ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"19" лютого 2008 р. | справа № 20-5/548 |
За позовом: Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 2)
до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)
про визнання права власності
Суддя Євдокимов І.В.
Представники сторін:
Позивач - не з’явився, Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації;
Відповідач - Сарахман Сергій Олександрович, начальник відділу правового забезпечення та аналізу використання комунальної власності, довіреність № б/н від 10.01.08, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради;
СУТЬ СПОРУ:
Позивач - Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації, звернувся до суду з позовом до відповідача - Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, про визнання права власності на вбудовані приміщення офісу (з I-1 по I-22) площею 213,3 кв.м., розташованих на першому поверху житлового будинку по вул. Терещенко, 12 в м. Севастополі, про визнання свідоцтва про право власності на вбудовані приміщення офісу (з I-1 по I-22) площею 213,3 кв.м., розташованих на першому поверху житлового будинку по вул. Терещенко, 12 в м. Севастополі, недійсним, та про визнання дії відповідача, які стосуються видачі свідоцтва про право власності неправомірними.
В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, та просить суд визнати недійсним та скасувати наказ Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради № 447 від 27.07.2006 із застосуванням реституції, визнати право державної власності держави Україна в особі Верховної Ради України з правом оперативного управління Севастопольської міської державної адміністрації на вбудовані приміщення офісу (з I-1 по I-22) площею 213,3 кв.м., розташованих на першому поверху житлового будинку по вул. Терещенко, 12 в м. Севастополі, визнати право державної власності держави Україна в особі Верховної Ради України з правом оперативного управління Севастопольської міської державної адміністрації на вбудовані приміщення офісу (приміщення з № II-1 по № II-5) площею 42,10 кв.м., та приміщення теплового вузла № VII площею 7,60 кв.м., розташовані в цокольному поверху житлового будинку по вул. Терещенко, 12 в м. Севастополі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що при оформленні права власності на спірні приміщення відповідач порушив вимоги діючого законодавства України.
Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючі свої заперечення тим, що у позивача відсутнє право на звернення до суду із даними позовом в особі Верховної Ради України.
Представник позивача на оголошення вступної та резолютивної частини рішення не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, був повідомлений належним чином.
Представникам сторін в судовому засіданні 07.02.2008 роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Строк розгляду справи продовжувався на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши надані докази, суд, -
ВСТАНОВИВ:
19.08.1998 між позивачем та Спільним Українсько-Російським підприємством „УкрРосСинтез” був укладений договір про спільну діяльність у будівництві житлового будинку по вул. Терещенко з додатковими угодами № 1 від 28.08.2000, № 2 від 10.07.2001, № 3 від 26.06.2003, № 4 від 01.10.2003, № 5 від 01.02.2005.
Акт державної приймальної комісії про прийом в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту (житлового будинку на 13 квартир з вбудованими приміщеннями по вул. Терещенко, 12) затверджений Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 117-р від 31.01.2005.
Наказом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради № 447 від 27.06.2006 оформлено право власності територіальної громади м. Севастополя в особі Севастопольської міської Ради на об’єкт нерухомості - вбудовані приміщення офісу (з I-1 по I-22) площею 213,3 кв.м., розташованих на першому поверху житлового будинку по вул. Терещенко, 12 в м. Севастополі.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до п. 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.
Згідно з п. 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.
Як вбачається із матеріалів справи та свідоцтва про право власності від 08.08.2006, спірні приміщення є власністю територіально громади м. Севастополя. Право комунальної власності зареєстровано відповідно до діючого законодавства України.
Відповідно до ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Оскільки позивачем не надане рішення про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірні приміщення, таким чином, у суду відсутні підстави для визнання права власності.
Крім того, в підтвердження права власності Верховної Ради України позивачем не надані докази фінансування будівництва спірних приміщень за рахунок власних коштів або коштів Верховної Ради України. Навпаки, у позовній заяві позивач вказує на те, що фінансування будівництва здійснювалось, зокрема:
- 182 тис. грн.. за рахунок місцевого бюджету м. Севастополя відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 1773 від 27.01.2004;
- 214,4 тис. грн. –грошові кошти в рахунок, що належить місту (тобто, такі, які підлягають передачі у комунальну власність м. Севастополя) житла.
Причому позивач сам вказує на те, що дані кошти є інвестиціями міста Севастополя у будівництво спірних приміщень.
Також, позивач не підтвердив того, що Верховна Рада країни є власником грошових коштів, за рахунок яких здійснювалось фінансування.
У договорі про спільну діяльність у будівництві житлового будинку, на який посилається позивач, мова йде тільки про надання спірних приміщень для розміщення Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації, і немає відомостей про передачу спірних приміщень позивачу або Верховній Раді України.
Акт прийому-передачі від 01.02.2005, на який посилається позивач, не може бути свідоцтвом про передачу у власність Верховної Ради України спірних приміщень.
Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Крім того, доводи позивача про порушення оспорюваним наказом його права власності не підтверджені матеріалами справи, оскільки право власності на спірні приміщення зареєстровані у встановленому законодавством порядку за територіальною громадою м. Севастополя.
Згідно зі ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
У позові відмовити повністю.
Суддя І.В. Євдокимов
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
22.02.2008
Розсилка:
1. Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 2)
2. Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)
3. Справа
4. наряд