Справа № 2а-12070/11
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2011 року. cуддя Автозаводського районного суду м.Кременчука Ященко М.А. розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання дій неправомірними, зобов’язання провести виплату недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2011рік,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, в якому просить визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати відповідача провести виплату недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2011рік, передбачену ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (в подальшому – Закон), виходячи з п»яти мінімальних пенсій за віком. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що згідно ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” він як учасник бойових дій має право на отримання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі п»яти мінімальних пенсій за віком. В зв”язку з тим, що відповідач не здійснив відповідне нарахування та не виплатив щорічну разову грошову допомогу в 2011р. у розмірі 3820 грн.00коп., передбачену законом, а здійснив часткову виплату – 460 грн.00коп., просить виплатити йому недоплачену разову грошову допомогу до 5 травня за 2011 рік в розмірі 3360 грн.00коп. Відповідно до п.2 ч.1, ч.4 ст.183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Представник відповідача направив до суду письмові заперечення проти позову, згідно яких проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема, згідно письмових заперечень, представник відповідача послався на те, що кошти позивачу, виплачувались в розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України. Встановлений Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком не може вважатись розрахунковою величиною для визначення їх розміру.
Суд, з’ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх письмовими доказами шляхом дослідження, приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій.
На момент звернення позивача до суду, виплата щорічної до 5 травня разової грошової допомоги за 2011рік здійснюється в меншому розмірі, ніж передбачено ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XI передбачено, що учасникам бойових дій щорічно до 5 травня надається разова грошова допомога в розмірі п»яти мінімальних пенсій за віком.
Позивач є ветераном війни - учасником бойових дій, що не заперечується відповідачем, а тому на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, в тому числі й право на отримання щорічної грошової допомоги.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, щорічна грошова допомога для ветеранів війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є ветеранами війни. Тобто, фактично ця допомога є формою реалізації конституційного права громадян, які є ветеранами війни, на соціальний захист.
Згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату грошової допомоги ветеранам війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена пільга.
Поряд з цим, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі № 1-29/2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" , яким було змінено розмір щорічної грошової допомоги учасникам війни на 2007 рік і встановлений розмір допомоги в сумі 55 грн.
Також, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", яким було змінено розмір щорічної грошової допомоги учасникам війни на 2008 рік і встановлений розмір допомоги в сумі 65 грн. внесено зміни до ст.ст. 5, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначено, що зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб’єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики. Враховуючи те, що позивач є ветераном війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання щорічної грошової допомоги.
Наділивши ветеранів війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є учасниками війни, тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист учасників війни.
Кабінету Міністрів України, згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», надано право у 2011 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначеної грошової допомоги залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2011 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня позивачу, повинна була здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Таким чином, проведення виплати відповідачем щорічної до 5 травня разової допомоги за 2011року позивачу у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 04.04.2011р. № 341 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” є неправомірним, оскільки такий перерахунок не відповідає та суперечить вказаним вимогам закону, і має наслідком звуження змісту та обсягу прав позивача.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.
На підставі вищевикладеного, суд надходить до висновку про протиправність дій відповідача у виплаті позивачу, як учаснику бойових дій, щорічної до 5 травня разової грошової допомоги за 2011 рік у меншому розмірі, ніж це визначено ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, виходячи з встановлених обставин справи, вважає наявними законні підстави для задоволення вимог в цій частині у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 75, 92 Конституції України, ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, ст.ст.2, 6, 8, 9, 11, 69-71, 97, 99, 100, 158-163,167,183-2 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання дій неправомірними, зобов’язання провести виплату недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2011рік – задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука, Центра по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо виплати ОСОБА_1 як учаснику бойових дій, щорічної до 5 травня разової грошової допомоги за 2011 рік у меншому розмірі, ніж це визначено ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука, Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області вчинити дії щодо виплати ОСОБА_1 як учаснику бойових дій, різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою щорічної до 5 травня разової грошової допомоги за 2011 рік, виходячи з п»яти розмірів мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч.5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
У задоволенні іншої частини заявлених вимог - відмовити.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня отримання її копії до Харківського апеляційного адміністративного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука.
Суддя