ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"20" лютого 2008 р. | справа № 20-4/413 |
За позовом
Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора (вул. Вороніна, 11, місто Севастополь, 99011)
в інтересах держави в особі
Державної екологічної інспекції в місті Севастополі (вул. Советська, 61, місто Севастополь, 99011)
до відповідача: Приватного підприємства „Фірма „Блексі-Скат” (вул. Катерна, 35-2, місто Севастополь, 99008)
про стягнення 9112,50 грн.,
суддя Остапова К.А.,
За участю представників:
Прокурор: Шульга А.М., посвідчення №438 від 20.02.2006,
Від позивача: Гусєв В.О., довіреність № 1 від 08.01.2008,
Від відповідача: Філонов О.О., довіреність б/н від 17.10.2007,
Суть спору: Севастопольський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Севастополі звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства „Фірма „Блексі-Скат” про стягнення шкоди в розмірі 9112,50 грн.
Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що відповідачем порушені екологічні інтереси держави шляхом засмічення земельних ділянок, якими користується відповідач, твердими побутовими відходами, що є, у свою чергу, порушенням правового режиму щодо охорони земель та поводження з відходами, і тягне за особою відшкодування шкоди, заподіяної відповідачем держави.
В відзиві на позов (вхідний номер 52073 від 04.12.2007) відповідач проти задоволення позову заперечує, вважає вимоги безпідставними (а. с. 48).
Прокурору, представникам сторін в судовому засіданні роз’яснені процесуальні права та обов’язки згідно зі статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши представлені докази, суд
встановив:
Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор може подавати позови до суду в інтересах держави. При цьому прокурор самостійно визначає і обґрунтовує у позовній заяві в чому виражається порушення інтересів держави.
В рішенні Конституційного суду України № 3-рп/99 від 8 квітня 1999 року про офіційне тлумачення статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, в чому саме проявилося порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує в позивній заяві необхідність їх захисту і визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.
Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в місті Севастополі (далі - Інспекція), затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.02.2007 за №5 (далі - Положення) Інспекція є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічний інспекції.
Діяльність Інспекції відповідно до пункту 1 Положення поширюється на територію міста Севастополя, за винятком встановленої законодавством водоохоронної зони вздовж Чорного моря, а у разі її відсутності –території міста Севастополя шириною не менше двох кілометрів від урізу води вздовж Чорного моря.
Відповідно до підпунктів 6, 7, 11 пункту 5 Положення Інспекція має право складати акти перевірок і протоколи за адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопорушення у межах повноважень, визначених законом, давати обов’язкові для виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до її повноважень, передавати правоохоронним органам матеріали про виявлені правопорушення.
Севастопольською міжрайонною природоохоронною прокуратурою проведена перевірка матеріалів, наданих Державною екологічною інспекцією в місті Севастополі, у ході якої були встановлені порушення вимог Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” (із змінами і доповненнями) №1264-ХІІ від 25.06.1991, Закону України „Про відходи” (із змінами і доповненнями) №187-98-ВР з боку Приватного підприємства “Фірма “Блексі-Скат”.
За результатами перевірки Інспекцією був складений Акт перевірки від 04.04.2007 (а. с. 8-10), в якому були зазначені допущені відповідачем порушення вимог чинного екологічного законодавства України, а саме статей 20, 55 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, статей 44 Водного кодексу України, статей 17, 26, 33 Закону України “Про відходи”.
Перевіряючими в ході обстеження території ринку Фіолентовського та прилежної території виявлено несанкціоноване розміщення відходів на твердому покритті на території ринку.
Розмір шкоди, що на думку прокурора та позивача, заподіяв відповідач, складає 9112,50 грн., яку прокурор просить стягнути з відповідача.
12.04.2007 Державною екологічною інспекцією в місті Севастополі винесена постанова про накладення адміністративного стягнення №030401 на директора Приватного підприємства “Фірма “Блексі-Скат” Корчного О.О. у розмірі 255,00 грн., яка направлена йому поштою.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, вказуючи на те, що на момент проведення перевірки він не був користувачем земельної ділянки, на якій розташований ринок Фіолентовський, та не здійснював на неї господарську та будь-яку іншу діяльність, оскільки термін дії договору, на підставі якого Приватне підприємство “Фірма “Блексі-Скат” користувалося земельною ділянкою, закінчився 24.07.2003.
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.
Статтею 35 Закону України «Про охорону земель»від 19.06.2003 N962-IV встановлений перелік вимог, що пред'являються при здійсненні господарської діяльності до власників і землекористувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок.
Власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані:
- дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України;
- проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів і т. і.
Згідно статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Як стверджує відповідач, Приватне підприємство „Фірма „Блексі-Скат” користувалося земельною ділянкою площею 2,7449 га, яка розташована за адресою: Фіолентовське шосе, 6, в місті Севастополі, на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 09.11.1995 №277-р про надання відповідачеві земельної ділянки для розміщення речового ринку в районі мототреку по Фіолентовському шосе та договору про право тимчасового користування землею від 12.05.1998, підписаного сторонами 24.07.1998, який був укладений відповідачем з Севастопольською міською державною адміністрацією. Даний договір був укладений строком на 5 років, та після спливу терміну дії сторонами на продовжувався.
На час розгляду справи належним доказів того, що перевірені позивачем земельні ділянки належать відповідачеві на праві власності або на праві користування або доказів того, що на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомості відповідача та сам відповідач здійснює на цій ділянці господарську діяльність, суду не представлено.
Відповідно до довідки Севастопольського міського філіалу Центру державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам від 11.12.2006 за вихідним номером 4446 станом на 11.12.2006 за даними кадастрового обліку на земельну ділянку, яка розташована за адресою: Фіолентовське шосе, 6, право землекористування (власність, оренда) згідно з вимогами статей 125, 126 Земельного кодексу України не зареєстровано (а. с. 117).
Згідно з частиною четвертою статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»від 25.06.1991-XII підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Пунктом 1.3 роз`яснень президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»№02-5/744 від 27.06.2001 передбачено, що при вирішенні питання відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, враховується наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача.
Відсутність хоча б одного з складових підстави цивільно-правової відповідальності робить неможливим відшкодування шкоди.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що прокурор та позивач не мають належних та допустимих доказів в підтвердження того факту, що відповідач - Приватне підприємство “Фірма “Блексі Скат” на момент проведення перевірки був користувачем земельної ділянки, на який розташований ринок “Фіолентовський”, здійснював на перевіреної ділянці господарську та будь-яку іншу діяльність та є особою, яка заподіяла шкоду навколишньому середовищу, у зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні позову.
Керуючись статями 20, 22, 75, 77, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
в и р і ш и в:
В задоволенні позову –відмовити.
Копії рішення направити прокурору, сторонам.
Суддя | К.А. Остапова |
Рішення оформлено та підписано у відповідності
до вимог статті 84 ГПК України
25.02.2008.