ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2008 р. | № 14/44 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів: | Бакуліної С.В., |
Глос О.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги | ТОВ “Укрдім” |
на постанову | від 14.11.2007 року Львівського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду | № 14/44 Рівненської області |
за позовом | ВАТ “Рівнеголовпостач” |
до | ТОВ “Укрдім” |
про | зобов’язання укласти додаткову угоду про внесення змін до договору купівлі-продажу |
за зустрічним позовом | ТОВ “Укрдім” |
до | ВАТ “Рівнеголовпостач” |
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом – ВАТ Банк “Фінанси та кредит” в особі Рівненської філії |
про | розірвання договору купівлі-продажу |
в судовому засіданні взяли участь представники : |
від позивача: | Костючок С.Ю. (довіреність № 14 від 03.01.2006р.) |
від відповідача: від третьої особи: | Кочерга І.Ю. (довіреність від 14.12.2007р. б/н) Плютинська Н.Б. (довіреність № 369 від 28.01.2008р.) |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Рівненської області (суддя Марач В.В.) від 20.04.2007 року у справі № 14/44 в задоволенні первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено; договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 07.09.2006 року, укладений між ТОВ “Укрдім” та ВАТ “Рівнеголовпостач” розірвано; зобов’язано ВАТ “Рівнеголовпостач” в 10-ти денний термін повернути ТОВ “Укрдім” майно, отримане за договором купівлі-продажу від 07.09.2006 року, а саме: вбудовані приміщення магазину за адресою: м. Рівне, вул.Соборна, БОС № 233, 1-й поверх, загальною площею 594 кв.м.; стягнуто з ВАТ “Рівнеголовпостач” на користь ТОВ “Укрдім” витрати по оплаті державного мита в сумі 187 грн., 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Новосад Д.Ф., судді –Михалюк О.В., Мельник Г.І.) від 14.11.2007 року у справі № 14/44 рішення Господарського суду Рівненської області від 20.04.2007 року в частині задоволення зустрічного позову ТОВ “Укрдім” про розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 07.09.2006 року та зобов’язання ВАТ “Рівнеголовпостач” в 10-денний термін повернути ТОВ “Укрдім” майно, отримане за договором купівлі-продажу від 07.09.2006 року, а саме: вбудовані приміщення магазину за адресою: м. Рівне, вул.Соборна, БОС № 233, 1-й поверх, загальною площею 594 кв.м. - скасовано; прийнято нове рішення, відмовлено ТОВ “Укрдім” в задоволенні зустрічного позову до ВАТ “Рівнеголовпостач” про розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 07.09.2006 року та про зобов’язання ВАТ “Рівнеголовпостач” в 10-денний термін повернути ТОВ “Укрдім” майно, отримане за договором купівлі-продажу від 07.09.2006 року, а саме: вбудовані приміщення магазину за адресою: м. Рівне, вул.Соборна, БОС № 233, 1-й поверх, загальною площею 594 кв.м.; в частині відмови в задоволенні первісного позову ВАТ “Рівнеголовпостач” до ТОВ “Укрдім” про зобов’язання ТОВ “Укрдім” внести зміни до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладеного між сторонами 07.09.2006 року залишено без змін; стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 93,50 грн. судових витрат.
В касаційній скарзі ТОВ “Укрдім” просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2007 року в частині скасування рішення суду першої інстанції щодо задоволення зустрічного позову про розірвання договору купівлі-продажу та повернення майна та прийняти нове рішення, яким рішення Господарського суду Рівненської області від 20.04.2007 року залишити без змін, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.694, 695 ЦК України, ст.42 ГПК України.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача за зустрічним позовом, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача за зустрічним позовом та представника третьої особи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.09.2006 року між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за умовами якого відповідач, як продавець, зобов’язався передати у власність позивачу, як покупцю, вбудовані приміщення магазину, що знаходяться за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, БОС, буд. № 233, 1-й поверх, загальною площею –594 кв.м., а позивач, в свою чергу, зобов’язався прийняти приміщення і сплатити ціну відповідні до умов та в розмірі, що визначені в даному Договорі. Договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Киселюк О.В. та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 07.09.2006 року.
Після укладення договору купівлі-продажу та отримання приміщення, яке було об’єктом купівлі-продажу, ВАТ “Рівнеголовпостач” направило товариству “Укрдім” пропозицію про внесення змін до договору шляхом укладення Додаткової угоди про внесення змін до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, а саме викладення п.21, п.2.2 р.2 та п.п.3.1.2 п.3.1 р.3 договору в новій редакції, яка фактично зводилась до зменшення вартості придбаного нежилого приміщення на суму понесених витрат на усунення скритих недоліків придбаного товару.
Не отримавши відповіді на направлену пропозицію, позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовом щодо зобов’язання відповідача укласти додаткову угоду про внесення змін до договору на умовах поданого позивачем проекту додаткової угоди.
Як на підставу необхідності внесення вказаних змін до договору позивач послався на те, що під час проведення ремонтних робіт, пов’язаних з реконструкцією та переплануванням придбаного у відповідача об’єкта та виконання внутрішніх робіт для пристосування приміщення для власних потреб ним були виявлені значні скриті недоліки в технічному стані приміщення, які неможливо було виявити під час зовнішнього огляду на момент укладення договору купівлі-продажу. При цьому позивач заявив, що для усунення таких недоліків ним було виконано робіт на загальну суму 149 511 грн., в підтвердження чого послався на довідку ВАТ “Рівнеголовпостач” та акти про приховані роботи.
Суди відмовили в задоволенні первісного позову, мотивуючи свою позицію тим, що вимога позивача про зобов’язання відповідача укласти додаткову угоду про внесення змін до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 07.09.2006 року на умовах запропонованого ВАТ “Рівнеголовпостач” проекту не ґрунтується на діючому законодавстві України, і в цій частині ухвалена по справі постанова ніким із сторін не оскаржена, отже не може бути предметом перегляду касаційним судом.
Предметом зустрічного позову є розірвання вищезазначеного договору сторін та зобов’язання покупця повернути придбане нежиле приміщення. Позов мотивовано тим, що оскільки нежиле приміщення продане на умовах кредиту і покупець не здійснив траншів на момент пред’явлення позову строк оплати яких настав, то у продавця виникає право відмовитись від договору та вимагати повернення проданої речі. Законодавством, яким позивач за зустрічним позовом обґрунтовує позов, зокрема є ч.2 ст.695 ЦК України.
Апеляційним судом встановлено, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 27.11.2006 року у справі № 17/297 про стягнення з ВАТ “Рівнеголовпостач” на користь ТОВ “Укрдім” заборгованості за договором купівлі-продажу нежилого приміщення від 07.09.2006 року, укладеного сторонами, задоволено позов про стягнення з покупця заборгованості за договором та штрафних санкцій. Це рішення набрало законної сили та знаходиться на виконанні у виконавчій службі.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову апеляційний суд виходив із того, що незважаючи на встановлення факту порушення ВАТ “Рівнеголовпостач” зобов’язань за договором і передбачене в ньому право, за обставин нездійснення траншів у встановлений строк відмовитись від цього договору, ТОВ “Укрдім”, скористався одним із альтернативних способів захисту свого права, встановлених ч.4 ст.692 ЦК України (в постанові помилково зазначено ст.962 ЦК України), оскільки попередньо звернувся до суду з позовом в якому вимагав оплатити товар.
Касаційний суд вважає такий висновок помилковим з огляду на таке.
Частина 4 ст.692 на правовідносини сторін не розповсюджується, оскільки викладена в ній норма спрямована на захист права продавця за умови, коли покупець відмовився прийняти та оплатити товар. Отже неправомірні дії покупця за диспозицією статті фактично мають полягати в односторонній повній відмові від виконання договору, чого в даній ситуації не відбулось.
Проте, ч.2 ст.695 ЦК України дає позивачу право в разі не здійснення покупцем у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, відмовитись від договору і вимагати повернення проданого товару.
Суди обох інстанцій не звернули уваги на те, що правова конструкція, закладена в законодавстві та умовах договору щодо права продавця відмовитись від договору за певних обставин, не передбачає судового порядку розірвання договору.
Разом з тим, встановлення того факту чи є законною відмова сторони від договору в односторонньому порядку є підставою для висновку які наслідки виникають у зв’язку з такою відмовою, яке право підлягає захисту та у який спосіб.
В даному випадку позивач звернувся до суду з вимогою повернути йому проданий товар, тому метою його позову є захист свого права власності на проданий товар. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, не звернув уваги на те, що реалізувати право вимагати повернення проданого товару позивач може виключно з дотриманням законодавчо встановлених правових механізмів. Судами обох інстанцій не встановлено того хто на момент подання позову є власником товару. Якщо позивач відмовився від договору і вимагає повернення речі, то не будучи її власником він має обґрунтувати своє право на витребування речі від власника. Сама по собі ч.2 ст.695 ЦК України, в контексті з іншими інститутами цього кодексу, не відновлює право позивача отримати від покупця проданий товар назад у власність, тому позовна вимога зобов’язати повернути річ, яка задоволена судом першої інстанції, є декларацією. Частина 6 ст.694 ЦК України, яка стосується продажу товару в кредит, передбачає право продавця застави проданого в кредит товару. Так, у разі укладення договору застави заставодержатель може захистити право шляхом звернення стягнення на заставлене майно. В будь-якому випадку, без позбавлення покупця права власності на продану річ, та без визнання за продавцем права власності на неї на підставах встановлених законом, право продавця у разі несплати йому коштів за товар не може бути відновлене.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст.43 ГПК України та виключає можливість висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом норм матеріального права при вирішенні спору. У зв’язку з цим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об’єктивного встановлення обставин справи, прав і обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.3 ч. 1 ст. 1119, ч.1 ст. 11110, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “Укрдім” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2007 року у справі № 14/44 задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2007 року та рішення Господарського суду Рівненської області від 20.04.2007 року у справі № 14/44 скасувати в частині розгляду зустрічного позову і в цій частині справу направити на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.
В іншій частині постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2007 року у справі № 14/44 –залишити без змін.
Головуючий-суддя | К.Грейц |
С у д д і | С.Бакуліна О.Глос |