Справа № 2-2105/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И                                  

01  вересня  2011  року.                                                                     м.  Суми.

Зарічний районний суд  м. Суми  в  складі :  головуючого -  судді Бойка В.Б.,

                                                                                     при секретарі -  Москаленко  Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми  цивільну  справу за позовною  заявою Відкритого  акціонерного  товариства  «Сумбуд « до  ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  3-тя  особа : фізична  особа-підприємець  ОСОБА_3

про визнання  такими, що втратили  право  користування  житловим  приміщенням,  спонукання  до  звільнення  житлового  приміщення,

В С Т А Н О В И В :

          Позивач  свої вимоги мотивує тим, що відповідачам  було  надано  кімнату  №НОМЕР_1, житловою  площею 16,2 кв.м. в гуртожитку,  розташованому  за  адресою :  АДРЕСА_1. Як  зазначає позивач,  відповідачі  понад 6 місяців  перед  зверненням  до  суду, а  саме  з  листопаду 2010  року,  без поважних причин в житловому приміщенні не проживають, тому  просить визнати їх  такими, що втратили  право користування жилим приміщенням,  а  також спонукання відповідачів до виселити  зі  спірного  приміщення.

          Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав.

Представник відповідачки  ОСОБА_1 проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що  відповідачі не втратили інтересу до спірного житлового приміщення, користуються  ним  та  оплачують  його  утримання, не мають іншого  житлового  приміщення. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідачка  ОСОБА_2  надала  заперечення  проти  позову,  вважає  позов  необґрунтованим,  просить  слухати  справу  у  її  відсутність ( а.с.  55 ).   

Належним чином повідомлена третя особа в судове засідання  не з’явилась.

Суд, заслухавши пояснення учасників  процесу, свідків, дослідивши письмові  докази  по справі, вважає,  що позов не  підлягає задоволенню виходячи з наступного : як було  встановлено  під  час  розгляду  справи,  відповідачам  було  надано   кімнату  №НОМЕР_1,  житловою  площею 16,2 кв.м.  в гуртожитку,  розташованому  за  адресою :  АДРЕСА_1. В  даному  приміщенні  зареєстровані дві відповідачки  ( а.с. 7-8 ).

Відповідно  до  ч. 3  ст.  47  Конституції  України  та  ч. 3  ст.  9  ЖК  України,  ніхто  не  може  бути  примусово  позбавлений  права  користування  житловим  приміщенням  інакше,  як  з  підстав  і  в  порядку,  передбачених  законом  за  відповідним  рішенням  суду.

Статтями ст.ст. 10-11 та 60  ЦПК  України  передбачено,  що  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона  посилається  як  на  підставу  своїх  вимог  і  заперечень.  Суд  розглядає  цивільні  справи  не  інакше,  як  в  межах  заявлених  вимог  та  на  підставі  наданих сторонами  доказів.

Суд  вважає,  що  по  справі  не  зібрані  достатні  докази,  які  свідчать  про  відсутність  відповідачів в  спірному  житловому  приміщенні  без  поважних  причин  понад  строки,  передбачені ч. 1 ст. 71  ЖК  України  та  про  втрату  інтересу  до  спірного  житла  з  боку  відповідачів.

В  підтвердження  своїх  вимог,  позивач  посилається  на  показання  свідка  ОСОБА_4, а також   на  акти  обстеження  спірного  приміщення  ( а.с.  9-11 ).  Проте  ці  докази не  дають  суду  підстав  для  задоволення  позову.

Зокрема, суд критично відносить до складених актів обстеження житлового приміщення  ( а.с. 9-11), виходячи з наступного.

Із  копій  актів  вбачається,  що  вони  складені комісією в складі : ОСОБА_5 та ОСОБА_6, акти датовані 03 листопада 2010 р., 05 січня 2011 р. та 05 квітня 2011 р. При цьому, як пояснив представник позивача ОСОБА_5 ( який зазначений в усіх  актах, як                          «представник ВАТ «Сумбуд »), на момент складання актів  він  в трудових правовідносинах з ВАТ не перебував та доказів того, що він мав право представляти інтереси ВАТ при  складанні  актів за весь час перебування справи в суді представник  так  і  не надав.  

Всі три акти не містять відомостей про точний час, коли саме проводилось обстеження приміщення.

Із показань, з цього приводу, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 вбачається, що вони начебто проводився в денний час. Слід зазначити, що 03 листопада 2010 року, 05 січня 2011 року та 05 квітня 2011 року є робочими днями, тому відсутність в робочий час мешканців кімнати  гуртожитку не свідчить про їх постійне не проживання.  

В актах обстеження житлового приміщення зроблено посилання на те, що спірна кімната здана в оренду, проте ці обставини позивач, в супереч вимогам ст. ст. 10-11  та 61 ЦПК України, належними доказами не довів. Письмових доказів оренди спірного житлового приміщення по справі не виявлено.

Під час розгляду справи було встановлено, що в спірному приміщенні, дійсно тимчасово проживав родич відповідачів –ОСОБА_8, з їх  дозволу,  що чинним законодавством не заборонено.

Ці  обставини  свідок  ОСОБА_8  підтвердив  в  судовому  зсіданні.

Більше того, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 з приводу обставин складання долучених до матеріалів справи актів,  пояснила, що всі акти нею були підписані в один день, в робочому приміщення третьої особи –ФОП  ОСОБА_3, а представника                         «ВАТ Сумбуд »ОСОБА_5 ( який начебто входив до складу комісії ), вона  до дня її допиту в суді раніше взагалі  не бачила.

Суду надана єдина довіреність на ОСОБА_5 ( а.с. 12 ) з якої вбачається, що право представляти інтереси ВАТ «Сумбуд »він отримав лише з 01.04.2011 року.

З довідки ТОВ «Сота –Альянс »№126 від 01.07.2011 р. вбачається, що ОСОБА_2 дійсно працює –10.01.2011 р. на посаді продавця в даному підприємстві, що розташоване в м. Київ ( а.с. 32 ). Довідка  підтверджує  заперечення  проти позову  в  тій  частині, що причини тимчасової відсутності даної відповідачки є поважними, вона не змогла працевлаштуватись в м. Суми на роботу, яка її б підійшла,  та  зробила  це  у  м. Києві,  де  мешкає  тимчасово.  Проте  відповідачка  вважає  своїм  постійним  місцем  проживання  спірне  житлове  приміщення.

Із копій  медичної довідки від 10.08.2010 р. ( а.с. 37), посвідчень ( а.с. 38) та  довідки, виданої виконкомом Гринівської сільської ради ( а.с. 76 ) вбачається, що в селищі Гринівка, Недригайлівського району дійсно проживає ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 є матір’ю відповідачки ОСОБА_1, є інвалідом 1-ї групи безстроково та потребує постійного  стороннього догляду. Вказані докази свідчать про те, що і у відповідачки ОСОБА_1 були поважні причини для тимчасового не проживання у спірному житловому приміщенні.

Із показань свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, а також довідки Сумського міського громадського об’єднання «Кіровське – 143 »від 29.08.2011 року ( а.с. 70 ) вбачається, що відповідачі є членами даного громадського об’єднання, приймають активну участь в його діяльності, за місцем проживання характеризуються позитивно.

Із чисельних платіжних документів слідує те, що відповідачами регулярно  вносилася  плата  за  утримання  кімнати в спірний період ( а.с. 56-62 ).  

Окрім того, при ухваленні рішення суд враховує і наступні обставини.

У відповідності з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Виходячи зі змісту ст. ст. 214 –215 ЦПК України, підставою для задоволення позову в цивільному судочинстві є доведеність факту порушення прав, свобод чи інтересу особи, яка звернулась до суду за їх захистом.

Суд  вважає,  що  такі обставини по справі не встановлені  та  позивачем  не  доведені.

Зокрема, звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що він є власником гуртожитку по АДРЕСА_1 ( а.с. 6), проте позивач приховав від суду наступні обставини, які мають для справи істотне значення.

Рішенням господарського суду Сумської області від 17.11.2010 року позовні вимоги Фонду державного майна України було задоволено, визнана недійсним рішення виконавчого комітету Сумської міської ради №635 від 20.11.2011 р. «Про оформлення права власності юридичних та фізичних осіб на нежитлові і житлові приміщення і будівлі ». Визнано право власності на гуртожиток, розташований по АДРЕСА_1 за державою в особі Фонду державного майна України. Зобов’язано ВАТ «Сумбуд »повернути гуртожиток по АДРЕСА_1 державі в особі Фонду державного майна України ( а.с.  39 –43 ).

Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2011 р. було залишено в силі рішення господарського суду Сумської області від 17.11.2010 р. ( а.с. 44 –46 ). Слід  зазначити,  що  під час розгляду справи в  касаційній  інстанції  був присутній і  представник ВАТ «Сумбуд »- Ємельяненко С.В.

Не  зважаючи  на  це,  через  2  тижні - 26.04.2011 року ВАТ «Сумбуд », будучи ознайомленим з постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2011 року, достовірно  знаючи,  що  рішення господарського суду Сумської області від 17.11.2010 року набрало  законної  сили,  а  право власності на гуртожиток  визнано за державою в особі Фонду державного майна України, звертається до суду з явно  надуманим  позовом про визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірним  житловим  приміщенням.

На підставі вищевказаних судових  рішень, 25.05.2011 року, Сумською міською радою було прийнято рішення  №514-МР, відповідно до якого було надано згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Суми гуртожитку, розташованого на адресою : АДРЕСА_1  від ВАТ «Сумбуд »( а.с. 69 )

Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради №521 від 02.08.2011 року було затверджено акт прийняття –передачі до комунальної власності територіальної громади м. Суми гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, від Фонду державного майна України ( а.с. 70 ).

Із  показань  представника  відповідачки  в  судовому  засіданні  вбачається,  що  позивач  і  на  даний  час  створює  перешкоди  у  виконанні  рішення  господарського  суду,  а  3-тя  особа  по  справи  продовжує  видавати  ордера  на  кімнати  у  гуртожитку.

Таким чином, на  час  ухвалення  судового  рішення  спірне житлове приміщення прийнято  до комунальної власності територіальної громади м. Суми, а тому не проживання  відповідачів  в  спірному  житловому  приміщенні (  навіть  у  разі  його  доведеності ),  не порушує  прав,  свобод чи інтересів  ВАТ «Сумбуд ».

Враховуючи вищевикладене, суд приходиться до висновку, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити за необґрунтованістю.  

          Керуючись ст.ст. 9, 71-72 ЖК України, ст.ст. 10-11, 57-60, 212-215 ЦПК України, суд –    

В И Р І Ш И В  :

           В  задоволенні  позовних вимог  Відкритого  акціонерного  товариства  «Сумбуд « відмовити  за  необгрунтованістю.

                    Рішення суду може  бути  оскаржено  в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня проголошення рішення.  Апеляційна скарга на рішення суду  особами, які брали участь у розгляді справи, може бути подана до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми.

СУДДЯ                                                                                                                В.Б. БОЙКО