ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

07 лютого 2008 р.

№ 3/187

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Грейц К.В.,

суддів:

Бакуліної С.В.,

Глос О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги

Приватного підприємства фірми “Геліос-ХХІ” (надалі ППФ “Геліос-ХХІ”

на рішення

від 25.10.2007 року

у справі господарського суду

№ 3/187 Івано-Франківської області

за позовом

ППФ “Геліос-ХХІ”

до	ТОВ “Брама”

про	стягнення заподіяної шкоди на суму 124 082 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від позивача:

Громик І.М. (довіреність від 06.02.2008р.)

від відповідача:

Тюн М.Д. –директор

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області (суддя Фрич М.М.) від 25.10.2007 року по справі № 3/187 в позові відмовлено.

В касаційній скарзі ППФ “Геліос-ХХІ” просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.10.2007 року а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, а саме: ч.3 ст.27 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача завданих збитків в сумі 124082,00 грн., стверджуючи, що 29, 30 травня 2007 року ТзОВ “Брама” вчинила протиправні дії, засипавши щебенем та піском вихід дренажної труби, внаслідок чого відбулося затоплення ґрунтовими водами галереї залізничної платформи та технологічного обладнання (конвеєр ковшовий, конвеєр шнековий), які належать позивачу, внаслідок чого останньому і завдано шкоди. Шкода розрахована як упущена вигода через неможливість виробити та реалізувати ВАТ “Подільський цемент” за середньозваженою ціною продукцію у вигляді цементу. Позов обґрунтовано посиланням на ст.1166 ЦК України та ст.224 ГК України.

Відповідно до статті 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Оскільки сторони не перебувають у договірних стосунках позивач звернувся до суду з позовом про притягнення відповідача до деліктної відповідальності.  Для застосування останньої необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи, шкідливого результату, причинного зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду.

Таким чином, для відшкодування шкоди необхідна обов’язкова наявність таких обставин: наявність факту порушення установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, тобто така діяльність повинна носити характер неправомірної; порушення здійснено по відношенню не будь-яких, а законних інтересів, а також прав суб’єкта господарювання (відповідно до пункту 1 статті 13 Цивільного кодексу України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами Цивільного законодавства); шкода повинна бути завдана не будь-якому майну, а майну, яке належить юридичній особі на праві власності.

Відмовляючи в позові, суд вірно виходив із того, що позивачем не доведено того, що дії відповідача підпадають під ознаки правопорушення, оскільки не названо жодного нормативного документа, який би порушив своїми діями відповідач і що давало би можливість визнати діяльність відповідача протиправною.

Судом правильно не взято до уваги посилання позивача на порушення відповідачем положення про охоронну зону (територія залізниці), оскільки ним не конкретизовано в чому виявилося таке порушення.

Не може бути беззаперечним доказом вчинення відповідачем правопорушення і довідка, видана Івано-Франківською дистанцією колії за підписом в.о. начальника дистанції колії, оскільки в ній також не названо жодного нормативного акту, вимоги якого порушив би відповідач.

Касаційний суд погоджується з тим, що основної умови відповідальності за шкоду, завдану майну юридичної особи - вини відповідача - перед судом не доведено.

Вірним є і те, що судом не встановлено факту того, що вчинена відповідачем дія була здійснена проти законних інтересів позивача або його прав в межах наданих договором або актами цивільного законодавства, з огляду на наступне.

Галерея залізничної платформи та технологічного обладнання (конвеєр ковшовий, конвеєр шнековий) є капітальною спорудою, яка побудована та якою позивач користується з грубими порушеннями законодавства.

Так, згідно статті 125 Земельного кодексу, приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Проте, в спірному випадку побудовано об’єкт без відведення земельної ділянки в установленому порядку.

Суду першої інстанції не було надано документів, що галерея платформи та технологічного обладнання належить позивачу (відсутні докази про введення об’єкта в експлуатацію).

Відповідно до ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, чого по спору не доведено.

Стосовно незадоволення судом клопотання сторони про залучення до участі у справі Івано-Франківської дистанції колії з метою доведення нею порушень, вчинених відповідачем, то по-перше, відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона самостійно повинна довести ті обставини, на які вона посилається; по-друге, ст.30 ГПК України передбачає участь у процесі посадових осіб, які повинні сповістити суд про знані ними відомості та обставинами, що в силу ст.32 ГПК України надає таким поясненням статусу доказу, проте, залучення при цьому юридичної особи в якості третьої особи не передбачається. Касаційна інстанція звертає увагу заявника касаційної скарги, що в силу положень ст.26 ГПК України залучення до участі у справі третіх осіб передбачається лише у разі, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов’язки щодо однієї із сторін. Скаржником не доведено, що рішення в даній справі може вплинути на права Львівської залізниці в особі Івано-Франківської дистанції колії. Також колегія суддів відзначає, що при відмові у клопотанні про залучення до справи третіх осіб, ухвала судом не виноситься, оскільки про таку відмову суд зазначає у рішенні.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст. 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства фірма “Геліос-ХХІ” на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.10.2007 року у справі № 3/187 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.10.2007 року у справі № 3/187 –без змін.

Головуючий-суддя

К.Грейц

С у д д і

С.Бакуліна О.Глос