10.02.2011

                                                                                            Справа № 2а-806/2011

П О С Т А Н О В А

Іменем   України

10 лютого 2011 року                                                                              м. Нова Одеса

Суддя Новоодеського районного суду Миколаївської області Ітрін М.В., розглянувши у скороченому провадженні в залі суду м. Нова Одеса справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області про нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги по Закону України «Про соціальний захист дітей війни», –  

В С Т А Н О В И В:

03 лютого 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(далі –Закон № 2195-IV) має статус дитини війни. На підставі статті 6 Закону № 2195-IV з 1 січня 2006 року їй як дитині війни щомісячно повинні виплачувати соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Статтями 77 і 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»і пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію статті 6 Закону № 2195-IV призупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. визнано неконституційними норми Закону України «Про державний бюджет на 2007 р.», яким призупинено дію норми ст. 6 Закону № 2195-IV.

Статтею 41 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р.»внесено зміни у ст. 6 Закону № 2195-IV, якими встановлена виплата щомісячної соціальної допомоги у розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. визнано неконституційними норми Закону України «Про державний бюджет на 2008 р.», яким внесено зміни до ст. 6 Закону № 2195-IV.

Таким чином, позивач вважає, що не виконуючи вимоги ст. 6 Закону № 2195-IV їй відповідачем за період з 01 серпня 2010 року до 30 січня 2011 року недоплачено         1005,6 грн. соціальної допомоги, у зв’язку з чим звернулася до суду і просила зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області нарахувати і виплатити до її пенсії підвищення відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період часу з 01 серпня 2010 року по 30 січня 2011 року. Крім цього просила стягнути на її користь з відповідача судові витрати.

Відповідач у своїх письмових запереченнях заявлені вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити, посилаючись на пропущений позивачем термін звернення до суду за захистом прав, і відсутність законодавчого визначення мінімального розміру пенсії за віком для громадян, яким пенсію слід підвищувати відповідно до Закону № 2195-IV, законодавчо не визначеного механізму нарахування та виплати цієї соціальної допомоги.

Дослідивши обставини справи і перевіривши їх письмовими доказами, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позов       ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 1 Закону № 2195-IV (який набрав чинності 01.01.2006 р.) визначено, що дитиною війни є громадянин України, якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером і має статус дитини війни. Ці обставини беззаперечні, визнаються відповідачем, а тому суд вважає їх доведеними і такими, що не викликають сумніву щодо їх достовірності та добровільності визнання.

Відповідно до статті 6 Закону № 2195-IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне

грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

За правилами ч. 2 ст. 3  Закону № 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, що узгоджується з вимогами ст. 22 Конституції України, яка визначає, що «при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».

Згідно ст. 7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету.

В силу пункту 17 ст. 77 і пункту 12 ст. 71 відповідно Законів України «Про державний бюджет України на 2006 рік»і «Про державний бюджет України на 2007 рік»дію статті 6 Закону № 2195-IV на ці роки зупинено. Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік»виплата державної соціальної гарантії дітям війни була передбачена у розмірі, встановленої для учасників війни, а саме 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) положення пункту 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а також рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення закону, яким зупинено та змінено дію статті 6 Закону № 2195-IV визнані неконституційними. У резолютивній частині зазначених рішень Коституційним Судом України наголошено, що вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв`язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про державний бюджет України» і є обов`язковими до виконання на території України.

Таке твердження грунтується на основі положень ч. 2 ст. 152 Конституції України, в якій викладено, що закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з довідки управління Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області від 25.01.2011 року позивачу проводиться виплата надбавки до пенсії відповідно до п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», починаючи з         01 жовтня 2008 року в розмірі 49 грн.80 коп.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що право позивача на отримання державної соціальної допомоги порушене і вона має право на її донарахування і виплату з 01 серпня 2010 року по 30 січня 2011 року.

Суд не бере до уваги твердження відповідача як на підставу у відмові в задоволенні заявлених вимог невизначеність розміру пенсії за віком для обчислення підвищення до пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни»і вважає ці доводи безпідставними.

Так, мінімальний розмір пенсії за віком, відповідно до абзацу 8 ч. 2 ст. 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі –Закон № 1058 від 09.07.2003 р.) встановлюється виключно цим Законом.

Законодавством України не передбачено визначення розміру мінімальної пенсії за віком, з якого має вираховуватися, передбачена ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” 30 відсоткова державна соціальна допомога.

Згідно абзацу 1 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058 від 09.07.2003 р. мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу  встановлений в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, але відповідно до ч. 3 ст. 28 цього ж Закону, абзац 1 ч. 1  вищевказаної статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 8 КАС України, яка зобов'язує суд керуватись в своїй діяльності принципом верховенства права, передбачено, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Тому суд, відповідно до вимог ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини”, при вирішенні даної справи застосовує принцип верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, як джерела права.

Крім того, суд зазначає, що законодавчий орган держави в численних прийнятих ним законах при визначені мінімальної пенсії за віком посилається саме на ч. 1 ст. 28 Закону № 1058 від 09.07.2003 р.

З огляду на викладене, ураховуючи, що позивачу пенсія вже призначена і вирішується питання про підвищення її розміру відповідно до Закону № 2195-IV, а також приймаючи до уваги, що іншими Законами України, окрім Закону № 1058 від      09.07.2003 р. розмір мінімальної пенсії іншими законодавчими актами не визначено, суд, керуючись принципом верховенства права, вважає за можливе застосувати до даних спірних правовідносин аналогію закону (ст. 8 ЦК України) і для визначення позивачу розміру, передбаченої законом надбавки до пенсії як дитині війни, бере розмір мінімальної пенсії визначений Законом  № 1058 від 09.07.2003 р.

Згідно ст. 94 КАС України з відповідача слід стягнути на користь позивача державне мито у розмірі 3 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 6-11, 15, 86, 158 –163 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області щодо нарахування ОСОБА_1 не в повному обсязі підвищення до пенсії як дитині війни в період з 01 серпня 2010 року по 30 січня 2011 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни виходячи з розміру 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком за період з 01 серпня 2010 року по 30 січня 2011 року.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області на користь позивача державне мито у сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Новоодеський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з  моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя :