Справа № 2-1048/11

У х в а л а

01 вересня 2011 року                                                                                                м. Чернігів

Чернігівській районний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Криворученка Д.П., секретарі Микитченко К.Г., розглянувши у судовому засіданні заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»про забезпечення позову у цивільній справі за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

30 серпня 2011 року представник Комерційного банку «Приватбанк» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 28.01.2008 року в сумі 14017 грн 55 коп.

01 вересня 2011 року відкрито провадження у даній справі.

При подачі позову представник банку зробив заяву про забезпечення позову шляхом:

-          накладення арешту на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію;

-          обмеження відповідача у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань шляхом заборони видачі йому паспорту та проїзних документів та тимчасового вилучення наявних у відповідача паспорту та проїзних документів.

На підставі ч.1 ст.153 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути заяву у відсутність осіб, які беруть участь у справі.  

Відповідно до приписів ч.ч.2, 3 ст.151 ЦПК України, в заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову  допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

          Згідно вимог ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.  

Крім того, Пленум Верховного Суду України у Постанові №9 від 22.12.2006 року роз’яснює, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Дослідивши позовну заяву та матеріали додані до неї, суд вважає, що у заяві про забезпечення позову позивач не навів достатніх підстав щодо необхідності забезпечення даного позову у спосіб ним обраний, а також доказів того, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду чи створювати обставини, які б ускладнювали чи унеможливлювали його виконання, ознаки неплатоспроможності відповідача, інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Крім того позивач не зазначає конкретне майно та не дає його оцінки, що не дає можливості суду визначити співмірність заходів забезпечення позову з ціною позову.

Суд також враховує, що згідно статті 33 Конституції України кожному гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

У відповідності до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України»№3857-XII  від 21 січня 1994 року  підставами для тимчасового обмеження у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, може бути: - наявність неврегульованих аліментних, договірних чи інших невиконаних зобов'язань –до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; - ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням - до виконання зобов'язань; - подання цивільного позову до суду - до закінчення провадження у справі.

З метою недопущення порушення конституційних прав громадян, тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон може здійснюватись тільки за вмотивованим рішенням суду, постановленим на основі обґрунтованих доказів.

Згідно з нормами ч.4 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України»№ 3857-XII, паспорт громадянина України може бути тимчасово затримано чи вилучено у вище вказаних випадках судом, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Державної прикордонної служби  України,  військовими комісаріатами  та консульською службою України.

В будь-якому випадку рішення про тимчасове вилучення паспорту має ґрунтуватись на об'єктивних доказах, що зумовлюють таку вимушену необхідність.

З огляду на те, що позивач не надав суду переконливих доказів того, що відповідач може ухилитись від виконання своїх кредитних обов'язків шляхом виїзду за межі країни, суд вважає, що у вказаному виді забезпечення позову також слід відмовити.

За цих обставин, вжиття обраних  позивачем видів забезпечення позову може мати наслідком порушення прав та інтересів відповідача, а також прав третіх осіб і призвести до незворотних наслідків.  

Таким чином, суд з викладених у заяві обставин та наявних в матеріалах справи даних не вбачає можливим зробити висновок, що невжиття обраних позивачем видів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі.    

Керуючись ст.ст.151-153, 208-210, 293-294 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»  про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію та шляхом обмеження відповідача у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань -  відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5- денний строк з дня винесення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5-ти днів з дня отримання копії ухвали.

Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя                                                                                        Д.  П.   Криворученко