рахунку 37/2 за березень 2011 року борг Самбірського МВУЖКГ перед позивачем за відшкодування витрат проїзду до місця призначення у зв’язку з службовим відрядженням становив 92 грн. (а.с. 19).

Із витягу по рахунку № 26009000895001 Самбірського МВУЖКГ відомо, що станом на 30.03.2011 року залишок коштів на рахунку становить 78,80 грн., що свідчить про неможливість здійснення оплати вказаної заборгованості (а.с. 20).

Відповідно ст. 117 КЗпП України установа повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в разі несплати належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, з вини власника або уповноваженого  ним органу.

Так як при звільненні ОСОБА_1 з роботи відповідачем вчасно було проведено повністю розрахунок по заробітній платі, а відшкодування витрат проїзду у зв’язку із відрядженням не було проведено у день звільнення не з вини відповідача, а у зв’язку з відсутністю коштів на рахунку, то вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволенню не підлягає.

Відшкодування витрат проїзду до місця призначення у зв’язку з службовим відрядженням позивачу було проведено за його вимогою 24.06.2001 року, що стверджується його підписом у відомості (а.с. 10), а тому його позовна вимога про відшкодування витрат проїзду до місця призначення у зв’язку з службовим відрядженням задоволенню не підлягає.

Неповідомлення відповідачем позивача письмово про належні йому суми виплат не є підставою для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Керуючись ст.ст. 209, 212, 213, 215 ЦПК України, ст. ст. 116, 117, 231 КЗпП України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити  ОСОБА_1 у позові до Самбірського міського виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та про відшкодування коштів на проїзд у зв’язку із службовим відрядженням за недоведеністю позовних вимог.  

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд шляхом подання апеляційної скарги через місцевий суд  шляхом подання апеляційної скарги потягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя              підпис

Згідно з оригіналом

Суддя                                                                                                   В.І.Кравців