ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
11.10.06р. | Справа № А35/323 |
За позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,
м. Дніпропетровськ
до Комунального підприємства "Зеленодольське міське житло",
м. Зеленодольськ Дніпропетровської області
про стягнення 12503,85 грн
Суддя Широбокова Л.П.
Представники сторін:
Від Позивача - Кондратова Т.В -головний спеціаліст, дов.№03-06/02 від05.01.06 р.
Від Відповідача - Устименко О.М. - юрисконсульт, дов.№ 02 від 05.01.06 р.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач просить стягнути з Відповідача адміністративно-господарські санкції –12 503,85 грн за нестворені в 2005р. місця для працевлаштування інвалідів, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням відповідачем вимог ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі Закон).
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити, вказав, що відповідач добровільно до цього часу санкції за 3 нестворених робочих місця для працевлаштування інвалідів не сплатив.
Відповідач позовні вимоги не визнає, вказує, що підприємство має роботи із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких зайнято 46% працюючих, та на такі умови праці неможливо прийняти інваліда, при розрахунку нормативу це не було враховано. Посилається на те, що витрати на заробітну плату працівників є складовою частиною тарифу на послуги з утримання будинків, отже, відповідач не має законної можливості включити додаткову чисельність персоналу (створити нові робочі місця) та, що працевлаштуванням інвалідів повинні займатися відповідні державні органи, а саме такий обов’язок покладено на службу зайнятості, органи соціального захисту, місцеві ради народних депутатів, громадські організації інвалідів, та він надавав звіти до Центру зайнятості населення про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідно до його заявок була направлена одна особа, яка за станом здоров’я не могла працювати на запропонованій роботі. З вказаних причин просить в позові відмовити.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ :
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. № 875-ХП (зі змінами та доповненнями станом на 2005р.) для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 15 чоловік –у кількості одного робочого місця.
Згідно зі ст. 18 Закону працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.
Пунктами 5, 10, 11, 12, 13, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 03.05. 1995р. № 314 передбачено, що підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням повноважень, стану здоров’я, здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Отже, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, що діяли в 2005р., на підприємства покладено обов’язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування органів, що здійснюють працевлаштування, про наявні вакансії.
У відповідності із „Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік” (форми 10-ПІ річна) на підприємстві відповідача середньооблікова чисе-льність штатних працівників облікового складу склала 78 осіб, працюючі інваліди відсутні. Чисельність інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до нормативу –3 особи.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в Постановах від 20.07.2004р. №04/336 зі справи 2-23/9789-03, від 29.03.2005р. №05/145 зі справи №13/403 та від 29.03.2005р. №05/144 зі справи №3/118, дані про повідом-лення відповідачем органів працевлаштування щодо наявності вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів входять до предмету доказування з огляду на приписи норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних відносин.
Відповідно до довідки Апостолівського районного центру зайнятості населення №526 від 17.05.2005р. відповідач протягом 2005р. щомісячно надавав до Центру зайнятості звіти про наявність вільних робочих місць, про потребу в інвалідах заявляв в лютому, березні, квітні в кількості 3-х вакансій. Центром зайнятості на підприємство відповідача була направлена гр. Погранична Т.М., якій була запропонована робота двірника, що не відповідала вимогам її стану здоров’я (алергія), що підтверджується довідками Апостолівського районного центру зайнятості населення №526 від 17.05.2005р., №1143 від 19.09.2006р. та листом Управління праці та соціального захисту населення №419 від 22.05.2006р.
Згідно п.п. 1, 2 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевла-штування інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 03.05. 1995р. № 314 робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації (далі - підприємство) незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.
Робочим місцем інваліда може бути:
звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування;
спеціалізоване робоче місце інваліда - робоче місце, обладнане спеціальним тех-нічним оснащенням, пристосуваннями і пристроями для праці інваліда залежно від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювання та з урахуванням реко-мендації медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), професійних навичок і знань інваліда. Це робоче місце може бути створено як на виробництві, так і вдома.
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
З вище викладеного вбачається, що на підприємство відповідача було направлено інваліда для працевлаштування, якому відповідач не створив робоче місце залежно від його нозологічних форм захворювання.
Посилання відповідача на особливості виробництва, де не може застосовуватися праця інваліда, не ґрунтуються на законі, оскільки закон передбачає саме створення робочих місць для інвалідів, які відповідають їхнім можливостям, та не робить винятків щодо особливостей виробництва.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Відповідно до звіту форми №10-ПІ середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 4 167,95 грн, штраф складає 4167,95 грн за одне нестворене робоче місце. В решті позовні вимоги судом відхиляються, оскільки позивачем не надано доказів направлення інвалідів в заявленій кількості.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в Постанові від 21.06.2005р. №05/343 по справі 1/255, Закон не ставить в залежність обов’язок щодо сплати санкцій від наявності чи відсутності прибутку, а лише вказує джерело оплати. Відповідачем не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Доказів сплати штрафу на час розгляду справи суду не надано.
Таким чином, вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню частково в сумі 4167,95 грн, в решті позову відмовити.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по справі з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст.158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Зеленодольське міське житло»- 53860, м.Зеленодольськ Апостолівського району Дніпропетровської області, вул. Садова,2, код ЄДРПОУ 32626848 (п/р 26009301149550 в Центрально міському відділення Промінвестбанку м. Кривий Ріг, МФО 305493) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів –49000, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 60, к. 18, код ЄДРПОУ 25005978 (р/р 31217230600010 в УДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012) санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів –4 167,95 грн (чотири тисячі сто шістдесят сім грн 95 коп).
В решті позову відмовити.
Видати виконавчий лист після набрання постановою законної сили.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 184-186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова виготовлена в повному обсязі 16 жовтня 2006р.
Суддя | Л.П. Широбокова |
|
|
|