Справа №  2а-11377/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2011 року.    Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області  в складі головуючого судді Ященко М.А. розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Автозаводському районі Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов’язання зробити перерахунок та виплату додаткової пенсії у відповідності до ст. ст. 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,

                                                                 В С Т А Н О В И В:

В травні 2011 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що, має посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС серії НОМЕР_1 2-ї категорії. Йому стало відомо, що відповідач невірно нараховував та виплачував йому додаткову пенсію і він звернувся до відповідача із заявою про приведення розміру його додаткової пенсії у відповідність до норм а. 1 ст. 51 Закону №796, залежно від зміни 30 % розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на час виплати пенсії за цей період. На що УПФУ Автозаводському району в Полтавської області відмовило йому в перерахунку призначеної додаткової пенсії.

Вважає, що такі дії відповідача є незаконними.  Просить визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України Автозаводському району в Полтавської області в перерахунку його щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до вимог ч.1 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12, виходячи із 30 відсоткового розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат. Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України Автозаводському району в Полтавської області провести йому з 11 жовтня 2009 року перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров‘ю, як особі, віднесеної до категорії 2, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог ч. 1 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12, з підвищенням розміру вказаної пенсії у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного відповідним законом, відповідні виплати провести з урахуванням вже проведених виплат, та проводити такі виплати в подальшому.

Ухвалою Автозаводського районного суду Полтавської області від 01 липня 2011 року позовні вимоги про визнання дій протиправними та зобов’язання зробити перерахунок та виплату додаткової пенсії та щомісячної доплати до пенсії у відповідності до ст. ст. 51, 56, ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  в частині позовних  вимог  за період з 11 жовтня 2009 року по 06 листопада 2010 року були залишені без розгляду у зв’язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до вимог ст. 183-2 КАСУ справа розглядається в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідач надав заперечення проти позову в яких просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог посилаючись на пропуск позивачем строку звернення до суду та те, що виплата додаткової пенсії та щомісячної доплати до пенсії позивачу виплачувалась відповідно до вимог законодавства України.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши докази по справі у їх сукупності, приходжу до висновку , що позовні вимоги позивача  підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

 Позивач, має посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС серії НОМЕР_2 2-ї категорії.  

З 11.10.2009 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Автозаводському району в Полтавської області і отримує пенсію за віком згідно ст. 14 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року для встановлення пільг та компенсацій віднесений до 2 категорії.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі №796-ХІІ.

Відповідно до ст. 51 Закону №796-ХІІ  особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.  Позивач отримував додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірах нижчих, ніж встановлено законом.

Вказаний розмір додаткової пенсії зазнав змін, що відбувся відповідно до п.28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року.

Згадані положення бюджетного Закону рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними та такими, що втратили чинність з дня ухвалення вказаного рішення, а тому вказана стаття залишилась чинною в первинній редакції.

Суд приходить до висновку, що позивач мав право на отримання додаткової пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру пенсії за віком, визначеного ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ».

Щодо доводів відповідача стосовно неправомірного посилання позивача на ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV) суд зазначає наступне.

З 01.01.2004р. та по теперішній час розмір мінімальної пенсії за віком визначається  лише за правилами, передбаченими ст. 28  Закону N 1058-IV, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Відповідно до ч.4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

З огляду на викладене суд не бере до уваги положення ч.3 ст. 28 Закону N 1058-IV, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 51 Закону N 796-XII.

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону N 796-XII, яка набрала чинності 31.10.06р., у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону N 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Разом з тим вимоги позивача про зобов'язання відповідача в подальшому здійснювати перерахунок додаткової пенсії не підлягають задоволенню, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання, а ця частина вимог спрямована на майбутнє зобов'язання відповідача вчиняти дії у здійсненні яких відповідачем відмовлено не було, крім того суддя не може врахувати та встановити обставини як можуть будуть в майбутньому (зміна законодавства тощо).

Відповідно до пункту 10 статті 33 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27 квітня 2010 року № 2154-VI встановлено, що у 2010 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з окремими пунктами статей 6, 20 та 32 цього Закону, спрямовуються відповідно на дотацію Пенсійному фонду України на пенсійне забезпечення військовослужбовців, виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами (за рахунок джерел, визначених пунктом 10 статті 6 цього Закону). Разом цим, пунктом 7 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року № 3491-VI, який набрав чинності з 19 червня 2011 року, зазначено, що у 2011 році норми і положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Таким чином, беручи до уваги  позовні вимоги  позивача кінцевим строком відновлення порушеного права позивача на отримання підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, слід вважати 18 червня 2011 року.

Виходячи із системною аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суддя дійшов висновку, що викладені в позові доводи позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 6,9,14,69,70,94,158-165,167 КАС України, ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  ст. 51, 56 та ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  суд – ,

               ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України Автозаводському району в Полтавської області щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до вимог ч.1 ст. 51 та ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12, виходячи із 30 відсоткового розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат у період з 06 листопада 2010 року по 18 червня 2011 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України Автозаводському району в Полтавської області провести перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров‘ю ОСОБА_1, як особі, віднесеної до 2 категорії, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог ч. 1 ст. 51 та ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12, з підвищенням розміру вказаної пенсії у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного відповідним законом за період з  06 листопада 2010 року по 18 червня 2011 року з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог  - відмовити. 

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 (одна) гривня 70 копійок.

Відповідно до абзацу 9 ч.1 ст. 256 КАС України постанова підлягає негайному виконанню відповідачем.

            Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Харківського Апеляційного Адміністративного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука  Полтавської області  протягом десяти днів з дня її проголошення., а особою, яка не брала участь у справі, з моменту отримання  копії постанови.

Суддя: