2-1847/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

04 серпня 2011 року                                                                                                    місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді    Шиян  В.  В.

при секретарі     Кульбачній В.В.,

розглянувши у  у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3  про визнання права користування житловим приміщенням,  

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1, діюча в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 за нею, та неповнолітньою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

29 червня 2011 року до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якій позивачка просила визнати за нею  право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 в період з 28 грудня 2005 року до 02 листопада 2006 року.  В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилалась на те, що у 1991 році їхня родина з чотирьох осіб отримала на підставі ордеру трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. Квартира виділялась на неї – ОСОБА_1, її матір – ОСОБА_3, сестру – ОСОБА_2, та батька – ОСОБА_5 У 1995 році у зв’язку з розірванням шлюбу між її батьками, батько, ОСОБА_5 у 1995 році знявся з реєстрації, після чого в квартирі залишились зареєстрованими - вона, та відповідачі  по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 У 2005 році вона познайомилася з ОСОБА_6, з яким вони офіційно зареєстрували шлюб 21 січня 2006 року. Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька, ОСОБА_4. Оскільки їхня родина не мала особистого житла, вони у грудні 2005 року вирішили проживати окремо від батьків, уклавши договір найму будинку, що здавався. У зв’язку з такими обставинами, вона 28 грудня 2005 року знялась з реєстрації за адресою спірної квартири, а переїжджати до орендованого житла вони з чоловіком планували після проведення там ремонту. При цьому вона домовлялась з відповідачами про те, щоб згодом здійснити розмін спірної квартири. Однак сімейне життя з чоловіком у неї не склалось, та шлюб було розірвано за рішенням суду. Враховуючи цей факт, та відсутність можливості здійснити розмін квартири на окремі житлові площі, а також через брак у неї коштів на оренду іншого житла, вона залишилась постійно проживати у даній квартирі, а згодом 02 листопада 2006 року знову зареєструвалась за вказаною адресою, тобто фактично вона не припиняла користуватися житловою площею квартири АДРЕСА_1. На даний час між нею та відповідачами виникають непорозуміння щодо користування даною квартирою, оскільки відповідачі чинять їй перепони, не допускають у квартиру лікарів, які здійснюють нагляд за її неповнолітньою дитиною, міняють вхідні замки, пояснюючи, що вона втратила право користування житловим приміщенням, оскільки була виписана понад шість місяців. Проте вона, не покидала спірну квартиру, в ній знаходяться її речі, зокрема, у судовому порядку вона не була визнана такою, що втратила право користування житловою площею спірної квартири,  у зв’язку з чим вона вимушена звертатись до суду за захистом свого порушеного права.          

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з явилася, від якої до суду надійшла заява з проханням справу розглядати за її відсутності з участю її представника. Уточнені позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник позивачки – ОСОБА_7, діючий на підставі довіреності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та дав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просив суд визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 у період з 28 грудня 2005 року по 02 листопада 2006 року.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання також не з явились, від яких до суду надійшла заява з проханням справу розглянути за їх відсутності за участі їх представника, уточнені позовні вимоги визнають повністю, проти задоволення позову не заперечували.

Представник відповідачів – ОСОБА_8, діючий на підставі договору про надання правової допомоги, підтримав позицію своїх довірителів, проти задоволення позову не заперечував.    

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, допитавши свідків, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім’ї наймача, що проживають спільно з ним, користуються на рівні з наймачем усіма правами та несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім’ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність по зобов’язанням, що випливають із зазначеного договору. До членів сім’ї наймача належать чоловік (дружина) наймача, їх діти та батьки. Членами сім’ї наймача можуть бути визнані й інші особи, якщо вони постійно проживають з наймачем та ведуть спільне господарство.

Як встановлено матеріалами справи, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 04 січня 2006 року, виданого Управлінням міського майна Маріупольської міської ради.

Згідно особового рахунку № НОМЕР_1 в даній квартирі позивачка ОСОБА_1 була зареєстрована у період з 16 жовтня 1991 року по 28 грудня 2005 року, та з 02 листопада 2006 року.

Згідно зі ст. 72 Житлового кодексу України, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки  проводиться у судовому порядку.   

Як зазначала у позовній заяві позивачка ОСОБА_1, у період зняття з реєстрації за адресою спірної квартири з 28 грудня 2005 року по 02 листопада 2006 року, вона продовжувала проживати в даній квартирі, там знаходились її речі, тобто вона не втрачала зв’язку зі спірною квартирою.   

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 січня 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» наявність чи відсутність прописки (реєстрації) сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім’ї наймача (власника) приміщення, або відмови в цьому.

Зокрема з 04 січня 2006 року спірна квартира АДРЕСА_1 знаходиться у власності, а відповідно до положень  ч. 2 ст. 405 ЦК України,   член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.  

Отже позивачка ОСОБА_1 не втратила право користування спірною квартирою, оскільки не була прописана там менше строку, передбаченого законом для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення,  у судовому порядку такою особою не визнавалась.

Таким чином, сукупність зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів свідчить про те, що продовжуючи проживати у спірній квартирі ОСОБА_1 не втрачала права користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 у період відсутності її реєстрації за цією адресою з 28 грудня 2005 року по 02 листопада 2006 року.  

  На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 64, 72 ЖК України, ст. 405 ЦК України, п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 січня 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», ст. ст. 10, 60, 213-215 ЦПК України, суд –

                                                                             В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3  про визнання права користування житловим приміщенням -  задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1  в період з 28 грудня 2005 року по 02 листопада 2006 року.

Рішення суду може бути оскаржено у апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі протягом 10 днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя _______________