ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2008 р. | № 32/499 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Козир Т.П. |
суддів : | Мележик Н.І., Подоляк О.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Українського консорціуму “Екосорб” |
на постанову | від 19.12.2007 р. Київського апеляційного господарського суду |
у справі | № 32/499 |
за позовом | Українського консорціуму “Екосорб” (надалі –Консорціум) |
до | ТОВ “Інвестиційно-будівна корпорація “Місто” (надалі –Товариство) |
про | розірвання договору |
за участю представників: |
від позивача | - Омельчук С.В., Барабаш Г.В. |
від відповідача | - Скуба І.В., Брін С.О., Пономарчук Н.В. |
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2007 р. Консорціум звернувся в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства про розірвання договору купівлі-продажу облігацій №1-090-КЛ від 26.07.2006 р. та договору про бронювання об'єкта нерухомого майна № 1-090-КЛ від 26.07.2006 р., а також про стягнення штрафу та зобов'язання Товариства повернути всі отримані ним у власність облігації.
В обґрунтування пред'явлених вимог Консорціум посилався на неналежне виконання Товариством умов договору купівлі-продажу облігацій № 1-090-КЛ від 26.07.2006 р., а саме –на прострочення відповідачем строку проведення розрахунків.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.11.2007 р. (суддя Хрипун О.О.) позов задоволено: розірвано укладені сторонами договір купівлі-продажу облігацій № 1-090-КЛ від 26.07.2006 р. та договір про бронювання об'єкта нерухомого майна № 1-090-КЛ від 26.07.2006 р.; зобов'язано Товариство повернути отримані у власність облігації на підставі договору купівлі-продажу облігацій № 1-090-КЛ від 26.07.2006 р.; стягнуто з Товариства на користь Консорціуму 3750 грн. штрафу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2007 р. (судді: Капацин Н.В., Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.) рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2007 р. змінено із викладенням резолютивної частини рішення у редакції, відповідно до якої позов задоволено частково: стягнуто з Товариства на користь Консорціуму 3750 грн. штрафу; в іншій частині в позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою в частині відмови в позові, Консорціум звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 26.07.2006 р. між Консорціумом (емітент) та Товариством (покупець) укладено договір купівлі-продажу облігацій № 1-090-КЛ (надалі –Договір купівлі-продажу), відповідно до умов якого Консорціум зобов'язався продати, а Товариство придбати пакет облігацій. Відповідно до п. 3.3 зазначеного договору загальна вартість пакета облігацій становить 750000 грн., кількість облігацій –150 штук, строк повної оплати вартості облігацій – 26.08.2006 р. Пунктом 5.2.2 договору купівлі-продажу Консорціум зобов'язався в день укладення цього договору укласти із Товариством договір про бронювання.
Судами досліджено, що 26.07.2006 р. між Консорціумом (емітент) та Товариством (власник) укладено договір про бронювання об'єкта нерухомого майна № 1-090-КЛ, відповідно до умов якого емітент зобов'язався закріпити за власником облігацій об'єкт інвестування і передати його у власність власнику облігацій в рахунок погашення пакету облігацій, а власник облігацій зобов'язався оплатити вартість пакета облігацій за договором купівлі-продажу цінних паперів № 1-090-КЛ від 26.07.2006 р. і пред'явити такий пакет облігацій до погашення емітенту у порядку, в строки та на умовах, що визначені цим договором та інформацією про випуск. Згідно п. 3.1 зазначеного договору умовою бронювання об'єкта інвестування за власником облігацій є наявність договору купівлі-продажу цінних паперів № 1-090-КЛ, у відповідності до умов якого власник зобов'язався оплатити 100 відсотків від пакету облігацій, у строки та в порядку, що визначені договором купівлі-продажу облігацій № 1-090-КЛ.
Приймаючи рішення про задоволення позову місцевий господарський суд виходив з наявності правових підстав для розірвання договорів, повернення облігацій та стягнення штрафних санкцій.
Апеляційний господарський суд правомірно не погодився з помилковими висновками господарського суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно виписок Київської міської філії АКБ "Укрсоцбанк" Товариством прострочено строк повної оплати вартості облігацій, перший платіж у розмірі 255000 грн. здійснено 22.09.2006 р., другий у розмірі 495000 грн. здійснено 25.09.2006 р. Таким чином, повну оплату вартості облігацій у розмірі 750000 грн. Товариством здійснено 25.09.2006 р.
Консорціумом були прийняті перераховані Товариством грошові кошти на виконання Договору купівлі-продажу без заперечень.
Відповідно до ч. 2 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Пропозиція щодо розірвання договору має бути викладена письмово.
Пунктом 7.2 Договору купівлі-продажу сторони погодили, що його дія може бути припинена достроково за взаємною згодою сторін та в інших випадках, передбачених цим договором або чинним законодавством України. Сторона яка є ініціатором дострокового припинення дії Договору купівлі-продажу зобов'язана попередити про це іншу сторону за 10 днів до моменту припинення його дії шляхом складання письмового повідомлення і його направлення на адресу другої сторони.
Згідно ст. 11 ГПК України підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором. Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді в установлений строк з урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.
Як досліджено судом апеляційної інстанції, Консорціум до пред'явлення позову не звертався до Товариства з пропозицією щодо розірвання Договору купівлі-продажу внаслідок несвоєчасної оплати відповідачем вартості облігацій.
За таких обставин, обґрунтованими є висновки апеляційного господарського суду про недотримання Консорціумом обумовленого сторонами у п. 7.2 Договору купівлі-продажу порядку припинення його дії, порушення встановленого статтею 188 ГК України порядку розірвання договорів, а також про відсутність у позивача на день пред'явлення позову порушеного права.
Відповідно до положень ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Правомірно врахувавши згадані положення, проведення відповідачем розрахунку за передані йому позивачем облігації та відсутність на день подання позовної заяви між сторонами зобов'язань щодо оплати вартості облігацій, суд апеляційної інстанції правомірно не вбачав правових підстав для розірвання договору купівлі-продажу облігацій № 1-090-КЛ від 26.07.2006 р. та договору про бронювання об'єкта нерухомого майна № 1-090-КЛ від 26.07.2006 р. внаслідок прострочення відповідачем строку розрахунків.
Також, апеляційний суд обґрунтовано прийняв до уваги, що оскільки Консорціум в серпні 2006 року передав Товариству пакет акцій за Договором купівлі-продажу, а Товариство його оплатило в повному обсязі, то дія договору припинилась шляхом виконання, а чинне законодавство не передбачає можливості дострокового розірвання договору, який припинив свою дію.
Крім цього, господарський суд апеляційної інстанції правомірно вказав про безпідставність застосування судом першої інстанції ст. 651 ЦК України з урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів в підтвердження того, що внаслідок прострочення відповідачем строку оплати вартості облігацій, позивачу було завдано шкоду, у зв'язку з чим він значною мірою позбавився того, на що розраховував при укладенні договору.
А враховуючи, що згідно п. 7.1 договору про бронювання об'єкта нерухомого майна термін його дії починається з моменту повної оплати пакета акцій, несвоєчасна оплата пакета акцій не може бути істотним порушенням умов цього договору, що підставно враховано апеляційним судом.
В пункті 6.2 Договору купівлі-продажу сторони передбачили, що у випадку прострочення виконання Товариством зобов'язань по сплаті вартості пакету облігацій згідно п. 3.3 ст. 3 цього договору, Товариство сплачує Консорціуму штраф у розмірі 0,5 відсотків від загальної вартості пакету облігацій. Сторони за взаємною згодою погодили трирічний строк позовної давності для вимог про стягнення штрафу відповідно до цього пункту договору.
За таких обставин, у зв'язку із простроченням Товариством виконання обов'язків по оплаті вартості пакета облігацій, суд апеляційної інстанції мотивовано задовольнив вимоги про стягнення штрафних санкцій.
Висновки апеляційного суду відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Українського консорціуму “Екосорб” залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2007 р. у справі № 32/499 залишити без змін.
Головуючий, суддя Т. Козир
С у д д і Н. Мележик
О. Подоляк