П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

Справа № 2-а-5118/2011р.

18 липня 2011 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючої судді Богуславської І.А., при секретарі Зал Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу адміністративного провадження за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради про визнання неправомірною відмову у виплаті одноразової допомоги у розмірах, встановлених законом, та про стягнення недотриманих коштів до дня Перемоги за 2007- 2011 роки,

В С Т А Н О В И В:

         У червні 2011 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради про стягнення недоотриманої суми разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни 2 групи, обчисленої виходячи з розміру, встановленого Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2007-2011 роки. В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилається на те, що має статус інваліда війни 2 групи. У відповідності із ст. 13  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(Закон № 3551-ХІІ) має право на щорічну разову допомогу до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, але Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району виплатило їй допомогу у меншому розмірі, ніж встановлено законом. Разом з тим, виплачені фактично суми, на думку позивача, є необґрунтованими і суперечливими положенням Конституції і вимогам Закону № 3551-ХІІ, чим порушені її конституційні права. Просить суд  визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати провести перерахунок та виплату грошової допомоги до 5-го травня за 2007-2011 роки відповідно до діючого законодавства.

Позивачка у судове засідання не з’явилася, надала суду письмову заяву з проханням розглянути справу в її відсутності, наполягала на задоволенні позову.

Представник відповідача  в судове засідання не з’явилась, але надала до суду заяву з проханням розглянути справу за її відсутністю,  заперечувала проти позову в повному обсязі. В своїх письмових запереченнях, долучених до справи, вказувала, що статтею 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»передбачено, що фінансування витрат, пов’язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Статтею 95 Конституції України встановлено, що виключно Законом України «Про Державний бюджет України»визначаються видатки держави на потреби всього суспільства, розмір та направлення цих видатків. У період з 2007 по 2011 роки виплата разової грошової допомоги до 5 травня встановлена Законом України «Про Державний бюджет України….»та постановами Кабінету Міністрів України № 211 від 18.03.2009 р., № 299 від 07.04.2010р., №341 від 04.04.2011 року, якою визначено виплату разової грошової допомоги для інвалідів війни 2 групи за 2007 рік у розмірі 280 грн., за 2008 рік у розмірі 400 грн., за 2009 рік у розмірі 430 грн., за 2010 рік у розмірі 480 грн., та за 2011 рік у розмірі 420 гривень, які позивачка одержала у квітні 2007-2011 років. Таким чином, представник відповідача вважає, що Управління праці та соціального захисту населення, здійснивши виплату разової грошової допомоги до 5 травня інваліду війни 2 групи ОСОБА_1 за  2007-2011 роки., передбачених Законом України «Про Державний бюджет України….», діяло в межах повноважень відповідно до чинних, не ос порених  у встановленому законом порядку постанов КМУ №211, № 299, №341. До того ж, розрахунок позивача з розміру мінімальної пенсії за віком вважає суперечливим положенням діючого законодавства, зокрема ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум", яка кореспондує встановлення розміру мінімальної пенсії за віком до Конституції України та законів України, а між тим, Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не встановлено, що виплату разової грошової допомоги слід провадити у розмірі мінімальних пенсій за віком із розрахунку встановленого прожиткового мінімуму. У зв’язку з тим, що на УПСЗН Жовтневого району не покладено функції визначення розмірів разової грошової допомоги, здійснення перерахунків, вважає, що дії відповідача зі спірного за позовом питання вчинені в межах повноважень і у відповідності з діючим законодавством на момент виплати. Просив у задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 відмовити. Крім того, представник відповідача в своїх запереченнях вказував на те, що позивачем пропущений строк позовної давності і поважні причини для його поновлення відсутні.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає  задоволенню, виходячи з наступного.

Позивачка ОСОБА_1 є інвалідом війни другої групи та користується пільгами відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_1, видане 15.09.2007 року.

Згідно з довідкою Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради, позивачка ОСОБА_1 отримала кошти до 5 травня, встановлені вищенаведеним Законом,  за 2007 рік у розмірі 280 грн., за 2008 рік у розмірі 400 грн., за 2009 рік у розмірі 430 грн., за 2010 рік у розмірі 480 грн., та за 2011 рік у розмірі 420 гривень, які позивачка одержала у квітні 2007-2011 років.  .

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), далі по тексту –Закон № 3551-ХІІ, визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належить: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Розділом 3 цього Закону визначені пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту.

Частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в редакції станом на дні виплати визначено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам 1 групи –десять мінімальних пенсій за віком; 2 групи –вісім мінімальних пенсій за віком; 3 групи –сім мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»виплату разової грошової допомоги до 5 травня здійснюють органи праці та соціального захисту населення за рахунок коштів державного та міського бюджетів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Законом України «Про Державний бюджет України….»передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, та у разі їх відповідності бюджетним паспортам.

Виплата допомоги до 5 Травня за 2007-2011 роки була отримана позивачем у квітні 2007-2011 року, що не заперечувалось сторонами, на підставі вищенаведених нормативних положень.

Суд приходить до висновку, що ці виплати щорічної разової допомоги, здійснені відповідачем  за 2007 рік у розмірі 280 грн., за 2008 рік у розмірі 400 грн., за 2009 рік у розмірі 430 грн., за 2010 рік у розмірі 480 грн., та за 2011 рік у розмірі 420 гривень, передбачені постановами Кабінету Міністрів України    № 211 від 18.03.2009 р., № 299 від 07.04.2010р., №341 від 04.04.2011 року, є такими, що не порушують права позивача.

Таким чином, суд доходить до висновку, що відповідачем позивачеві у 2007-2011 роках була здійснена виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 Травня як інваліду війни 2 групи за 2007-2011 роки в межах повноважень територіального органу УПСЗН та у спосіб і в порядку, передбаченому чинним законодавством, що регулює спірні правовідносини, діючим станом на момент виплат цього виду допомоги  і яким правомірно керувався відповідач при їх здійсненні.

Відтак, суд вважає відсутніми підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з УПСЗН Жовтневого району на користь позивача сум невиплаченої разової допомоги у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

На підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про Державний бюджет України…..», керуючись ст. ст. 8-11, 71, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд           

П О С Т А Н О В И В:

         У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради про визнання неправомірною відмову у виплаті одноразової допомоги у розмірах, встановлених законом, та про стягнення недотриманих коштів до дня Перемоги за 2007- 2011 роки  відмовити.

         Апеляційна скарга  подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою,  яка її подає,  до суду апеляційної інстанції.

          Апеляційна  скарга  на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з  дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті  160 цього Кодексу, а також прийнятті постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                                                     Богуславська І.А.