ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33023 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"19" лютого 2008 р.                                                                            Справа  № 14/6

за позовом         Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Рівнебудсервіс"  

до відповідача   Приватне підприємство "Медіатор"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Рівненська міська рада         

про стягнення в сумі 45994 грн. 44 коп.

                                                                                                               Суддя  

Представники:

Від позивача  :    Новіцька О.С. (за довіреністю)    

Від відповідача : Затинний С.С. (за довіреністю)

від третьої особи: Горчак Ю.П. (за довіреністю)      

   

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснена

СУТЬ  СПОРУ : Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Рівнебудсервіс" звернулося в господарський суд з позовом до Приватного підприємства "Медіатор" в якому просить стягнути з останнього суму збитків по облагородженню території у розмірі 45994,44 грн..

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він з 1997 року, на підставі Угод оренди складських приміщень та прилеглої території по вул.Будівельників, 2, у м.Рівне, укладених між ТОВ НВФ «Рівнебудсервіс» та ВАТ Рівненським «Райагрохім», був законним користувачем території по вул. Будівельників, 2 у м. Рівне, і відповідно до цих угод виконав з дозволу орендодавця роботи по облагородженню та прибиранню, очищенню орендованої території, встановленню збірного бетонного паркану, а також монтажу козлового крану ПКТ-5 для приведення орендованої території у належний для користування стан.

Згодом, частина земельної ділянки із попередньо орендованої території ТОВ НВФ «Рівнебудсервіс» була передана у користування Відповідачу, який в свою чергу звертався до Позивача з проханням розібрати збірний бетонний паркан та забрати козловий кран ПКТ-5.

11 грудня 2007 року Позивач направив Відповідачу лист, яким гарантував розібрання збірного бетонного паркану та козлового крану ПКТ-5, за умови попереднього відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням робіт по облагородженню та прибиранню, очищенню орендованої території, встановленню збірного бетонного паркану, а також монтажу козлового крану ПКТ-5, відповідно до акту виконаних робіт №1 від 24.10.1997 року на суму 45994,44 грн.  Позивач зазначає, що він не вчиняє перешкод у користуванні Відповідачем належної йому земельної ділянки за умови попереднього відшкодування витрат, пов'язаних з облагородженням, прибиранням, очищенням території по вул. Будівельників,2 у м. Рівне, встановленню збірного бетонного паркану, а також монтажу козлового крану ПКТ-5.

Відповідач даний лист залишив без задоволення.

На сьогоднішній день, відсутній нормативно-правовий акт, який регулює правовідносини між особою, яка на законних підставах використовувала територію на земельній ділянці та особою, якій в подальшому така земельна ділянка була надана в користування. Однак, відповідно до ст. 351 Цивільного кодексу України, право власності на житловий будинок, інші будівлі, споруди, насадження у зв'язку з вилученням земельної ділянки, на якій вони розміщені, може бути припинене за рішенням суду шляхом їх викупу і обов'язковим попереднім відшкодуванням збитків у повному обсязі. Частиною 3 ст. 351 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі знесення або перенесення об'єктів на іншу земельну ділянку, особа має право на попереднє відшкодування збитків, у тому числі витрат на поліпшення якості земельної ділянки, та упущеної вигоди.

Відповідач надав суду відзив на позов в якому проти вимог позивача заперечив пославшись на те, що відповідач не є законним користувачем земельної ділянки на якій розміщені збірний бетонний паркан та козловий кран, а відтак зобов"язаний за власний рахунок звільнити земельну ділянку і не чинити перешкоди законному землекористувачу в користуванні нею.

Крім того відповідач посилається на статті 224 та 225 ГК України та вказує на те, що відшкодування завданих збитків може здійснюватися лише за невиконання /неналежне виконання/ зобов'язань або установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності у випадку існування між сторонами господарських /договірних/ відносин. При цьому, у випадку коли сторони перебувають у договірних відносинах або не перебувають у вказаних відносинах і має місце заподіяння шкоди не пов'язане з виконанням зобов'язання - сторона не може вимагати відшкодування завданих збитків, а повинна вимагати відшкодування позадоговірної шкоди.

Оскільки, між Позивачем та відповідачем у даній справі відсутні цивільно-правові зобов'язання /господарські відносини/ щодо предмету спору, відповідач вважає, що вимога Позивача про стягнення  збитків сумі 45994,44 грн., з огляду на предмет позову, є неправомірною.

Третя особа письмового відзиву на позов суду не надала, представник її в судовому засіданні проти вимог позивача заперечив з мотивів їх необгрунтованості та недоведеності.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення предстаників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких грунтуються  їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

При цьому суд керувався наступним.

26 січня 2005 року Рівненська міська рада прийняла рішення №1149 "Про оформлення права користування земельними ділянками та відміну окремих пунктів рішень Рівненської міської ради" пунктом 11 якого вирішила оформити Приватному підприємству „Медіатор" право на оренду строком на двадцять п'ять років земельними ділянками загальною площею 1204 м.кв на вул.Будівельників, 2, в тому числі по ділянках:

-   ділянка №  1  площею 856 м.кв для реконструкції та обслуговування складу зі зберігання продуктів переробки зерна на підставі договору купівлі-продажу нерухомості № 2 від 15 серпня 2002 року, з них:  

-  площею 287 м.кв з числа земель запасу Рівненської міської ради;

- площею 569 м.кв.  за рахунок земель, наданих в постійне користування Відкритому акціонерному товариству „Рівненський Райагрохім" відповідно до рішення Рівненської міської ради від 29 вересня 1998 року № 51 „Про вилучення та надання земельних ділянок". .

-  ділянка № 2 площею 348 м.кв.   для обслуговування   загального під'їзду за рахунок земель,   наданих   в   постійне   користування      Відкритому акціонерному   товариству „Рівненський Райагрохім" відповідно до рішення Рівненської міської ради від 29 вересня 1998 року № 51 „Про вилучення та надання земельних ділянок".

Однак частину земельної ділянки, наданої в оренду ПП "Медіатор" на підставі вказаного рішення, орієнтовною площею 155 кв.м. використовує відповідач- ТзОВ НВФ "Рівнебудсервіс", а саме останній обгородив вказану ділянку збірним бетонним парканом та розмістив на ній козловий кран ПКТ-5.  Вищевказане підтверджується приписом від 19.12.2007р. №004110 та актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 19.12.2007 р. №287 складеними Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Рівненській області та не оспорюється позивачем і зазначається ним в позовній заяві.

Стверджуючи те, що він являвся законним користувачем вказаної території до надання її відповідачу позивач, в зв"язку з наданням земельної ділянки відповідачу, просить стягнути з останнього вартість витрат, пов"язаних з виконанням ним робіт по по облагородженню та прибиранню, очищенню орендованої території, встановленню збірного бетонного паркану, а також монтажу  козлового крану ПКТ-5, відповідно до акту виконаних робіт №1 від 24.10.1007 року на суму 45 994,44 грн..

Однак вимоги позивача не грунтуються на діючому законодавстві України, що підтверджується наступним.

По-перше, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Рівнебудсервіс" не є законним землекористувачем земельної ділянки на якій він розмістив збірний бетонний паркан та козловий кран ПКТ-5 та яка в послідуючому була надана в оренду ПП "Медіатор".

Статтею 116 Земельного кодексу України  встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Відповідно до п.1 статті 124 цього ж Кодексу на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки здійснюється і передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності.

Відповідно ж до статті 125 ЗК України:

- право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації;

- право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації;

- приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Всупереч наведеному позивач не надав суду доказів того, що  органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених Земельним Кодексом України приймали рішення про надання йому чи то у власність, чи то у користування земельної ділянки на якій він розмістив збірний бетонний паркан та козловий кран ПКТ-5.

Позивач не надав суду ні документа, що посвідчує право на земельну ділянку , як то договору оренди вказаної земельної ділянки, укладеного з вищевказаними органами, Державного акта на право користування та/або на право власності на земельну, ні доказів встановлення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) що  могло свідчити про законність землекористування ділянкою зі сторони позивача.

Договора оренди, які укладені позивачем з попереднім землекористувачем ВАТ "Рівненський "Райагрохім" не є підставою виникнення у позивача права на оренду земельної ділянки, ні тим паче права власності чи права користування нею, так як вказана особа не являлася власником земельної ділянки, а відтак не була наділена правом передання її в оренду іншим особам в тому числі позивачу, і відповідно до ст.4 Закону України "Про оренду землі" вказане товариство не мало статусу орендодавця земельної ділянки.

Крім того відповідно до ст.18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації, однак договора (угоди) оренди, надані позивачем в обгрунтування правомірності користування ним земельною ділянкою, в установленому порядку не зареєстровані, а відтак не набрали чинності.

Не заслуговує на увагу і посилання позивача на статтю 351 Цивільного Кодексу України та на Порядок визначення та відшкодування збитків  власникам землі та землекористувачам, затверджений постановою КМУ №284 від 19.04.1993 року.

Так стаття  351 Цивільного Кодексу України регулює порядок припинення права власності на нерухоме майно у зв"язку з викупом земельної ділянки, на якій воно розміщене, однак ні відповідач, ні третя особа не викупали у позивача земельної ділянки на якій він розмістив збірний бетонний паркан та козловий кран ПКТ-5, а відтак у відповідача та у третьої особи відсутній обов"язок, передбачений вказаною статтею ЦК України, в частині відшкодування позивачу збитків, завданих викупом земельної ділянки.

Що стосується  Порядку визначення та відшкодування збитків  власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ №284 від 19.04.1993 року, то він регулює порядок визначення та відшкодування збитків, заподіяних вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок, саме власникам землі та землекористувачам. Однак,  як встановлено вище позивач не є ні власником, ні користувачем земельної ділянки на якій він розмістив збірний бетонний паркан та козловий кран ПКТ-5.

Крім того вищевказаним Порядком встановлено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Позивач же не надав суду рішення вказаної комісії, яке б визначало розмір збитків, які він просить стягнути з відповідача, а визначив вказаний розмір самостійно.

Посилання позивача на те, що він орендував у ВАТ "Рівненський "Райагрохім" не земельну ділянку, а територію не грунтується на нормах закону з огляду на таке.

Статтею 760 ЦК України встановлено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживча річ). Відповідно ж до ст.179 цього ж Кодексу річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов"язки. Територія підприємства сама по собі не є річчю так як не відповідає вищенаведеним ознакам, а відтак не може бути  предметом договору найму (оренди).

Крім того під визначенням "територія" розуміється саме земельна ділянка, так як відповідно до пункту 1 статті 18 Земельного Кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови, землі, зайняті водними об"єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.    

Все вищенаведене свідчить про безпідставність та необгрунтованість позову товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Рівнебудсервіс", а відтак він не підлягає задоволенню..

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

 1. Відмовити в задоволенні позову.

          Суддя                                                                 

підписано "25" лютого 2008 р.