ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
справа № 20-12/362-7/518 |
ПОСТАНОВА
і м е н е м У к р а ї н и
"19" лютого 2008 р. 09:25 м. Севастополь
Господарський суд міста Севастополя у складі:
головуючого - судді Ілюхіної Г.П.,
при секретарі –Юренковій І.В.,
за участю представників:
від позивача –Вохмянін А.М., представник, довіреність № 1810 від 29.07.05;
від відповідача –Турчин Д.С., головний інспектор юридичного відділу, довіреність № 10-004/271 від 05.07.07,
–Гараган О.Д., начальник відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб, довіреність № 299/10-004 від 11.02.08,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи
За Товариства з обмеженою відповідальністю „Добрыня и Ко”
адміністративним (99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 15)
позовом:
до відповідача: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя
(99011, м. Севастополь, вул. Кулакова, 37)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя від 29.09.2005 № 0000082340/2 на суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість повністю на суму 539308,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 107861,00 грн.,
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя від 29.09.2005 № 0000102340/2 на суму штрафних санкцій в розмірі 53930,80 грн.,
Суть спору:
24.10.2005 (вх.№2773) Товариство з обмеженою відповідальністю „Добрыня и Ко” звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя про:
- визнання недійсним повністю податкового повідомлення-рішення відповідача від 29.09.2005 № 0000082340/2 на суму податкового зобов'язання по ПДВ 539308,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 107861,00 грн.,
- визнання недійсним повністю податкового повідомлення-рішення відповідача від 29.09.2005 № 0000102340/2 на суму штрафних санкцій в розмірі 53930,80 грн.,
з посиланням на статтю 19 Конституції України, статтю 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами”, в порядку статей 1, 2, 41, 12-15, 54, 58 Господарського процесуального кодексу України.
02.03.2006 рішенням господарського суду позов задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя № 0000082340/2 від 29.09.2005 в частині застосування до ТОВ „Добриня та Ко” штрафних санкцій в сумі 107861,00 грн. та визнано недійсним податкове повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя № 0000102340/2 від 29.09.2005 про застосування до ТОВ „Добриня та КО” штрафних санкцій в сумі 53 930,80 грн., постановлено стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати; в частині позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя № 0000082340/2 від 29.09.2005 про зменшення ТОВ „Добриня та Ко” суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 539308,00 грн. –відмовлено (арк.с.87-88).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 по справі № 20-12/362 рішення господарського суду від 02.03.2006 по справі № 20-12/362 залишено без змін (арк.с.108-110).
04.05.2006 по справі № 20-12/362 видано наказ (вих.№8383) (арк.с.112-113).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.05.2007 закрито касаційне провадження по справі № 20-12/362 у зв’язку з тим, що перегляд рішень місцевих та апеляційних судів, прийнятих в порядку господарського судочинства, здійснює Вищий господарський суд України (арк.с.137-138).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.08.2007 касаційна скарга ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя повернена заявнику (арк.с.141).
Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2007 рішення господарського суду м. Севастополя від 02.03.2006 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 по справі № 20-12/362 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції для розгляду за нормами Кодексу адміністративного судочинства України (арк.с.159-160).
18.12.2007 справа № 20-12/362 повернулась до господарського суду м. Севастополя і згідно резолюції голови суду передана до провадження судді Ілюхіної Г.П. (вх.№ 53314).
Ухвалою суду від 20.12.2007 справу прийнято до провадження судді Ілюхіної Г.П., справі присвоєно № 20-12/362-7/518 (арк.с.162-163).
Ухвалою від 14.01.2008 відкрито провадження по адміністративній справі, справу призначено до судового розгляду в порядку статей 3, 17, 106, 107, 165, пунктів 6, 7 розділу VII Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України (арк.с.184-187).
В запереченнях на позов та доповненнях до них (вх. №№ 27005, 4788) відповідач позовні вимоги не визнав по мотивам, викладеним в ньому, основні з яких полягають в тому, що по результатам перевірки виявлено факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації, внаслідок завищення суми бюджетного відшкодування позивачем отримано бюджетне відшкодування, тому платник податків визнаний таким, що ухиляється від оподаткування та до нього застосовані штрафні санкції згідно законодавству (арк.с.38-39, 85).
В судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача суд, -
в с т а н о в и в:
З 04.04.2005 по 08.04.2005 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “Добриня та Ко” з питання правильності визначення сум податку на додану вартість, які підлягають відшкодуванню з бюджету за грудень 2004 року, за наслідками якої складено акт №149/23-2/16328694/4977/10 від 08.04.2005 (арк.с.15-24).
29.09.2005 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя на підставі зазначеного вище Акту та після адміністративного оскарження було прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000082340/2 про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 539308,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 107861,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення за №0000102340/2 про нарахування штрафних санкцій в сумі 53930,80 грн. (арк.с.25-26, 27-28).
Згідно Акту звірки розрахунків з бюджетом станом на 04.11.2005 ТОВ „Добриня и Ко” по податку на прибуток приватних підприємств переплата склала 190509,04 грн., що також підтверджується обліковою карткою платника (арк.с.57, 58-60).
Підставами для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень згідно до Акту став факт завищення бюджетного відшкодування, яке було отримано позивачем.
Згідно довідки В.о. начальника відділу обліку та звітності, наданої В.о. начальника юридичного відділу, підприємством ТОВ „Добриня и Ко” 20.01.2005 була надана декларація за грудень 2004 року № 87190 з нульовими зобов’язаннями; 28.01.2007 підприємством надана уточнена декларація за грудень 2004 року № 586 до відшкодування на суму 609388,00 грн., в тому числі 539308,00 грн. по ставці 0%, 70080,00 грн. по ставці 20%; по сумі 539308,00 грн. строк відшкодування наставав з 01.02.2005, ця сума відшкодування підприємству 22.02.2005 зарахована в рахунок податку на прибуток за висновком № 2666 від 18.02.2005 (арк.с.62).
Згідно розрахунку експортного відшкодування за грудень 2004 року сума податку на додану вартість, що відшкодовується з бюджету протягом місяця після подання декларації та шляхом зменшення податкових зобов’язань платника протягом трьох наступних звітних періодів складала 70080,00 грн. (арк.с.63).
18.02.2005 № 0000002666 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя складено Висновок про суми відшкодування податку на додану вартість, згідно з яким станом на 18.02.2005 за декларацією № 586 за грудень 2004 року підлягає відшкодуванню з бюджету сума податку на додану вартість в розмірі 539308,00 грн. (арк.с.67).
04.11.2005 між ТОВ „Добриня и Ко” здійснена звірка розрахунків з бюджетом по податку на прибуток підприємства. Відповідно до даних Додатку до Акту звірки відповідач з 22.02.2005 зарахував суму 539308,00 грн. в рахунок сплати податку на прибуток, при цьому станом на 22.02.2005 у ТОВ „Добриня и Ко” існувала переплата по податку на прибуток в сумі 148641,65 грн., після необґрунтованого зарахування податку на додану вартість в сумі 539308,00 грн., розмір переплати на 22.02.2005 збільшився та склав 687949,65 грн.
08.02.2008 № 42/19-054 в службовій записці В.о. начальника відділу обліку та звітності, наданої В.о. начальника юридичного відділу пояснила, що 18.12.2005 отримала докладну про підтвердження заявленої до відшкодування суми податку на подану вартість по уточненому розрахунку № 586 від 28.01.2005 в розмірі 539308,00 грн., що підлягає відшкодуванню протягом місяця з дати подачі декларації; висновок № 0000002666 від 18.02.2005 на суму 539308,00 грн. про відшкодування податку на додану вартість в рахунок податку на прибуток сформовано відповідно до вимог „Реєстру платників податку по відшкодуванню сум податку на додану вартість в лютому 2005 року”, отриманого з Державної податкової адміністрації м. Севастополя в додатку до листа Державної податкової адміністрації м. Севастополя від 14.02.2005 № 1308/5/15-2216 з зазначенням направлення відшкодування; висновками №№ 4636904, 4636905, 4636906, 4636907 від 30.06.2005 на загальну суму 540000,00 грн. проведено списання грошових коштів з податку на прибуток в рахунок податку на додану вартість (арк.с.198).
28.01.2005 Товариство з обмеженою відповідальністю “Добриня та Ко” надавало Державній податковій інспекції у Ленінському районі міста Севастополя уточнюючий розрахунок податку на додану вартість за грудень 2004 року в зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, до якого надавало Розрахунок експортного відшкодування з помилками (арк.с.29-32, 33-34).
Право на бюджетне відшкодування позивач мав тільки в іншому періоді і в майбутньому.
Спір виник у зв’язку з порушенням відповідачем, на думку позивача, встановлених норм податкового законодавства при винесенні податкових повідомлені-рішень від 29.09.2005 № 0000082340/2 та № 0000102340/2.
Правовідносини сторін регулюються статтями 4, 10 Закону України „Про державну податкову службу”, статтями 1, 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, статтею 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000, „Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість”, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за N 250/2054 (далі –Порядок № 166), „Порядком відшкодування податку на додану вартість”, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 21.05.2001 № 200/86, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 №489/5680 (далі –Порядок № 200), Інструкцією „Про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби”, затвердженою Наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 № 110, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 за №268/5459, з урахуванням змін та доповнень (далі –Інструкція № 110).
Статтею 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів і таке інше.
Згідно підпункту 7.7.3. пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.
Відповідно до пункту 5.10. Порядку № 166, платники податку, які здійснюють операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України і за результатами звітного періоду визначили від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту та мають бажання отримати експортне відшкодування, разом з податковою декларацією подають Розрахунок експортного відшкодування (додаток 1 до податкової декларації з податку на додану вартість).
Розрахунок експортного відшкодування є невід'ємною частиною податкової декларації і невідповідність його граф вимогам законодавства не породжує право на експортне відшкодування.
Судом встановлено, що Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя відшкодування податку на додану вартість позивачу у встановленому законом порядку не здійснила, а в порушення вимог діючого на той час підпункту 7.7.3. пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, на підставі свого висновку через Державне казначейство України самостійно зарахувала заявлену суму відшкодування в рахунок погашення майбутньої заборгованості податку на прибуток.
Відповідно до пункту 4.3. Порядку № 200, органи Державного казначейства України на підставі висновків податкового органу про відшкодування податку на додану вартість протягом п'яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.
Відповідач без згоди позивача, в порушення норм статті 19 Конституції України, вимог статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та статті 2 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України № 209/86 від 21.05.2001, не перерахував суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на розрахунковий рахунок позивача, а зарахував в рахунок оплати податку на прибуток, збільшив існуючу переплату по податку на прибуток до 687949,65 грн.
Аналогічно, відповідач, в порушення норм діючого законодавства України, 30.06.2005, 29.07.2005, самостійно, без згоди позивача, без винесення відповідних рішень, поза межами своєї компетенції списав 540000,00 грн. з податку на прибуток позивача.
Заявлена позивачем сума відшкодування податку на додану вартість не підлягала оплаті в бюджет, тому не може вважатись податковим зобов’язанням, за порушення якого застосовуються санкції, передбачені п.17.13 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
За такими обставинами, суд вважає що відшкодування податку на додану вартість згідно з вимогами діючого законодавства України не здійснено з вини відповідача, тобто позивачем таке відшкодування не отримано.
Пунктом 9 Інструкції № 110, закріплено, що у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації про податок на додану вартість, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов’язання, прихованою від оподаткування. Якщо в наслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства.
Тобто штрафні санкції можливо застосовувати лише при наявності факту бюджетного відшкодування, яке, як встановлено судом, не відбулося.
Відповідно до статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При таких обставинах, суд дійшов висновку про необхідність визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за № 0000082340/2 від 29.09.2005 в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 107861,00 грн. та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за №0000102340/2 від 29.09.2005 про нарахування штрафних санкцій в сумі 53930,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 10 Закону України „Про державну податкову службу”, статтями 1, 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, статтею 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000, „Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість”, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за N 250/2054, „Порядком відшкодування податку на додану вартість”, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 21.05.2001 № 200/86, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 №489/5680, Інструкцією „Про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби”, затвердженою Наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 № 110, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 за №268/5459, з урахуванням змін та доповнень, статтями 70, 71, 72, 94, 150, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя (99011, м. Севастополь, вул. Кулакова, 37, ідентифікаційний код 23193143, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) від 29.09.2005 № 0000082340/2 про нарахування штрафних санкцій в сумі 107861,00 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю „Добрыня и Ко” (99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 15, ідентифікаційний код 16328694, п/р № 26003945105431 в СД УСБ, МФО 324195).
3. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя (99011, м. Севастополь, вул. Кулакова, 37, ідентифікаційний код 23193143, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) від 29.09.2005 № 0000102340/2 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 53930,80 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю „Добрыня и Ко” (99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 15, ідентифікаційний код 16328694, п/р № 26003945105431 в СД УСБ, МФО 324195).
4. Стягнути з Державного бюджету України (п/р № 31112105700006 в УДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 24035612) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Добриня та Ко” (99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 15, ідентифікаційний код 16328694, п/р № 26003945105431 в СД УСБ, МФО 324195) судовий збір в сумі 1,70 грн.
5. В частині позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя № 0000082340/2 від 29.09.2005. про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю „Добриня та КО” суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 539308,00 грн. –відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Г.П. Ілюхіна
Постанова складена та підписана
в порядку частини 3 статті 160 КАС України
25.02.2008 о 17 год. 00 хв.