ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2008 р. | № 6/550 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кота О.В., Шевчук С.Р. (доповідач), Владимиренко С.В. |
розглянувши касаційну скаргу | Державного підприємства "Енергоринок" |
на постанову у справі господарського суду за позовом до про | Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2007 року № 6/550 міста Києва Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" Державного підприємства "Енергоринок" визнання правочину частково недійсним |
В судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача: Білан О.П. дов. №46/10 від 17.04.2006р.
- відповідача: Філіппова Н.А. дов. №01-42-11Д від 23.01.2008р.
ВСТАНОВИВ:
У липні 2007р. державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про визнання правочину частково недійсним.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.09.2007р. (суддя Ковтун С.А.) позов задоволено. Визнано недійсним з моменту вчинення зарахування за заявою державного підприємства "Енергоринок" від 05.08.2004р. №01/10-4790 в частині припинення зобов’язань на суму 999999,99 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2007р. (головуючий Отрюх Б.В., судді Верховець А.А., Тищенко А.І.) вказане рішення суду залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 25.04.2001 арбітражний суд міста Києва розглянув справу № 19/219 за позовом відділу Державної виконавчої служби Кузнєцовського міського управління юстиції до державного підприємства "Енергоринок" та прийняв рішення про стягнення з останнього на користь відділу Державної виконавчої служби Кузнєцовського міського управління юстиції 19999999,83 грн.
Підставою для стягнення коштів була реалізації державним підприємством "Енергоринок" електричної енергії, яка належала ДП НАЕК "Енергоатом" і була арештована на виконання рішення і наказу арбітражного суду Рівненської області від 23.06.1999.
25.04.2001 на виконання рішення арбітражного суду міста Києва від 25.04.2001 було видано наказ № 19/219, а 17.07.2001 відділом Державної виконавчої служби Залізничного районного управління юстиції в місті Києві вказане рішення суду виконано у примусовому порядку шляхом стягнення з ДП "Енергоринок" 20999999,82 грн.
Сума, яка була стягнута виконавчою службою, складалась з 19999999,83 грн., зазначених у рішенні суду від 25.04.2001, та 999999,99 грн. виконавчого збору.
05.08.2004 відповідач надіслав позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої запропонував зменшити свою заборгованість перед позивачем за договором №698/05-НАЕК/640/01 від 18.05.2001 на стягнуту виконавчою службою суму в розмірі 20999999,82, в тому числі на суму стягнутого виконавчого збору в розмірі 999999,99 грн.
Правові підстави стягнення виконавчого збору передбачені ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої він стягується у разі невиконання рішення у строк, встановлений для добровільного його виконання. Стягнутий з боржника виконавчий збір зараховується до коштів виконавчого провадження (ч. 3 ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження"), за рахунок яких здійснюються витрати виконавчого провадження (ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження").
Тобто, одержувачем виконавчого збору є орган державної виконавчої служби.
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимог.
За змістом названої правової норми залік можливий лише якщо вимоги є зустрічними, тобто такі, які випливають з двох різних зобов’язань між двома особами, де кредитор одного зобов’язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником. При цьому, у сторін не повинно бути суперечки щодо їх наявності, розміру, терміну, характеру.
Отже, припинення зобов'язань відповідача перед позивачем за договором № 698/05-НАЕК/640/01 від 18.05.2001 в частині 999999,99 грн. може мати місце тільки у випадку наявності у позивача перед відповідачем зустрічного обов'язку сплатити вказану суму.
Тоді як в даному випадку позивач не був одержувачем стягнутого виконавчою службою виконавчого збору, його стягнення мало місце внаслідок невиконання рішення суду в добровільному порядку, і закон не покладає на позивача обов'язок відшкодування стягнутого виконавчого збору відповідачу.
З огляду на викладене, попередні судові інстанції дійшли висновку про відсутність у позивача зобов'язань перед відповідачем щодо відшкодування 999999,99 грн., стягнутих з останнього як виконавчий збір, що свідчить про відсутність зустрічності як необхідної умови, встановленої ст. 601 ЦК України, для припинення зобов'язань шляхом зарахування.
За таких обставин та враховуючи, що зарахування, як правочин, за заявою ДП "Енергоринок" від 05.08.2004 № 01/10-Г90 в частині припинення зобов'язань на суму 999999,99 грн. суперечить ст. 601 ЦК України, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції визнав його недійсним в цій частині з моменту вчинення.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вказані висновки попередніх судових інстанцій зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43, 84 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.
Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків суду, та, крім того, пов’язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.
З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування прийнятих у справі рішень, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2007 у справі № 6/550 залишити без змін.
Головуючий Кот О.В.
С у д д я Шевчук С.Р.
С у д д я Владимиренко С.В.