ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2007 р.
| № 2-5/4772-2007 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді | Кота О.В., |
Суддів: | Владимиренко С.В., |
Шевчук С.Р., |
розглянув касаційне подання | Заступника прокурора міста Севастополя |
на постанову | Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.08.2007р. |
та рішення | господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2007р. |
у справі | №2-5/4772-2007 |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства "Судмашпром" |
до | 1) Державної акціонерної холдингової компанії "Чорноморський суднобудівний завод" 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрансгаз" 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Туризмтехнобуд" |
за участю прокурора Автономної Республіки Крим |
про | визнання права власності |
за зустрічним позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю "Туризмтехнобуд" |
до | 1) Відкритого акціонерного товариства "Судмашпром" 2) Державної акціонерної холдингової компанії "Чорноморський суднобудівний завод" |
про | усунення перешкод та визнання добросовісним набувачем, |
У судовому засіданні була оголошена перерва з 13.12.2007р. по 17.12.2007р.
13.12.2007р. | 17.12.2007р. |
за участю - прокурора: | Громадський С.О., посв. №76 від 10.02.2005р.; | Баклан Н.Ю., посв. №7 від 05.01.2005р.; |
представників: - позивача: | Сядро О.В., дов. б/н від 07.08.2007р.; | Сядро О.В., дов. б/н від 24.10.2007р.; |
- відповідача 1: | - Ліптуга Т.І., дов. б/н від 03.08.2007р.; - Мурильова К.О., дов. №46 від 15.10.2007р.; | не з’явились; |
- відповідача 2: | не з’явились; | не з’явились; |
- відповідача 3: | не з’явились; | не з’явились; |
В С Т А Н О В И В:
У березні 2007 року Відкрите акціонерне товариство "Судмашпром" звернулось до господарського суду з позовом до Державної акціонерної холдингової компанії "Чорноморський суднобудівний завод", Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрансгаз", Товариства з обмеженою відповідальністю "Теризмтехнобуд" про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку відпочинку "Суднобудівник", що знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Ялта, с.м.т. Кореїз, шосе Алупкінське, 22, між Державною акціонерною холдинговою компанією "Чорноморський суднобудівний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будтрансгаз"; про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку відпочинку "Суднобудівник", що знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Ялта, с.м.т. Кореїз, шосе Алупкінське, 22, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будтрансгаз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Туризмтехнобуд"; про визнання права власності на будинок відпочинку "Суднобудівник", що знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Ялта, с.м.т. Кореїз, шосе Алупкінське, 22 за Державною акціонерною холдинговою компанією "Чорноморський суднобудівний завод"; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Туризмтехнобуд" повернути все отримане за договором купівлі-продажу від 16.06.2006р. у власність ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод".
13.04.2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Туризмтехнобуд" звернулось до господарського суду з зустрічною позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Судмашпром", Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрансгаз", Державної акціонерної холдингової компанії "Чорноморський суднобудівний завод" про визнання його добросовісним набувачем майна, яке придбане у Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрансгаз" за договором купівлі-продажу нерухомого майна будинку відпочинку "Суднобудівник", що розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Ялта, с.м.т. Кореїз, шосе Алупкінське, 22, також просив заборонити Відкритому акціонерному товариству "Судмашпром", як акціонеру Державної акціонерної холдингової компанії "Чорноморський суднобудівний завод", Товариству з обмеженою відповідальністю "Будтрансгаз", Державній акціонерній холдинговій компанії "Чорноморський суднобудівний завод" чинити перепони у користуванні та розпорядженні майном, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Туризмтехнобуд", а саме: нерухомим майном будинку відпочинку "Суднобудівник", що розташований за адресою: м. Ялта, с.м.т. Кореїз, Алупкінське шосе, будинок №22, а також відмовити ВАТ "Судмашпром" у задоволенні позовних вимог, викладених у первісному позові у повному обсязі.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2007р. у справі №2-5/4772-2007 (суддя Гаврилюк М.П.) у задоволенні первинного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено частково; визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Туризмтехнобуд" добросовісним набувачем майна, яке придбане у ТОВ "Будтрансгаз" за договором купівлі-продажу від 12.05.2006р. нерухомого майна будинку відпочинку "Суднобудівник", що розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, с.м.т. Кореїз, Алупкінське шосе, 22; в решті частини зустрічного позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.08.2007р. у справі №2-5/4772-2007 (колегія суддів у складі головуючого судді Прокопанич Г.К., суддів Гонтар В.І., Гоголь Ю.М.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2007р. залишено без змін, а апеляційне подання прокурора Автономної Республіки Крим –без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою Заступник прокурора міста Севастополя звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просив рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2007р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.08.2007р. скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення первісного позову. В касаційному поданні прокурор стверджував про порушення місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.
12.11.2007р. Заступник прокурора міста Севастополя подав доповнення до касаційного подання, в якому, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просив рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2007р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.08.2007р. скасувати, та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.
Державна акціонерна холдингова компанія "Чорноморський суднобудівний завод" та Відкрите акціонерне товариство "Судмашпром" скористалися правом, наданим ст.1112 ГПК України, та надіслали відзиви на касаційне подання.
Представники відповідача-1, відповідача-2, відповідача-3 в судове засідання 17.12.2007р. не з’явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлені заздалегідь належним чином. Оскільки ухвалою Вищого господарського суду України від 22.10.2007р. явка представників сторін обов’язковою не визнавалася, додаткові документи від них не витребувались, з врахуванням особливостей розгляду касаційного подання судом касаційної інстанції, передбачених ст.1117 ГПК України, колегія суддів вважає, що неявка представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст.ст.75, 1115 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, касаційне подання з доповненням до нього, заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх представників сторін, прокурора, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є акціонером Державної акціонерної холдингової компанії "Чорноморський суднобудівний завод".
16.06.2005р. між Державною акціонерною холдинговою компанією "Чорноморський суднобудівний завод" (продавцем) та ТОВ "Будтрансгаз" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна будинку відпочинку "Суднобудівник", розташованого за адресою: АРК, м. Ялта, смт.Кореїз, Алупкінське шосе, 22 (нотаріально посвідчений, про що зроблено запис у реєстрі №1334), за яким продавець продав, а покупець купив нерухоме майно будинку відпочинку "Суднобудівник", що знаходиться за адресою: АРК, м.Ялта, с.м.т.Кореїз, Алупкінське шосе, 22. Дане нерухоме майно належало продавцю на підставі свідоцтва №1404 про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 11.12.2002р. згідно рішення Ялтинського міськвиконкому №412 (10) від 29.11.2002р., зареєстрованого КП "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" 11.12.2002р. за №517, відповідно зареєстрованого в Електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно.
12.05.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтрансгаз" уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю "Туризмтехнобуд" договір купівлі-продажу (нотаріально посвідчений), за яким продавець-Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтрансгаз" продав, а покупець-Товариство з обмеженою відповідальністю "Туризмтехнобуд" купив нерухоме майно - будинок відпочинку "Суднобудівник".
Місцевим господарським судом зазначено, що з цього договору вбачається, що вказане нерухоме майно належить ТОВ "Будтрансгаз" на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 16.06.2005р. за реєстр. №1334 приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Темчиною Н.О., зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 16.06.2005р., номер правочину 659757, акту приймання-передачі від 16.06.2005р., зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно КП Ялтинське БТІ 17.06.2005р., номер запису 517 в книзі: 16-г с.161, реєстраційний номер 10800378.
Місцевим господарським судом встановлено, що: ухвалою господарського суду Миколаївської області від 08.04.2004р. у справі №2/1506-5 до боржника - Державної акціонерної холдингової компанії "Чорноморський суднобудівний завод", який є правонаступником ДП "Чорноморський суднобудівельний завод", застосовано дію Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України від 30.06.1999р., із стадії розпорядження майном; ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.06.2004р. клопотання розпорядника майна Державної акціонерної холдингової компанії "Чорноморський суднобудівний завод" арбітражного керуючого Капелюшного І.В. задоволено, скасовано п.4 ухвали господарського суду Миколаївської області від 10.09.1997р., яким боржнику заборонено здійснювати будь-які дії щодо відчуження майна.
Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що в момент здійснення правочинів –укладення договорів купівлі-продажу, сторонами не були порушені норми чинного законодавства, а саме: продавець спірного майна - Державна акціонерна холдингова компанія "Чорноморський суднобудівний завод" діяв без перевищення своїх повноважень, маючи право його відчужувати, в межах чинного законодавства, тому підстави для визнання договорів купівлі-продажу недійсними відсутні, із зазначенням про відсутність підстав для визнання права власності за ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод" на спірне майно, відчужуване за оскаржуваними договорами та для зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Туризмтехнобуд" повернути все отримане за договором купівлі-продажу від 16.06.2006р. у власність ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод".
Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, правильно послався на приписи, запроваджені ст.115 ЦК України, ст.12 Закону України "Про господарські товариства", ст.25 Закону України "Про власність", якими визначено, що господарське товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна набутого на підставах, не заборонених законом. При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що акціонер є лише власником належних йому акцій, якими він може вільно розпоряджатися, тоді як право розпорядження майном господарського товариства є виключно правом власника цього майна товариства, а не правом акціонерів, яке не передбачене ні ст.10 Закону України "Про господарські товариства", ні ст.116 ЦК України, ні п.3.3 Статуту ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод". При цьому, суд апеляційної інстанції, враховуючи викладене, приписи ст.16 ЦК України, згідно якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, з'ясувавши, що позивач є акціонером ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод", дійшов обґрунтованого висновку, що продаж акціонерним товариством свого майна здійснено в межах статуту, не порушує прав акціонера, а саме: позивача у справі.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про власність" власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається належним йому майном.
Поряд з цим, заслуговують на увагу слушні висновки суду апеляційної інстанції в обґрунтування залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову щодо наявності у акціонера права звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з апеляційним господарським судом в тому, що продаж акціонерним товариством майна не порушує права акціонерів, у тому числі і позивача у справі, оскільки акціонеру не належить суб'єктивне право відносно здійснення повноважень власника майна, а права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є. Натомість акціонер, у тому числі й позивач у справі згідно ст.1 ГПК України, може захищати тільки свої права та інтереси шляхом звернення до суду у разі їх порушення акціонерним товариством.
Крім того, Севастопольським апеляційним господарським судом також встановлено, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Судмашпром" у частині визнання права власності на об'єкт нерухомості за Державною акціонерною холдинговою компанією "Чорноморський суднобудівний завод" та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Туризмтехнобуд" повернути все отримане за договором купівлі-продажу від 16.06.2006р. у власність ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод" заявлені особою, на те не уповноваженою, оскільки доказів того, що Державна акціонерна холдингова компанія "Чорноморський суднобудівний завод" делегувала Відкритому акціонерному товариству "Судмашпром" відповідні повноваження суду апеляційної інстанції не надано.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Туризмтехнобуд" щодо заборони ВАТ "Судмашпром", як акціонеру ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод", ТОВ "Будтрансгаз", ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод" чинити перешкоди в користуванні та розпорядженні майном, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем за зустрічним позовом не надано доказів того, що відповідачами за зустрічним позовом чиняться перешкоди позивачу в користуванні та розпорядженні майном, та в чому це виражається.
Отже, суд касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову щодо заборони чинити перешкоди у користуванні та розпорядженні майном не припустилися порушень норм матеріального та процесуального права.
Задовольняючи частково зустрічний позов про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Туризмтехнобуд" добросовісним набувачем майна, придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрансгаз" за договором купівлі-продажу 12.05.2006р. нерухомого майна, суди виходили з того, що відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. При цьому, суди послалися на ст.ст.330, 388 ЦК України, із зазначенням, що ТОВ "Туризмтехнобуд" придбав за грошові кошти майно у особи, яка мала право власності на це майно (у Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрансгаз") на підставі нотаріально посвідченого договору, а останній придбав спірне майно за волевиявленням у власника (ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод").
Проте вказаний висновок судів є передчасним, з огляду на наступне.
Захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом способом, визначеним ст.16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.
Статтею 16 ЦК України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з якими кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
В ст.20 ГК України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до приписів наведених норм вимога про визнання особи добросовісним набувачем не є самостійним способом захисту порушеного права. Водночас, наведена юридично значима обставина підлягає встановленню судом у спорах про право цивільне, зокрема: про захист права власності.
Враховуючи викладене, при новому розгляді частини зустрічних позовних вимог місцевому господарському суду необхідно встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з’ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення права або охоронюваного законом інтересу і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог у зв’язку з відсутністю факту порушення відповідного права.
Враховуючи неправильне застосування судами ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України, неможливість виправлення допущеної помилки судом касаційної інстанції, у зв’язку з відсутністю повноважень щодо встановлення фактичних обставин справи в силу ст.1117 ГПК України, прийняті у справі судові акти підлягають частковому скасуванню, справа в цій частині - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті оскаржувані судові акти залишаються без змін.
Поряд з цим, слід зазначити, що викладені заступником прокурора міста Севастополя доводи в касаційному поданні та доповненні до нього свідчать про намагання здійснити переоцінку доказів та надати перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, встановлювати нові обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність доказів, тоді як це виходить за межі повноважень касаційної інстанції, встановлені ст.ст. 1115, 1117 ГПК України, внаслідок чого такі твердження Заступника прокурора міста Севастополя не заслуговують на увагу.
На підставі вищенаведеного, касаційне подання з доповненням до нього Заступника прокурора міста Севастополя підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання з доповненням до нього Заступника прокурора міста Севастополя задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.08.2007р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2007р. у справі №2-5/4772-2007 скасувати в частині визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Туризмтехнобуд" добросовісним набувачем майна, в цій частині справу №2-5/4772-2007 передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим в іншому складі суду.
В решті постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.08.2007р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2007р. у справі № 2-5/4772-2007 залишити без змін.
Головуючий суддя: | О. Кот |
Судді: | С. Владимиренко С. Шевчук |