ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  6/267

15.11.07

За позовом                     Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

До                               Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

Третя особа                    на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, закрите акціонерне товариство «Укргаз-Енерго»

Про                              зобов’язання вчинити дії

Суддя Ковтун С.А.

Представники учасників процесу:

від позивача                    Мицько Р.М. (за дов. № 346/10 від 29.12.2006)

від відповідача           Тютюнник В.Я. (за дов. № 14-89 від 06.03.2007)

від третьої особи           Волосна Я.О. (за дов. № 21Д-08 від 03.08.2006)

Обставини справи:

До господарського суду міста Києва звернулася з позовом дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про зобов’язання документально оформити факт поставки природного газу, отриманого позивачем за договором № 06/06-121 від 31.01.2006 шляхом підписання актів приймання-передачі природного газу за жовтень, листопад, грудень 2006 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, у порушення умов вказаного договору, не здійснив підписання актів приймання-передачі природного газу за вказаний вище період.

Ухвалою суду від 20.04.2007 було порушено провадження у справі № 6/267.

Строк вирішення спору було продовжено на підставі ст. 69 ГПК України за спільним клопотанням сторін.

Відповідач позовні вимоги відхилив повністю, виклавши свої заперечення у поданому суду відзиві. За твердженням відповідача, відсутні підстави, які б свідчили про наявність у нього зобов’язання перед позивачем документально оформити правовідносини, що фактично мали місце у 2006 року з закритим акціонерним товариством «Укргаз-Енерго»з приводу купівлі-продажу імпортованого природного газу, який належить вказаному товариству, шляхом укладення відповідних договорів та актів приймання-передачі природного газу у цей період.

Судом було залучено до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, закрите акціонерне товариство «Укргаз-Енерго»в порядку ст. 27 ГПК  України.

Третя особа у наданих суду письмових поясненнях зазначила, що нею не здійснювалося постачання природного газу для виробничо-технологічних витрат будь-яких відкритих акціонерних товариств по газопостачанню та газифікації у жовтні-грудні 2006 року. Крім того, між третьою особою та відповідачем договори купівлі-продажу газу на заявлені в позові спірні обсяги газу не укладалися, а відповідно, не здійснювалося постачання природного газу вказаних обсягів для потреб позивача.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників процесу, суд встановив:

          31.01.2006 між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України»(продавцем) та дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(покупцем) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 06/06-121 (далі –Договір).

          Відповідно до умов Договору (п. 1.1) продавець зобов’язується передати покупцеві в 2006 році у власність імпортований природний газ для виробничо-технологічних потреб ВАТ з газопостачання і газифікації (далі газ), а покупець зобов’язується прийняти та оплачувати газ на умовах цього Договору.

          Згідно з п. 3.4 Договору приймання-передача газу, його документальне оформлення та звітність здійснюється відповідно до порядку встановленого положенням про порядок складання балансів природного газу в газорозподільних мережах, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України        № 677 від 24.10.2001. Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці, оформляється актом приймання-передачі газу.

          Згідно з умовами п. 3.5 Договору, акти приймання-передачі газу уповноважені представники сторін складають та підписують до 13 числа, наступного за місяцем продажу.

          За твердженням позивача, відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання, не підписавши акти приймання-передачі природного газу у жовтні-грудні 2006 року.

          У той же час, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

          Статтею 4 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік»було передбачено, що реалізація природного газу в Україні здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 «Про забезпечення споживчім природним газом»(зі змінами та доповненнями),  потреба населення в природному газі задовольняється з ресурсів газу власного видобутку; потреба забезпечення технологічних та інших виробничих потреб дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», суб’єктів господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу, задовольняється з ресурсів імпортованого природного газу.

Отже, враховуючи п.п. 1 п. 2 вказаної постанови, забезпечення відповідача природним газом можливе лише за рахунок імпортованого природного газу.

Відповідно до п. 3 «Соглашения об урегулировании отношений в газовой сфере»  від 04.01.2006, контракту купівлі-продажу природного газу в 2006-2010 роках, укладеного між РосУкрЕнерго АГ та закритим акціонерним товариством  «Укргаз-Енерго», а також актів технічного приймання газу за червень та липень 2006 року, укладених між РосУкрЕнерго АГ, відповідачем та дочірньою компанією «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України», єдиним постачальником та реалізатором імпортованого природного газу на внутрішньому ринку України є третя особа.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 27-р від 24.01.2006 «Про питання забезпечення вітчизняних споживачів природним газом», пунктом 2 договору про створення ЗАТ «Укргаз-Енерго»від 01.02.2006 та пунктом 5.1 статуту третьої особи встановлено, що основною метою діяльності останньої є безперебійне постачання імпортованого природного газу в обсягах, необхідних для забезпечення щорічного балансу природного газу.

Таким чином, для виконання умов спірного договору відповідач повинен був закупити у жовтні-грудні 2006 природний газ у ЗАТ «Укргаз-Енерго».

30.05.2006 відповідач надіслав на адресу ЗАТ «Укргаз-Енерго»лист № 6/1-730-3956 з доданими до нього проектом договору на закупівлю у 2006 року природного газу для потреб підприємств комунальної теплоенергетики, бюджетних установ та організацій та виробничо-технологічних витрат ДК «Укртрансгаз».

Пропозиція відповідача про укладання зазначеного договору не була прийнята третьою особою, а договір не підписано.

Листом від 28.07.2006 за № 6/1-999-5433 відповідач вдруге надіслав на адресу третьої особи проекти підписаних зі своєї сторони договорів купівлі-продажу природного газу.

Третя особа договори купівлі-продажу природного газу не підписала, у зв’язку з чим НАК «Нафтогаз України» звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до ЗАТ «Укргаз-Енерго»про зобов’язання укласти договір купівлі-продажу природного газу в обсязі 210000000 куб. м. з ресурсів червня 2006 року, купівлі-продажу природного газу у обсязі 25000000 куб. м. з ресурсів липня 2006 року та про зобов’язання підписати відповідні акти приймання-передачі природного газу.

Рішеннями господарського суду міста Києва від 09.02.2007 у справах № 7/765 та № 7/767 позови було задоволено.

Постановами Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2007 рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2007 у справах № 7/765 та 7/767 скасовано, у позовах відмовлено повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, відповідач не мав в жовтні, листопаді та грудні 2006 року права власності на відповідний ресурс природного газу для постачання його за договором купівлі-продажу № 06/06-121 від 31.01.2006 для позивача.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, акт приймання-передачі природного газу за договором купівлі-продажу, який підтверджує здійснення передачі природного газу з власності однієї особи власність іншої є первинним документом.

Оскільки відповідач не мав права власності на необхідні обсяги природного газу, а отже, не міг передати таке право власності на користь позивача, то й акти приймання-передачі природного газу не можуть бути складені та підписані у зв’язку з нездійсненням відповідної господарської операції.

Отже, правові підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

          

У позові відмовити повністю.

Суддя

С.А. Ковтун

Рішення підписано 5 березня 2008 року