09.08.2011

                                                   Справа № 2-1181/11  

                                                        Категорія 19

З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

09 серпня 2011 року Нахімовський районний суд м.Севастополя в складі:       

головуючого судді –Пекарініної І.А.

при секретарі   -   П’ятак О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-ті особи: „Севастопольська біржа нерухомості», «Кримська біржа нерухомості»про визнання договорів купівлі-продажу дійсними,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 14 січня 1998 року, зареєстрованому в «Севастопольській біржі нерухомості»в реєстрі № Н/1-15, відповідно до якого позивач купив, а відповідач ОСОБА_2 продала кімнату АДРЕСА_1, а також про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 26 березня 1999 року, зареєстрованому в «Кримській біржі нерухомості»в реєстрі № Н1-113, відповідно до якого позивач купив, а відповідач ОСОБА_3 продав квартиру АДРЕСА_2.   

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлялися згідно вимог діючого цивільного процесуального законодавства, у зв’язку з чим, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Представники 3-тіх осіб: «Севастопольської біржі нерухомості», «Кримської біржі нерухомості»в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлялися відповідно до вимог ст.76 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України фіксація судового розгляду справі технічними засобами не здійснювалася.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

     14 січня 1998 року між ОСОБА_1, з однієї сторони та відповідачем –ОСОБА_2, з другої сторони, була досягнута домовленість про купівлю-продаж кімнати АДРЕСА_1.  

При укладені угоди між сторонами були узгоджені усі належні умови купівлі-продажу жилого приміщення. Зокрема, щодо ціни, передачі кімнати у власність ОСОБА_1, оформлення договору в нотаріальній конторі та інше. Сторони прийшли до угоди про те, що кімната оцінюється у розмірі 3348 (три тисячі триста сорок вісім) грн.   

У підтвердження укладеної угоди того ж дня покупцем були передані продавцю гроші у сумі 3348 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна від 14.01.1998 р., укладеного в «Севастопольській біржі нерухомості»та підписаного сторонами.   

Зазначений договір відповідно до вимог ст. 15 Закону України „Про товарну біржу" зареєстрований на «Севастопольській біржі нерухомості»в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за реєстровим № Н/1-15.   

Після виконання обов'язків покупця позивачу були передані усі документи і він переоформив на себе усі реєстраційні документи по зазначеної кімнаті, здійснивши державну реєстрацію на своє ім'я в БТІ м. Севастополі.

Також 26 березня 1999 року між ОСОБА_1, з однієї сторони та відповідачем –ОСОБА_3, з другої сторони, була досягнута домовленість про купівлю-продаж квартири АДРЕСА_2.  

При укладені угоди між сторонами були узгоджені усі належні умови купівлі-продажу жилого приміщення. Зокрема, щодо ціни, передачі квартири у власність ОСОБА_1, оформлення договору в нотаріальній конторі та інше. Сторони прийшли до угоди про те, що кімната оцінюється у розмірі 5600 (п’ять тисяч шістьсот) грн.   

У підтвердження укладеної угоди того ж дня покупцем були передані продавцю гроші у сумі 5600 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна від 26.03.1999 р., укладеного в «Кримській біржі нерухомості»та підписаного сторонами.   

Зазначений договір відповідно до вимог ст. 15 Закону України „Про товарну біржу" зареєстрований на «Кримській біржі нерухомості» в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за реєстровим № Н1-113.   

Після виконання обов'язків покупця позивачу були передані усі документи і він переоформив на себе усі реєстраційні документи по зазначеній квартирі, здійснивши державну реєстрацію на своє ім'я в БТІ м. Севастополі.  

Разом з тим, зазначені договори не були посвідчені нотаріусом, як це було передбачено ст.47 ЦК України 1963 року, чинного на час укладення угод.   

Згідно п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.   

Згідно з ст. 47 ЦК України 1963 року нотаріальне посвідчення правочину є обов’язковим лише у випадках, вказаних у законі. Недодержання у цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність правочину з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна із сторін повністю або частково виконала правочин, який потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального посвідчення правочину, суд вправі на вимогу сторони, яка виконала правочин визнати правочин дійсним. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення правочину не вимагається.   

Згідно п. 13 Постанови Пленуму ВСУ від 06 листопада 2009 року № 9, вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін, однак, оскільки реєстрація права власності на кімнату за договором купівлі-продажу від 14 січня 1998 року, укладеному на «Севастопольській біржі нерухомості», між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та реєстрація права власності на квартиру за договором купівлі-продажу від 26.03.1999 року укладеному на «Кримській біржі нерухомості»вже була проведена в БТІ м. Севастополя і реєстрація права власності не була оскаржена, тому є всі підстави стверджувати, що договори купівлі-продажу від 14.01.1998 року та від 26.03.1999 року був виконаний двома сторонами у повному обсязі.   

Враховуючи вищевикладене, що сторонами були виконані усі істотні умови договору, а також  що нерухоме майно було правомірно придбано позивачем, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу дійсним –обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню.       

     Керуючись   ст.ст. 47, 227 ЦК України 1963 року,  ст. ст. 10, 11, 74, 209, 213-215, 224-226  ЦПК України, суд –  

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу від 14 січня 1998 року кімнати АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований на «Севастопольській біржі нерухомості»по реєстру Н/1-15 від 14.01.1998 р.

  Визнати дійсним договір купівлі-продажу від 26 березня 1999 року квартири АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, зареєстрований на «Кримській біржі нерухомості»по реєстру № 1Н-113 від 26.03.1999 року.   

    Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

    Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання рішення апеляційної скарги.

Суддя  підпис

КОПІЯ ВІРНА.

Суддя  Нахімовського районного

 суду міста Севастополя І.А. Пекарініна