ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 | тел. 230-31-77 |
ПОСТАНОВА
Іменем України
"18" січня 2008 р. Справа № А4/599-07
Суддя господарського суду Київської області Попікова О.В., розглянувши справу
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Купецькій дім” Броварській р-н, с. Димитрове |
до | Центральної регіональної митниці, м.Київ |
про | визнання нечинним та скасування податкового повідомлення № 12 від 19.07.2007р. |
секретар судового засідання: Холоденко Н.О.
за участю представників:
від позивача | Шкабрій М.П. дов. від 3.08.2007р. |
від відповідача | Бутенко С.С. дов. від 9.01.2007р. № 1-33\10-18 |
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.01.2008р. о 12 год. 20 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 23.01.2008р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Купецькій дім” (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Центральної регіональної митниці (далі - Відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення від 19.07.2007р. № 12, яким позивачеві визначено податкове зобов’язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 8968,84 грн. та нараховано 448,44 грн. штрафних санкцій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки 28.03.2005р. позивачем для митного оформлення вантажних митних декларацій на ввезені в України відеокамери, отримані на підставі договору від 15.03.2005р. № КТ01-03\05, подав до відділу номенклатури та класифікації товарів запит про визнання коду товару. Згідно рішення № КТ-125-973_05 Відділу номенклатури та класифікації товарів митне оформлення товару, цифрові відеокамери, які ввозились на адресу ТОВ „Купецькій дім” були оформлені по ВМД за кодом 8525409900, 8525409100 УКТЗЕД за нульовою ставкою мита. При цьому, 16.07.2007р. відповідач при проведенні повторної камеральної перевірки щодо правильності класифікації цифрових відеокамер донарахував позивачеві 9417,28 грн. податку на додану вартість. Позивач, посилаючись на приписи статті 8 Закону України „Про Єдиний митний тариф”, п. 3 статті 265 Митного кодексу України та п.п. 7.3.6 п. 7.3 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” наголошує на тому, що вантажні митні декларації, які були подані позивачем для здійснення митного оформлення товару та ВМД відповідно до яких Товар було остаточно оформлено у митному відношенні не містять зобов’язань щодо сплати мита на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності.
Відповідач у запереченнях на позовну заяву від 11.12.2007р. просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись наступне:
- Центральна регіональна митниця при виставленні податкових повідомлень в межах повноважень, визначених Митним кодексом України, Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України „Про Єдиний митний тариф” провела камеральну перевірку позивача та виставила податкове повідомлення.
- з огляду на вимоги ч. 2 статті 25 Закону України „Про Єдиний митний тариф” наголошує на тому, що ПДВ нараховується пропорційно на суму ввізного мита, то ПДВ так само стягується у безспірному порядку. За наслідками оскарження податкового повідомлення митниці від 19.07.2007р. № 11, яким позивачеві данараховано ввізне мито, позивачеві відмовлено у задоволенні позовних вимог про скасування останнього (постанова господарського суду Київської області від 15.11.2007р. у справі № А18\483-07).
Під час проведення підготовчого провадження судом були витребувані від осіб, які беруть участь у справі документи та інші матеріали, на яких ґрунтуються їх доводи і заперечення та прийнято рішення про обов’язковість особистої участі у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне:
13.07.2007 року комісією Центральної регіональної митниці було проведено камеральну перевірку щодо правильності класифікації цифрових відеокамер, що були оформлені позивачем у Центральній регіональній митниці за період з 16.05.2005 року по 04.06.2007 року за кодом 8525409100 згідно з УКТЗЕД. За результатами перевірки складено Акт від 13.07.2007 року №2, затверджений в.о. начальника Центральної регіональної митниці 16.07.2007р.
На підставі п.п. „в” пп.4.2.2 п.4.2, п. 6.1 статті 6 Закону України № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість” Відповідачем винесене спірне податкове повідомлення № 12 від 19.07.2007р., відповідно до якого ТОВ «Купецький дім»визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України»в розмірі 8968,84 грн. –основний платіж та нараховано 448,44 грн. штрафних санкцій на підставі п. 17.1.4 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як було встановлено під час судового розгляду, позивач на підставі договору від 15.03.2005 року №КТ01-03/05 ввозить в Україну побутову техніку, аудіотехніку, відео техніку, а також інші товари, вказані в п. 1.1. ст . 1 вказаного Договору (копія договору залучена до матеріалів справи).
28.03.2005 року ТОВ „Купецький дім” подав до відділу номенклатури та класифікації товарів запит про визначення коду товару для митного оформлення вантажних митних декларацій на ввезені в Україну відеокамери торг. марки Samsung, моделі VP-D200 65шт., VP-D325 20 шт., VP-D903 10 шт.
Після огляду зазначеного товару та перевірки поданих документів 28.03.2005 року Відділом номенклатури та класифікації товарів було винесене Рішення №КТ-125-973_05 про визначення коду товару, відповідно до якого було визначено код товару (відеокамери) відповідно до УКЗЕД 8525409900.
На підставі зазначеного рішення Відділу номенклатури та класифікації товарів цифрові відеокамери, які ввозились на адресу ТОВ “Купецький Дім” протягом періоду з 16.05.2005 року по 04.06.2007 рік, були оформлені в митному відношенні по ВДМ за кодом 8525409900 УКТЗЕД за нульовою ставкою мита.
При цьому, позивач вважає, що ним дотримані передбачені законодавством вимоги до митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, тому в його діях відсутня вина, як обов’язкова умова застосування відповідальності, та наголошує на тому, що спірні порушення були виявлені в ході безпідставного проведення 13.07.2007 року Центральною регіональною митницею повторної камеральної перевірки щодо правильності класифікації цифрових відеокамер, що були оформлені за ВМД у Північній (Центральній) регіональній митниці за період з 16.05.2005 року по 04.06.2007 рік за кодом 8525409900 згідно з УКТЗЕД.
Згідно висновків комісії, яка здійснювала перевірку, встановлено факт не донарахування митних платежів під час митного оформлення цифрових відеокамер, на суму 44844,20 грн. та відповідно виникає податкове зобов’язання зі сплати податку на додану вартість за вказаними ВМД на 8968,84 грн. (загалом на суму 53813,05 грн.).
Позивач вважає, що відповідач протиправно нарахував податковим повідомленням від 19.07.2007 року №12 зобов’язання зі сплати податку на додану вартість у зв’язку з уточненням митної вартості товару, оскільки в момент митного оформлення митна вартість була визначена посадовою особою митниці.
Дослідивши повно і всебічно обставини справи, вивчивши наявні в справі матеріали, заслухавши доводи і заперечення сторін, господарський суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке:
Позивач вважає, що контролюючий орган при визначенні податкового зобов’язання протиправно керувався пунктом “в” статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки у поданих до митного оформлення вантажних митних деклараціях відсутні арифметичні та методологічні помилки, ВМД були оформлені відповідно до Рішення Центральної регіональної митниці про визначення коду товару КТ-125-973_05 від 28/03/2005, з урахуванням нульової ставки мита, крім того, ввезений товар на даний момент повністю реалізований за цінами, без урахування мита на товари, що ввозяться на митну територію України.
Відповідно до пп.4.2.2 «в»п.4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
Згідно приписів п.6.1 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).
В оскаржуваному податковому повідомленні зазначається, що податкове зобов'язання виникло за платежем “податок на додану вартість з товарів, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності”.
Відповідно до вимог статті 8 Закону України “Про Єдиний митний тариф” ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України. При оформленні вантажних митних декларацій на ввезені в Україну відеокамери, ввізне мито не нараховувалось і не сплачувалось, оскільки відповідно до встановленого відповідачем коду товару 8525409900 УКТЗЕД застосовується нульова ставка мита. Тобто вантажні митні декларації, які було подано позивачем для здійснення митного оформлення товару та ВМД, відповідно до яких товар було остаточно оформлено у митному відношенні, не містять зобов'язань позивача щодо сплати мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності.
Приписами п. 3 статті 265 Митного кодексу України передбачено, що протягом терміну, який не перевищує 30 календарних днів, митний орган зобов’язаний надати декларанту письмове роз’яснення, за якими заявлена декларантом митна вартість не може бути прийнята митним органом як основа для нарахування податків та зборів. Однак, таке повідомлення позивач не отримував, що вважає погодженням митної вартості ввезеного товару та остаточного нарахування протягом вказаного терміну податків та зборів на товар, який було ввезено на територію України.
При цьому, вантажні митні декларації, які було подано позивачем для здійснення митного оформлення товару та ВМД відповідно до яких товар було остаточно оформлено у митному відношенні не містять зобов'язань позивача щодо сплати мита та податку на додану вартість на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності.
В обґрунтування донарахування сум ввізного мита та податку на додану вартість відповідач послався на виявлення методологічної помилки декларанта під час камеральної перевірки вантажних митних декларацій на предмет правильності декларування вантажу згідно УКТЗЕД і повноти сплати податків і зборів. Зокрема, декларування вказаного товару проведено позивачем за нульовою ставкою мита, а Північна регіональна митниця дійшла висновку, що товар повинен класифікуватися за кодом за кодом 8525409100 згідно з УКТЗЕД .
Дослідивши викладені в позові обставини, суд дійшов висновку, що в ході проведення камеральної перевірки була виявлена методологічна помилка, яка призвела до заниження податкового зобов’язання зі сплати ввізного мита.
Відповідно до преамбули Закону України “Про єдиний митний тариф” митний тариф України це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. В основу товарної класифікаційної схеми Митного тарифу України “товарна номенклатура” покладено українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.
Статтею 11 Митного кодексу України встановлено, що митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують, зокрема, завдання щодо здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до статті 70 Митного кодексу України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю.
Згідно вимог статті 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.
Приписами статті 75 Митного кодексу України передбачено, що з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товарів митним органом за вмотивованим письмовим розпорядженням керівника відповідного митного органу або його заступника можуть братися проби та зразки зазначених товарів для дослідження (аналізу, експертизи). Оплата проведення дослідження (аналізу, експертизи) товарів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Центральною регіональною митницею, як контролюючим органом, за результатами камеральної перевірки згідно з п.п. 4.2.2 п. 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та п.п. 4.1. статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачу було визначене зобов'язання зі сплати ввізного мита у розмірі 44844,20 грн. та відповідно нарахований податок на додану вартість на суму 8968,84 грн.
Відповідно до вимог статті 313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.
Згідно наказу Державної митної служби України від 01.10.2003 року № 646 “Про затвердження Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України”, до компетенції зазначених відділів митниці відноситься здійснення контролю за класифікацією товарів під час митного оформлення, включаючи вибіркову перевірку оформлення у митному відношенні вантажних митних декларацій.
Приписами Митного кодексу України передбачено, що митний орган здійснює перевірку заявлених декларантом даних, при цьому може відбирати зразки товару для проведення експертних досліджень, однак обов’язок декларування достовірних, обґрунтованих даних покладається на декларанта.
Як було встановлено під час судового розгляду, позивач не надав митному органу для визначення коду товару вичерпних та достовірних відомостей про характеристики такого товару посилаючись на відсутність у нього відповідної інформації. Незнання позивачем відомостей про характеристики товару, що перевозиться ним через митний кордон України є недбалістю, яка призвела до невірного визначення коду товару та заниження податкових зобов’язань по ввізному миту та податку на додану вартість.
Відповідно до вимог п.п. 2.15 Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України № 646 рішення про визначення коду товару може бути скасоване, зокрема, в разі, якщо воно прийняте на основі неповної чи недостовірної інформації.
Оскільки за наслідками проведеної камеральної перевірки було виявлено помилки у визначенні коду класифікації товару, які призвели до заниження податкових зобов’язань позивача за спірною партією товару, донарахування ТОВ „Купецький Дім” зобов’язань з ввізного мита та податку на додану вартість здійснені в межах наданих відповідачу повноважень.
Відповідно до п. 1.9 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковим повідомленням є письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.
У разі виявлення митним органом внаслідок проведеної камеральної перевірки помилки, яка призвела до заниження суми податкового зобов'язання, митний орган відповідно до п.6.1 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами митний орган надсилає платнику податків податкове повідомлення.
Враховуючі викладене, суд дійшов висновку що оскаржуване податкове повідомлення від 19.07.2007р. № 12 є обґрунтованим та прийняте Відповідачем в межах наданих йому повноважень, а тому позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Купецький Дім” задоволенню не підлягає.
Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 –163, Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Попікова О. В.
Дата складання та підписання постанови в повному обсязі – 23 січня 2008 р.