ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.09.06р.

Справа № 9/352-06

За позовом  Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації                     "Дніпрогаз", м.Дніпропетровськ 

до   Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Машинобудівник",

                     м.Дніпропетровськ 

про стягнення 3570 грн 10 коп.

Суддя  Подобед І.М.

Представники:

  Від позивача - Ємець О.М. - юрисконсульт, довіреність № 31юр від 05.12.05 р.

                       - Лістова І.І. - інженер, довіренісь № 106юр від 21.09.06 р.

  Від відповідача - Можейко Є.Ф. - адвокат, довіреність № 151 від 08.09.06 р. 

СУТЬ СПОРУ:

ВАТ по газопостачанню та газифікації “Дніпрогаз” звернулось у серпні 2006 року із позовом до ТОВ підприємство „Машинобудівник”, в якому просить господарський суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 3570,10 грн. заборгованості за надані послуги з постачання відповідачу у травні 2006 року та надання послуг з транспортування 5643 куб. м природного газу. Обґрунтовує свої вимоги наявністю невиконаних відповідачем зобов’язань за укладеними із позивачем договорами.

Заявою від 20.09.06р. позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 2904,39 грн., яку складають 2855,14 грн. основного боргу, 41,58 грн. пені, 7,65 грн. річних, а також стягнути з відповідача судові витрати у справі.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що дійсне споживання природного газу у травні 2006 року становило не 5643 куб. м, а 589 куб. м, за який була здійснена оплата на загальну суму 416,07 грн. Вказує, що позивачем безпідставно застосовані положення пункту 4.8 договору та п. 5.11. Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання”, згідно із якими здійснено нарахування споживання природного газу по номінальній потужності газовикористовуючого обладнання з розрахунку його цілодобової роботи. Вважає, що такі санкції передбачені тільки  за умови відсутності комерційних приладів, при їх несправності та неатестованості, у той час як мав випадок пропуску строку для повірки приладу обліку природного газу. Вказує що за результатами повірки прилад обліку визнаний придатним для подальшого використання, тому у розрахунках сторін мають бути прийняті його показники про кількість спожитого природного газу у травні 2006 року.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 21.09.06р. до 29.09.06р.

У судовому засіданні 29.09.06 року за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, господарський суд -

        встановив:

Між Позивачем - ВАТ по газопостачанню та газифікації “Дніпрогаз” (“постачальником”) та Відповідачем - ТОВ підприємство „Машинобудівник” (“споживачем”) були укладені договори № 395/22/40321 від 01.01.05р. на транспортування природного газу та додаткової угоди від 31.12.05р., № 395/22/47850 від 01.01.06р. купівлі-продажу природного газу для промислових підприємств, згідно яких останньому надавались послуги з газопостачання.

Відповідно до пунктів 6.2. та п.5.1., 5.2., 5.3. вищевказаних договорів необхідно було своєчасно сплачувати плату за поставлений природний газ та послуги з його транспортування грошовими коштами за встановленим тарифом шляхом планових платежів із кінцевим розрахунком на підставі актів прийому-передачі природного газу до 5-го числа наступного за звітним місяця.

На момент нарахування обсягів природного газу за травень 2006 року у відповідача в користуванні знаходився не повірений прилад обліку газу, у якого у першому кварталі 2006 року скінчився термін міжповірочного інтервалу, у зв’язку із чим позивач розрахував відповідачеві у травні 2006 року об’єм природного газу по номінальній потужності неопломбованого котла “АОГВ-100Э”, що становить 5555 м куб. (11,2 м куб/год. Х 16 год. Х 31 день = 5555 м куб., де 11,2 м куб - номінальна потужність котла, згідно з технічним паспортом, 16 год. - години роботи підприємства, 31 день - дні роботи підприємства).

Пунктом 3.1 договору №395/22/47850 від 01.01.06р.. сторони передбачили, що кількість газу, що передається, визначається на умовах укладених договорів на транспортування природного газу по контрольно-вимірювальних приладах, що встановлені у покупця.

Пунктом 4.8 договору №395/22/40321  від 01.01.2005р. на транспортування природного газу сторони встановили, зокрема, що при непрацездатності комерційних приладів, кількість газу визначається по паспорту і номінальній потужності неопломбованого газовикористовуючого обладнання замовника розрахунку його цілодобової роботи.

Згідно ч.2 ст. 11 вищевказаного Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність”, засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний  нагляд, дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та у продаж і  видавати  напрокат лише за умови, якщо вони  пройшли повірку або  державну метрологічну атестацію.

Згідно ч.2 ст. 28 вищевказаного Закону, засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом ЦОВМ. Підприємства, організації та фізичні особи зобов'язані своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повірку.

          Згідно з пунктами 5.7, 5.9 і 5.11 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, засоби вимірювальної техніки мають бути повірені або атестовані в установленому порядку, а власник комерційного вузла обліку відповідає за використання засобів вимірювальної техніки з вичерпним терміном повірки.

          Отже, за змістом вищенаведених положень законодавства, прилад обліку, який не пройшов періодичної повірки, визнається непрацездатним.

          Таким чином, кількість як поставленого позивачем відповідачу так і протранспортованого у травні 2006 року природного газу у даному випадку має визначатись по номінальній потужності неопломбованого газовикористовуючого обладнання відповідача.

          Відповідач надав докази часткової оплати природного газу та послуг з його транспортування у травні 2006 року на загальну суму 416,07 грн. (платіжні доручення: №6706 від 01.06.06р. на суму 387,33 грн., №6719 від 06.06.06р. на суму 6,57 грн., №6720 від 06.06.06р. на суму 7,75 грн., №6721 від 06.06.06р. на суму 14,42 грн.

У заяві від 20.09.06р. про уточнення позовних вимог Позивач також вказав на часткову оплату Відповідачем вищезазначеної заборгованості, залишок якої становить 2855,14 грн.

Таким чином, розмір основного боргу відповідача перед позивачем у спірному періоді на 21.09.06р. складає 2855,14 грн., що підтверджується розрахунками позивача, які є в матеріалах справи.

Окрім того, у відповідності до ч. 2 п.6.2 договору купівлі-продажу та п.7.2 договору на транспортування, позивачем була нарахована відповідачу пеня за кожний день прострочення платежу у сумі 41,58 грн. та, у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані три проценти річних у сумі 7,65 грн., розміри яких підтверджуються розрахунками позивача, які є в матеріалах справи.

Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем на час розгляду справи становить 2904,37 грн. (2855,14 грн. + 41,58 грн. + 7,65 грн. =2904,37 грн.).

З урахуванням встановлених обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Сторони є суб’єктами господарювання, тому згідно до положень ст. 4, 173-175 і 193 Господарського кодексу України, до прав і обов’язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов’язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язаний оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися  передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ч.1 ст. 229 і ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами; штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

В силу ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом виконання зобов’язань в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

Відповідач неналежним чином виконав свої договірні (майново-господарські) зобов’язання перед Позивачем по оплаті за поставлений на його замовлення природний газ та надані послуги з його транспортування чим порушив умови укладених із позивачем договорів та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 2855,14 грн. основного боргу, 41,58 грн. пені, 7,65 грн. трьох процентів річних за несвоєчасні розрахунки –є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

В решті позовних вимог на суму 714,96 грн. провадження у справі підлягає припиненню, відповідно до вимог ст. 80 ч.1 п.4 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку із відмовою позивача від частини позовних вимог, яка прийнята судом.

Доводи відповідача щодо необхідності здійснення розрахунків у травні 2006 року за поставлений природний газ і послуги з його транспортування по показниках приладу обліку, працездатність якого в подальшому була підтверджена державним метрологічним контролем, відхиляються судом з вищенаведених підстав.

          Судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 4, 32-33, 43-45, 49, 80 ч.1 п.4, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство „Машинобудівник” на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Дніпрогаз” суму 2855 грн. 14 коп. основного боргу, 41 грн. 58 коп. пені, 7 грн. 65 коп. трьох процентів річних 82 грн. 97 коп. витрат на держмито, 95 грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

І.М. Подобед

Рішення підписано - 16.10.06р.