ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"20" лютого 2008 р.

справа № 20-4/267

За позовом

Кооперативу  “Успех” (99814, м. Севастополь, с. Полюшко, вул. Сумська,80)

до відповідача: Державного підприємства «Радгосп-завод їм. П. Осипенко»  (99814, м. Севастополь, с.Осипенко, вул. Сухий, 1)

про стягнення 50000,00 грн.,

за зустрічним позовом

Державного підприємства «Радгосп-завод їм. П. Осипенко» (99814, м. Севастополь, с.Осипенко, вул. Сухий, 1)

до відповідача: Кооперативу  “Успех” (99814, м. Севастополь, с. Полюшко, вул. Сумська,80)

про визнання договору недійсним,

суддя Остапова К.А.,

За участю представників:

Від  Кооперативу „Успех”: Яловега К.А., довіреність б/н від 10.09.2007,

Мамбетов Є.А., паспорт АР 104845 від 31.07.1998,

Від  ДП „Радгосп-завод ім. П. Осипенко”: Сморчков В.В., довіреність № 31/426 від 01.12.2007,

Суть спору: Кооператив «Успех»звернувся до господарського суду м. Севастополя з позовом до Державного підприємства «Радгосп-завод імені П. Осипенко»відповідно до якого просить стягнути з відповідача грошову компенсацію вартості вкладу кооперативу у сумісну діяльність, за договором укладеним з відповідачем, в розмірі 50000грн. Позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги, згідно з якими останній просить стягнути з відповідача грошову компенсацію вартості вкладу кооперативу у сумісну діяльність з урахуванням інфляції в розмірі 315912,96грн.

Позов та уточнені позовні вимоги обґрунтовані наступним. Так, позивач зазначає, що відповідно до умов договору про сумісну діяльність, у разі розірвання договору, радгосп-завод сплачує, а кооператив отримує грошову компенсацію вартості свого внеску у спільну діяльність. Оскільки договір було розірвано відповідно до рішення суду, а грошова компенсація кооперативу в добровільному порядку не була повернута радгосп-заводом, останній, на думку позивача, повинен сплати вартість внеску з урахуванням інфляції.

В порядку статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, позивачем заявлене клопотання про накладення арешту на грошові кошти відповідача, в розмірі 315912,96грн.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов вважає не обґрунтованим та зазначає, що позивачем безпідставно заявлені вимоги щодо стягнення грошової компенсації за проведення робіт з благоустрою пляжу піонерського табору, оскільки пляж ніколи в користуванні радгосп-заводу не знаходився, а відтак він не міг ним розпоряджатись у будь-який спосіб, в тому числі шляхом надання будь-кому дозволу на здійснення благоустрою пляжу.

Ухвалами господарського суду м. Севастополя від 06.02.2006, 08.11.2006, 25.01.2007 у справі призначалась судова будівельно-технічна експертиза.

Державне підприємство «Радгосп-завод імені П. Осипенко»подало зустрічну позовну заяву до кооперативу «Успех», згідно з якою просить визнати недійсним договір про сумісну діяльність від 21.09.1995, укладений між радгосп-заводом та кооперативом. Зустрічний позов обґрунтовано порушенням положень ст.ст. 430-432 Цивільного кодексу УРСР допущенних при укладенні договору про сумісну діяльність від 21.09.1995.

Крім того, позивач за зустрічним позовом звертає увагу на те, що відповідно до ст.ст. 430, 432 Цивільного кодексу УРСР внеском у сумісну діяльність може бути лише майно, яке належить особі, стороні за договором, на праві власності або іншому речовому праві, а відтак посилання кооперативу «Успех»на здійснення робіт з благоустрою пляжу піонерського табору, який ніколи не належав ДП «Радгосп-завод імені П. Осипенко»є неспроможними та у встановленому законом порядку не підтверджують доводи кооперативу «Успех».

Кооперативом «Успех», відповідачем за зустрічним позовом, надано відзив на позовну заяву, в якому він вважає безпідставними позовні вимоги  та просить в задоволенні відмовити в повному обсязі з наступних підстав. Зокрема відповідач за зустрічним позовом зазначає, що здійснення робіт з благоустрою пляжу було узгоджено з ДП «Радгосп-завод імені П. Осипенко» шляхом підписання ним акту від 05.09.1995.

Відповідач також зазначає, що даний договір вже розглядався судом на предмет його недійсності та в задоволенні такого позову було відмовлено.

Розгляд справи відкладався, в судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України

Строк вирішення спору продовжувався за правилами статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представникам сторін в судовому засіданні роз’яснені процесуальні права та обов’язки згідно зі статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши представлені докази, суд

встановив:

04.02.1990 між Мубарекским газопереробним заводом та кооперативом «Успех»був укладений договір підряду на капітальний ремонт та спорудження піонерського табору «Нахімовець».

05.02.1993 представниками Мубарекского газопереробного заводу, Державним підприємством «Радгосп-завод імені П. Осипенко»та кооперативом «Успех»був підписаний протокол за №3, згідно до якого несплачені кооперативу обсязі робіт щодо будівництва піонерського табору були включені до основних фондів табору, який був на балансі радгосп-заводу та визначені як частка кооперативу «Успех».

15.09.1995 директором радгосп-заводу був затверджений акт вартості виконаних робіт в розмірі 57620 руб. (в цінах 1984 року).

Вищевказані факти встановлені відповідно до рішення арбітражного суду м. Севастополя у справі №206\5 від 26.12.1997 за позовом кооперативу «Успех»до ДП «Радгосп-Завод імені П. Осипенко»та є преюдиціальними згідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального закону України.

Зокрема відповідно до акту від 15.09.1995, підписаного представниками ДП «Радгосп-завод імені П. Осипенко»та кооперативом «Успех»(акт складено та підписано на підставі протоколу від 05.07.1993), було встановлено, що кооператив «Успех»в 1990-1992 роках здійснив роботи щодо будівництва та благоустрою піонерського табору загальною вартістю 57620 руб. (в цінах 1984 року), а саме металеві огородження та ворота табору, криті альтанки для відпочинку, трьох лампові металеві освітлювальні опори, реконструкція будинку №12, благоустрій території табору, благоустрій пляжу.

21.09.1995 між Державним підприємством «Радгосп-завод імені П. Осипенко»з одного боку та Кооперативом «Успех»з іншого боку був укладений договір, предметом якого виступила сумісна діяльність радгосп-заводу та кооперативу щодо спільної експлуатації майнового комплексу піонерського табору «Нахімовець», розташованого в с. Орловка, м. Севастополь, шляхом об’єднання їх майна та діяльності, з метою отримання прибутку, а також відпочинку та оздоровлення членів їх трудових колективів.

Відповідно до розділу 2 договору про сумісну діяльність від 21.09.1995 для здійснення сумісної діяльності сторони договору внесли внески, які були визначені в п.п. 2.1, 2.2.

Згідно до п.п. 2.1, 2.2 радгосп-завод вносить належний йому майновий комплекс піонерського табору «Нахімовець»в с. Орловка, м. Севастополь, трудову участь робочих та службовців радгосп-заводу в обслуговуванні та експлуатації піонерського табору, оборотні грошові кошти, необхідні для експлуатації табору.

Кооператив вносить належне йому майно, яке є невід'ємними поліпшеннями піонерського табору у вигляді конструкцій металевих освітлювальних опір, реконструкції будинку за №12, благоустрою території піонерського табору, благоустрою пляжу піонерського табору, вартість якого визначена згідно з актом від 15.09.1995.

Надалі, відповідно до рішення господарського суду м. Севастополя від 23.06.2003 у справі №20-4/104 за позовом кооперативу «Успех»до ДП «Радгосп-завод імені П. Осипенко»договір про сумісну діяльність від 21.09.1995, укладений між ДП «Радгосп-завод імені П. Осипенко»та кооперативу «Успех»було розірвано. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.04.2005 залишено без змін рішення господарського суду м. Севастополя від 23.06.2003 у справі №20-4/104.

Суд розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін та надавши всім обставинам справи оцінку, яка ґрунтується на їх повному та всебічному вивчені, вважає, що в задоволенні первісних позовних вимог слід відмовити, а зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний   кодекс  України  застосовується  до  цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин,  які виникли  до  набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків,  що виникли  або  продовжують  існувати після набрання ним чинності.

Спірні правовідносини за оскарженим ДП «Радгосп-завод імені П. Осипенко»договором виникли до 01.01.2004, тобто до моменту набрання чинності Цивільним кодексом України, а відтак регулюються відповідними положеннями Цивільного кодексу УРСР.

Судом встановлено, що 21.09.1995 між ДП «Радгосп-завод імені П. Осипенко»та кооперативом «Успех»був укладений договір про сумісну діяльність, правові засади якого визначено ст.ст. 430-434 Цивільного кодексу УРСР.

Відповідно до ст. 430 Цивільного кодексу УРСР, за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то: будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного підприємства або установи (що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, родильних будинків, жилих будинків і т. ін.

Для досягнення мети, зазначеної у статті 430 цього Кодексу, учасники договору про сумісну діяльність роблять внески грошима чи іншим майном або трудовою участю (ч. 1 ст. 432 Цивільного кодексу УРСР).

Тобто, вступ до договору про сумісну діяльність обумовлено здісненням зацікавленою особою внеску грошима чи іншим майном або трудовою участю, при цьому за загальним правилом майно, яке вноситься повинно належать особі на праві власності або іншому речовому праві, що в свою чергу обумовлює можливість розпорядження ним у будь-якій спосіб (ст. 86 Цивільного кодексу УРСР).

Відповідно до ст.ст. 47, 43 Господарського процесуального кодексу України, питання що виникають у процесі розгляду справи приймаються суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, при цьому господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судом встановлено, що відповідно до акту від 15.09.1995 директором радгосп-заводу був затверджений акт вартості виконаних робіт в розмірі 57620руб., тобто даний акт не визначав передачу кооперативом «Успех»у сумісну діяльність свого майна, а лише встановлював вартість робіт які виконувались кооперативом.

Крім того, не знайшли свого підтвердження доводи відповідача за зустрічним позовом про те, що він мав право розпоряджатись начебто внесеним ним у сумісну діяльність майном, оскільки ним у встановленому законом порядку не підтверджено право власності або інше речове право на це майно, що також вбачається з рішення суду м. Севастополя у справі №206/5 від 26.12.1997.

Суд також приймає до уваги лист Качинської селищної ради за №545 від 29.11.2007 згідно з яким зазначається, що ДП «Радгосп-завод імені П. Осипенко», пляж в районі річки Кача не надавався ані у власність, ані у користування, що підтверджує доводи радгосп-заводу про неможливість надання ним дозволу на здійснення благоустрою пляжу, оскільки відповідно до ст. 22 Земельного кодексу УРСР, який був чинний на момент укладення спірного договору, приступати до  користування  земельною  ділянкою  до видачі  документа,  який засвідчує право користування землею, забороняється.

Таким чином, підлягають задоволенню зустрічні позовні вимоги щодо визнання недійсним спірного договору, а первісні позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки недійсна угода не тягне для її сторін жодних наслідків.

Відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, недійсною є та угода, що  не  відповідає  вимогам   закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Крім того, суд дослідивши надане до матеріалів справи рішення господарського суду м. Севастополя від 20-24.05.2004 у справі №20-2/107-9/072 за позовом ДП «Радгосп-завод імені П. Осипенко»до відповідача кооперативу «Успех»про визнання договору про сумісну діяльність від 21.09.1995 недійсним з підстав передбачених ст. 58 Цивільного кодексу УРСР, вважає, що воно не має преюдиціального значення при вирішенні даної справи по суті виходячи з наступного.

Зокрема статтею 48 Цивільного кодексу УРСР визначні загальні підстави і  наслідки  недійсності  угод,  за якою  недійсною  визнається  угода,  що  не відповідає  вимогам  закону.  Правило,  встановлене  цією  нормою, повинно застосовуватись в усіх  випадках,  коли  угода  вчинена  з порушенням   закону   і  не  підпадає  під  дію  інших  норм,  які встановлюють спеціальні підстави  та  наслідки  недійсності  угод, зокрема  статей 49,  50,  56,  57,  58 Цивільного кодексу (роз’яснення Вищого арбітражного суду України  «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»за №02-5/111 від 12.03.1999).

Таким чином, спір розглянутий в межах справи №20-2/107-9/072 та ухвалене по цієї справі рішення не мають преюдиціального значення, адже підстави позову у цих справах є різними.

Суд також вважає, що заявлене кооперативом «Успех»клопотання про вжиття заходів щодо забезпечення позову також не підлягаю задоволенню. Зокрема позивач за первісним позовом зазначає, що йому стало відомо про те, що відповідач ДП «Радгосп-завод імені П. Осипенко»має намір закрити свій банківський рахунок та продати майно, тобто у разі задоволення позову, виконання рішення суду буде значно ускладнено.

Відповідно до ст.ст. 66, 67 ГПК України, підставою для забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення позивача, що у разі задоволення позову, само виконання рішення суду буде значно ускладнено, або його виконання буде взагалі неможливо.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (Роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»за №02-5/611 від 23.08.1994).

Клопотання так само як позов повинен бути обґрунтований засобами доказування визначеними ст.ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, при цьому обов’язок доказування покладається на зацікавлену особу (ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач за первісним позовом не довів у встановленому законом порядку обставин, які би свідчили про намір ДП «Радгосп-завод імені П. Осипенко»закрити свій банківський рахунок або відчужити майно та як слід не виконав приписи п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обґрунтованості первісного позову та заявленого клопотання про вжиття заходів щодо забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, керуючись, ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          В задоволенні первісного позову Кооперативу  «Успех» до Державного підприємства «Радгосп-завод їм. П. Осипенко» про стягнення 50000,00 грн. - відмовити в повному обсязі.

2.          Зустрічний позов Державного підприємства «Радгосп-завод їм. П. Осипенко»до  Кооперативу  “Успех” про визнання договору недійсним - задовольнити повністю.

3.          Визнати недійсним договір про сумісну діяльність від 21.09.1995, укладений між Державним підприємством «Радгосп-завод імені П. Осипенко»та Кооперативом «Успех».

Копії рішення направити  сторонам.

Суддя

К.А. Остапова

Рішення оформлено та підписано у відповідності

до вимог статті 84 ГПК України

25.02.2008.