28.07.2011

Справа № 2-2621/11

Кат. 4

НАХІМОВСЬКИЙ    РАЙОННИЙ   СУД   М.СЕВАСТОПОЛЯ                    ______________________________________________________________________

З А О Ч Н Е  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

    (повний текст)

28 липня 2011 року Нахімовський районний суд м.Севастополя в складі:       

  головуючого судді –Пекарініної І.А.

  при секретарі  -    П’ятак О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Фонду комунального майна міста Севастополя про визнання права власності на самочинне будівництво,

   В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просять визнати за ним право власності на самовільно побудовані господарські споруди за адресою АДРЕСА_1 вказуючи на те, що він є власником земельної ділянки площею 839 кв.м. за вказаною адресою на підставі державного акту на право власності на землю від 03.02.2009 року, з цільовим використанням земельної ділянки під будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. На вказаній земельній ділянці ним у 2004 році побудовані господарські споруди: сарай літ. «И», сарай літ. «Ж», навіс літ. «К», літня душова літ. «Л». Після побудування, він звернувся до інспекції ДАБК м. Севастополя, те отримав висновок про технічне обстеження вказаних господарських споруд, а також був притягнутий інспекцією ДАБК до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за будівництво без дозволу на право провадження робіт. Позивач також вказував на те, що рішенням виконавчого комітету Андріївської сільської Ради м. Севастополя від 03.06.2005 року йому була надана згода на введення до експлуатації зазначених господарських споруд, та він зобов’язаний призвести реєстрацію об’єктів у БТІ та ДРОНМ м. Севастополя відповідно до вимог діючого законодавства. У березні 2009 року він отримав технічний паспорт на споруди від БТІ та ДРОНМ м. Севастополя. Все вищезазначене дає право позивачу для визнання за ним права власності на господарські будівлі в судовому порядку.   

Позивач в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав визначених у позові.

Представник відповідача до суду не з’явився, сповіщався належним чином, у зв’язку з чим, враховуючі думку позивача, відповідно до  ст. 169 ч.4 ЦПК України, визнаючи наявні матеріали про права і взаємостосунки сторін достатніми, суд знаходить можливим розглянути справу у відсутність позивача та ухвалити рішення при заочному розгляді справи.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи та обставинами, викладеними у позовній заяві, що позивачем на належній йому земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 самовільно побудовані господарські  споруди у вигляді сарай літ. «И», сарай літ. «Ж», навіс літ. «К», літня душова літ. «Л»., оскільки дозволу на початок та проведення будівельної діяльності відповідними органами не видавалося, за що 20.05.2005 року постановою Севастопольської інспекції ДАБК позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності по ст. 97 КУпАП у вигляді штрафу. Рішенням виконавчого комітету Андріївської сільської Ради м. Севастополя, яким йому була надана згода на введення до експлуатації зазначених господарських споруд, та він зобов’язаний призвести реєстрацію об’єктів у БТІ та ДРОНМ м. Севастополя відповідно до вимог діючого законодавства, ним було отримане у червні 2005 року. У березні 2009 року він отримав технічний паспорт на споруди від БТІ та ДРОНМ м. Севастополя.

Відповідно до ч.5 ст. 11 ЦК України цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.     

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.   

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.     

У зв’язку із цим, норми ч. 3 ст. 376 ЦК України можуть бути підставою для задоволення позову про визнання права власності на самочинно збудований об’єкт нерухомості лише тоді, коли при відсутності права на забудову земельної ділянки на момент подання позову позивачем було здійснено самочинне будівництво з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших норм і правил.  

Як вбачається з матеріалів справи, самочинне будівництво було призведене позивачем у 2004 році, за будівництво без дозволу на право провадження робіт позивач був притягнутий інспекцією ДАБК до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, необхідні узгодження та дозволі позивач став отримувати лише після створення нерухомого майна.

ЦК України передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках передбачених ст. 335,376,392 ЦК України. Стаття 331 ЦК України, яка регулює порядок набуття права власності на новостворене майно, не передбачає можливості виникнення права власності на таке майно за рішенням суду. Частиною 2 ст 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту звершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності вникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

На час звернення з позовом до суду, розгляду справи. позивачем не надано суду доказів, документально підтверджуючих прийняття спірних господарських споруд до експлуатації, чи здійснена їх державна реєстрація, також позивачем суду не доведено чи з яких причин це не відбулося, та чи не позбавлений він можливості оформити своє право власності в порядку встановленому законом.

Оскільки судом встановлено, та не заперечувалося позивачем, що на момент початку будівництва господарських споруд ним не були оформлені документи, які підтверджують здійснення самочинного будівництва з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших норм і правил, введення їх до експлуатації, а також не доведено суду необхідність захисту права позивача відповідно до ст. 16,392 ЦК України в судовому порядку, суд приходить до висновку про безпідставність заявлених вимог про визнання права власності на господарські споруди за адресою м. Севастополь, с. Андріївна, вул. Майська, буд. 53 в судовому порядку.        

На підставі ст.. 11,16, ч.2 ст. 331, ч.3 ст. 375, ч.2,3 ст. 376, 392, Цивільного Кодексу України, ст. 40, 125 Земельного Кодексу України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212 –215, 224-226 ЦПК України, суд

 В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Фонду комунального майна міста Севастополя про визнання права власності на самочинне будівництво, відмовити.

   Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

    Рішення може бути оскаржено позивачем в Апеляційний суд м.Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 10 днів з моменту оголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя  підпис

КОПІЯ ВІРНА.

Суддя Нахімовського районного

 суду міста Севастополя І.А. Пекарініна