ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
справа № 20-7/505 |
ПОСТАНОВА
і м е н е м У к р а ї н и
"18" лютого 2008 р. 11:15 м. Севастополь
Господарський суд міста Севастополя у складі:
головуючого - судді Ілюхіної Г.П.,
при секретарі –Юренковій І.В.,
за участю представників:
від позивача –Логутев В.М., представник, довіреність б/н від 08.01.2008;
від відповідачів –Ягунов В.П., податковий інспектор юридичного відділу, довіреність № 10-004/270 від 05.07.2007 (ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя),
–Самозвон С.П., начальник відділу перевірок відшкодування податку на додану вартість управління аудита юридичних осіб, довіреність № 272/10-004 від 03.09.2007 (ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя),
–не з'явився (Головне управління Державного казначейства України у м. Севастополі),
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи
за Приватного підприємства „Соріус”
адміністративним (99011, м. Севастополь, вул. Сенявіна, 3)
позовом
до відповідачів: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя
(99011, м. Севастополь, вул. Кулакова, 37)
Головного управління Державного казначейства
України у м. Севастополі
(м. Севастополь, вул. Балаклавська, 9)
третя особа, Дочірнє підприємство Державної компанії „Укрспецекспорт”
яка не заявляє Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне
самостійних вимог на підприємство „Спецтехноекспорт”
предмет спору на (04703, м. Київ, просп. Московський, 7)
стороні відповідача:
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000028235/0 від 18.12.2006,
зобов'язання відповідача надати належні документи до Державного казначейства України для бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок ПП „Соріус” за жовтень 2006 року в сумі 265319,00 грн., що виникло по договорам комісії № STE-1-27-D/K-06 від 31.10.2005, №№ STE-1-18-D/K-06, STE-1-21-D/K-06, STE-1-23-D/K-06, STE-1-25-Д/K-06, STE-1-28-Д/K-06, STE-1-31-Д/K-06, STE-1-32-Д/K-06, STE-1-37-Д/K-06, STE-1-40-D/K-06 від 16.01.2006, №№ STE-1-41-Д/K-06, STE-1-133-Д/K-06 від 14.03.2006, укладеним з Дочірнім підприємством Державної компанії „Укрспецекспорт” Державним госпрозрахунковим підприємством „Спецтехноекспорт”,
Суть спору:
17.12.2007 (вх.№4533) Приватне підприємство „Соріус” звернулось до господарського суду м. Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя про
- визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000028235/0 від 18.12.2006,
- зобов'язання відповідача надати належні документи до державного казначейства для бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок позивача за жовтень 2006 року в сумі 265319,00 грн., що виникло по договорам комісії з ДП ГК ГХВТП „Спецтехноекспорт”,
з посиланням на статті 2, 12, 13, 14, 638, 1011-1024 Цивільного кодексу України, статтю 198 Господарського кодексу України, статтю 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Ухвалою від 18.12.2007 відкрито провадження по адміністративній справі, прийнято рішення про призначення підготовчого провадження та проведення попереднього судового засідання з метою всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку в порядку статті 110 Кодексу адміністративного судочинства України, в порядку статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Дочірнє підприємство Державної компанії „Укрспецекспорт” Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство „Спецтехноекспорт” (арк.с.1-3).
Від відповідача надійшло клопотання (вх.№298) в порядку статей 49, 133 Кодексу адміністративного судочинства України про залучення до участі у справі в якості другого відповідача Головного управління державного казначейства в м. Севастополі, з посиланням на частину другу статті 50 Бюджетного кодексу України, та обґрунтувавши клопотання практикою Вищого адміністративного суду України в справі № 20-6/014 від 24.11.2007 (арк.с.171).
Ухвалою суду від 10.01.2008 закінчено підготовче провадження та адміністративну справу призначено до судового розгляду в порядку статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, в порядку статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України до участі у справі залучено в якості іншого відповідача: Головне управління державного казначейства України в м. Севастополі (арк.с.191-194).
Відповідач (Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Севастополя) в запереченнях на позов (вх.№289) позовні вимоги не визнав по мотивам, викладеним в них, основні з яких полягають в ому, що позивач при укладенні договорів з Дочірнім підприємством Державної компанії „Укрспецекспорт” Державним госпрозрахунковим підприємством „Спецтехноекспорт” обрали таку форму розрахунків, при якій комісіонер мав право відрахувати належні йому за договором суми з усіх коштів, що надійшли від нього до покупця; факт оплати комісійної винагороди позивачем на адресу Дочірнього підприємства Державної компанії „Укрспецекспорт” Державним госпрозрахунковим підприємством „Спецтехноекспорт” актом перевірки не підтвердився, розрахунки фактично зроблені шляхом погашення взаємних вимог по зроблених послугах комісіонера на адресу емітента; позивач сам вказує, що оплата з рахунку позивача на користь комісіонера не здійснювалась; просить в задоволенні позову відмовити з посиланням на статті 4, 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, Договори комісії № STE-1-27-D/K-06 від 31.10.2005, №№ STE-1-18-D/K-06, STE-1-21-D/K-06, STE-1-23-D/K-06, STE-1-25-Д/K-06, STE-1-28-Д/K-06, STE-1-31-Д/K-06, STE-1-32-Д/K-06, STE-1-37-Д/K-06, STE-1-40-D/K-06 від 16.01.2006, №№ STE-1-41-Д/K-06, STE-1-133-Д/K-06 від 14.03.2006 (арк.с.165-168).
Відповідач (Головне управління державного казначейства України в м. Севастополі) в відзиві на позов (вх.№2000) у зв’язку з тим, що органи Державного казначейства здійснюють безпосереднє повернення сум податку на додану вартість з бюджету не здійснюючи контроль за органами податкової служби, і по даній категорії справ є безпосередніми виконавцями і залучаються як відповідачі лише щодо роз’яснення порядку виконання, тому Головне управління залишав розгляд справи на розсуд суду (арк.с.228-230).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача суд, -
в с т а н о в и в:
31.10.2005 між ПП „Соріус” (Комітент) та Дочірнім підприємством Державної компанії „Укрспецекспорт” Державним госпрозрахунковим підприємством „Спецтехноекспорт” (Комісіонер) укладено Договір комісії № STE-1-27-D/K-06, згідно з яким Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за плату вчинити правочин з поставки судових та корабельних запасних частин від свого імені за рахунок Комітента.
16.01.2006 між ПП „Соріус” (Комітент) та Дочірнім підприємством Державної компанії „Укрспецекспорт” Державним госпрозрахунковим підприємством „Спецтехноекспорт” (Комісіонер) укладені аналогічні Договори комісії №№ STE-1-18-D/K-06, STE-1-21-D/K-06, STE-1-23-D/K-06, STE-1-25-Д/K-06, STE-1-28-Д/K-06, STE-1-31-Д/K-06, STE-1-32-Д/K-06, STE-1-37-Д/K-06, STE-1-40-D/K-06.
14.03.2006 між ПП „Соріус” (Комітент) та Дочірнім підприємством Державної компанії „Укрспецекспорт” Державним госпрозрахунковим підприємством „Спецтехноекспорт” (Комісіонер) укладені аналогічні Договори комісії №№ STE-1-41-Д/K-06, STE-1-133-Д/K-06 (арк.с.30-149).
Пунктами 3.2.3, 3.2.4, 5.2, 5.4, 5.5. Договорів передбачено, що Комітент у відповідності до цих Договорів зобов'язується:
Відшкодовувати витрати, які здійснив Комісіонер в забезпечення виконання доручення на умовах, визначених розділом 5 цих договорів, в тому числі:
- банківські витрати,
- витрати на декларування та митне оформлення, а також витрати, пов’язані з наданням послуг вантажними митними терміналами;
- витрати на оформлення відповідних дозволів державних органів влади;
- витрати на відрядження;
- витрати, пов’язані з комерційно-маркетинговою, переддоговірною роботою;
- витрати на транспортування, страхування;
Сплатити Комісіонерові комісійну плату на умовах, визначених розділом 5 цих Договорів.
За виконання доручення, зазначеного в цих Договорах, Комісіонер отримує комісійну плату у розмірі різниці між ціною продажу Продукції, встановленою Комісіонером самостійно та за якою він укладає Контракт, погодженою Комітентом ціною Продукції, а також понесених Комісіонером витрат (п. 3.2.). Визначений таким чином розмір комісійної плати включає в себе податок на додану вартість.
Комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього від Покупця.
Усі витрати Комісіонера відображаються в його Звіті, який складається та подається Комітенту в письмовій формі у термін згідно з пунктом 3.1.4. Договорів.
Відповідно до умов вище перелічених договорів комісії за виконання доручення, зазначеного в цих договорах, Комісіонер отримує комісійну плату у розмірі різниці між ціною продажу продукції, встановленою Комісіонером самостійно та за якою він укладає контракт, погодженою Комітентом ціною продукції, а також понесених Комісіонером витрат. Визначений таким чином розмір комісійної винагороди включає в себе податок на додану вартість. Комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього від покупця. Інший порядок виплати комісіонерові комісійної плати вказаним договором не передбачений.
В вересні 2006 року комісіонер завершив виконання всіх своїх зобов'язань за договорами комісії, про що були складені відповідні Звіти комісіонера.
Зі звітів комісіонера вбачається, що сума комісійної винагороди за договорами комісії склала 1326596,70 грн., у тому числі податок на додану вартість –265319,00 грн. (арк.с.130-150).
08.12.2006 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя проведено виїзну позачергову перевірку ПП „Соріус” з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2006 року, за результатами якої складено Акт № 123/23-5/22285658/21910/10 про те, що ПП „Соріус” неправомірно включило в розрахунок бюджетного відшкодування в строку 3 (Додаток 3 до податкової декларації по податку на додану вартість) суму податку на додану вартість в розмірі 265319,35 грн., що призвело до завишення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2006 року на суму 265319,35 грн., відшкодуванню підлягала сума в розмірі 30591,00 грн., чим порушені вимоги п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” (арк.с.13-29).
Перевіркою було встановлено порушення підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме завищення бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за жовтень 2006 року на суму 265319,35 грн.
В акті зазначено, що в ході перевірки встановлено, що за даними рахунків бухгалтерського обліку ПП “Соріус” 311 (рахунки в банках) и 301 (каса) відсутня операція, яка підтверджує оплату комісійної винагороди на адресу ДП ДК „Укрспецекспорт” ДГЗП „Спецтехноекспорт” за договорами комісії № STE-1-27-D/K-06 від 31.10.2005, №№ STE-1-18-D/K-06, STE-1-21-D/K-06, STE-1-23-D/K-06, STE-1-25-Д/K-06, STE-1-28-Д/K-06, STE-1-31-Д/K-06, STE-1-32-Д/K-06, STE-1-37-Д/K-06, STE-1-40-D/K-06 від 16.01.2006, №№ STE-1-41-Д/K-06, STE-1-133-Д/K-06 від 14.03.2006, отже не підтверджений факт оплаченого податкового кредиту в сумі податку на додану вартість 265319,35 грн. з комісійної винагороди, витрат за митне оформлення та перевезення вантажів, що підлягав сплаті постачальнику послуг ДП ДК „Укрспецекспорт” ДГЗП „Спецтехноекспорт”.
У зв’язку з чим, з врахуванням вимог п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.2 п. 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.п. 5.12 Порядку заповнення та надання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за № 250/2054, в редакцій наказу від 15.06.2005 № 213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 за № 702/10982, в акті зроблений висновок про неправомірність включення ПП “Соріус” до Розрахунку бюджетного відшкодування в строку 3 суму податку на додану вартість в розмірі 265319,35 грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2006 року на суму 265319,35 грн.
В акті перевірки зазначено, що податкові накладні, виписані ДП ДК „Укрспецекспорт” ДГЗП „Спецтехноекспорт” на адресу ПП „Соріус” правомірно відображені позивачем в розділі 1 реєстру отриманих та виданих податкових накладних в жовтні 2006 року та відповідно у складі податкового кредиту у рядку 17 податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2006 року. Право на податковий кредит виникло у позивача у жовтні 2006 року. В ході перевірки було встановлено, що згідно з даними бухгалтерського обліку Приватного підприємства „Соріус” відсутні операції, які підтверджують сплату комісійної винагороди на адресу Дочірнього підприємства Державної компанії „Укрспецекспорт” Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства „Спецтехноекспорт”, тому не підтверджений факт сплаченого податкового кредиту в сумі податку на додану вартість 265319,35 грн.
18.12.2006 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя на підставі зазначеного вище Акту прийнято податкове повідомлення-рішення за №000028235/0 про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 265319,00 грн. (арк.с.11-12).
Підставами для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення згідно до Акту став факт завищення бюджетного відшкодування, яке було отримано позивачем.
20.11.2006 ПП „Соріус” надало Державній податковій інспекції у Ленінському районі міста Севастополя податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2006 року, до якого надало Розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (арк.с.150-153).
Спір виник у зв’язку з порушенням відповідачем, на думку позивача, встановлених норм податкового законодавства при винесенні податкового повідомлення-рішення від 18.12.2006 № 000028235/0.
Правовідносини сторін регулюються статтями 4, 10 Закону України „Про державну податкову службу”, статтями 1, 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, статтями 2, 12-14, 638, 1011-1024 Цивільного кодексу України, статтею 198 Господарського кодексу України.
Статтею 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів і таке інше.
Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Пунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
- залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно підпункту 7.7.3. пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.
Судом підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України до правовідносин між позивачем та комісіонером (Дочірнім підприємством Державної компанії „Укрспецекспорт" Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства „Спецтехноекспорт"), які виникли у зв’язку з виконанням обов’язку позивача по сплаті комісійних послуг.
Статтею 2 Цивільного кодексу України встановлено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.
Відповідно до статей 12-14 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтями 1011-1024 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.
Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.
Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.
Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.
Комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові.
Комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали.
Відповідно до статті 198 Господарського кодексу України, платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом.
Комісіонер відраховував належні йому за зазначеними договорами суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, так як інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові. Договорами комісії № STE-1-27-D/K-06 від 31.10.2005, №№ STE-1-18-D/K-06, STE-1-21-D/K-06, STE-1-23-D/K-06, STE-1-25-Д/K-06, STE-1-28-Д/K-06, STE-1-31-Д/K-06, STE-1-32-Д/K-06, STE-1-37-Д/K-06, STE-1-40-D/K-06 від 16.01.2006, №№ STE-1-41-Д/K-06, STE-1-133-Д/K-06 від 14.03.2006 передбачена грошова форма виконання зобов’язань позивача перед комітентом, а податковим органом під час перевірки підтверджено виконання позивачем зобов’язань по сплаті комісійних послуг.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що за договорами № STE-1-27-D/K-06 від 31.10.2005, №№ STE-1-18-D/K-06, STE-1-21-D/K-06, STE-1-23-D/K-06, STE-1-25-Д/K-06, STE-1-28-Д/K-06, STE-1-31-Д/K-06, STE-1-32-Д/K-06, STE-1-37-Д/K-06, STE-1-40-D/K-06 від 16.01.2006, №№ STE-1-41-Д/K-06, STE-1-133-Д/K-06 від 14.03.2006 відбулась фактична оплата послуг постачальника (комісіонера), передбачена підпунктом „а” підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” як обов’язкова умова для отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку.
Податковою інспекцією неправомірно було зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 265319,35 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення №000028235/0 від 18.12.2006, оскільки відповідач не оспорює права позивача на бюджетне відшкодування, але лише оспорює право на відшкодування на рахунок платника податку, тобто оспорюється засіб відшкодування. При цьому зменшення суми бюджетного відшкодування відбувається у картці лицьового рахунку платника податку на додану вартість, що ускладнює у подальшому реалізацію права позивача на отримання бюджетного відшкодування іншим засобом, тобто у зменшення суми податкового зобов’язання у наступному періоді.
Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України по аналогічній справі, якою залишена в силі постанова господарського суду міста Севастополя від 17.04.2007 та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду та 15.06.2007, так як вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно враховано, що договір комісії має відплатний характер. Згідно зі статтею 1013 Цивільного кодексу України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Статтею 1020 Цивільного кодексу України передбачено, що комісіонер має право відрахувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента. Утримання комісіонером згідно договору комісії коштів за свої послуги можна розцінювати як фактичну оплату за послуги, що були отримані позивачем, оскільки кошти позивача були зараховані на рахунок Комісіонера та перейшли у його власність з відповідними податковими наслідками (арк.с.212).
Відповідно до статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Матеріалами справи підтверджується, що Комісіонер виконав свої обов’язки за договором, перерахував на рахунок позивача всі належні йому за договором комісії кошти, надав позивачеві Звіт, отримав право на належну йому за договором оплату наданих ним послуг та утримав у вересні 2006 року, відповідно до умов договору, комісійну винагороду в загальній сумі 1326596,70 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 265319,00 грн. З викладеного випливає, що ДП ДК „Укрспецекспорт” ДГЗП „Спецтехноекспорт” отримало оплату своїх послуг в порядку, встановленому діючим законодавством та договорами комісії та надало позивачеві податкові накладні.
Таким чином, суд вважає, що позивач має право на бюджетне відшкодування перерахуванням на розрахунковий рахунок за жовтень 2006 року суми 265319,00 грн. та обґрунтовано включив його до Розрахунку бюджетного відшкодування як фактично сплачену, податкове повідомлення підлягає визнанню недійсним повністю.
Все вищеперелічене дає суду право для висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог позивача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за № 000028235/0 від 18.12.2006 в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 107861,00 грн. та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за №0000102340/2 від 29.09.2005 про нарахування штрафних санкцій в сумі 53930,80 грн., та неспроможність заперечень відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 10 Закону України „Про державну податкову службу”, статтями 1, 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, статтями 2, 12-14, 638, 1011-1024 Цивільного кодексу України, статтею 198 Господарського кодексу України, статтями 52, 53, 70, 71, 72, 94, 150, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя № 000028235/0 від 18.12.2006 про зменшення ПП „Соріус” заявленого бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за жовтень 2006 року на суму 265319,00 грн.
3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м.Севастополя (99011, м. Севастополь, вул. Кулакова, 37, ідентифікаційний код 2319148, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) надати належні документи до Державного казначейства України для бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок Приватного підприємства „Соріус” (99011, м. Севастополь, вул. Сенявіна, 3, ідентифікаційний код 22285658, п/р 2600701884652 в СФ ВАТ „Укрексімбанк” м. Севастополя, МФО 384986) за жовтень 2006 року в сумі 265319,00 грн., що виникло по договорам комісії № STE-1-27-D/K-06 від 31.10.2005, №№ STE-1-18-D/K-06, STE-1-21-D/K-06, STE-1-23-D/K-06, STE-1-25-Д/K-06, STE-1-28-Д/K-06, STE-1-31-Д/K-06, STE-1-32-Д/K-06, STE-1-37-Д/K-06, STE-1-40-D/K-06 від 16.01.2006, №№ STE-1-41-Д/K-06, STE-1-133-Д/K-06 від 14.03.2006, укладеним з Дочірнім підприємством Державної компанії „Укрспецекспорт” Державним госпрозрахунковим підприємством „Спецтехноекспорт” (04703, м. Київ, просп. Московський, 7, ідентифікаційний код 30019335, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні).
4. Стягнути з Державного бюджету України (п/р № 31112105700006 в УДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 24035612) на користь Приватного підприємства „Соріус” (99011, м. Севастополь, вул. Сенявіна, 3, ідентифікаційний код 22285658, п/р 2600701884652 в СФ ВАТ „Укрексімбанк” м. Севастополя, МФО 384986) державне мито в сумі 3,40 грн.
5. В задоволенні адміністративного позову до Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Г.П. Ілюхіна
Постанова складена та підписана
в порядку частини 3 статті 160 КАС України
25.02.2008 о 17 год. 10 хв.