ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2008 р. | № 2-2/1263.1-2007 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кривди Д.С., |
суддів: | Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. |
розглянувши касаційну скаргу | Хімічного казенного об'єднання ім. Г.І.Петровського |
на постанову | від 11.12.07 Севастопольського апеляційного господарського суду |
у справі | №2-2/1263.1-2007 |
господарського суду | Автономної Республіки Крим |
за позовом | Хімічного казенного об'єднання ім. Г.І.Петровського |
до | Піщанівської сільської ради |
треті особи | 1. Громадська організація "У Лукомор'я" 2. Міністерство промислової політики України |
за участю | прокурора Автономної Республіки Крим |
про | визнання недійсними актів ненормативного характеру |
за участю представників сторін |
від позивача: | Шевцов В.О. –ген. директор; Чипізубова І.А., дов. |
від відповідача: | Кікава П.Д. –голова |
від третьої особи 1: | Миронов В.С., дов. |
від третьої особи 2: | у засідання не прибули |
від ГПУ: | Попенко О.С., посв. |
ВСТАНОВИВ:
Хімічне казенне об’єднання імені Г.І. Петровського звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Піщанівської сільської ради за участю в якості третіх осіб ТОВ "У Лукомор'я" та Міністерства промислової політики України про визнання недійсними рішення від 30.08.01 №4-636 "Про скасування рішення №7-568 від 17.05.01 ІХХ сесії 23 скликання Піщанівської сільської ради", рішення від 30.08.01 №4-640 "Про надання земельної ділянки ТОВ "У Лукомор'я"; державного акту ІІ-КМ №002700 на право постійного користування землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від №109 від 19.12.01.
Позов мотивовано тим, що оскаржувані акти прийняті з порушенням норм земельного, орендного законодавства, а також законодавства про власність і місцеве самоврядування та порушують права і майнові інтереси позивача. Позивач послався на набуття ним як користувачем земельної ділянки площею 1,4 га в курортній зоні с. Піщане переважного права на отримання орендованої земельної ділянки у власність, вчинення ним передбачених законом дій та набуття права постійного користування земельною ділянкою площею 0,9636 га в с. Піщане на підставі рішення відповідача від 17.05.01 №7-568 "Про надання земельної ділянки хімічному казенному об'єднанню ім. Г.І.Петровського", яким затверджено проект відведення та виділено позивачеві земельну ділянку площею 0,9636 га в постійне користування.
Однак, позивачеві не був виданий державний акт на право користування земельною ділянкою, оскільки оскаржуваним рішенням від 30.08.01 №4-636 відповідач скасував рішення від 14.05.01 №7-568 з посиланням на необхідність вирішення спору між позивачем та TOB ПКФ "Контакт" стосовно права власності на майно, побудоване на відповідній земельній ділянці.
Одночасно рішенням від 30.08.01 №4-640 "Про надання земельної ділянки TOB "У Лукомор'я" відповідач затвердив проект відведення земельної ділянки громадській організації товариству "У Лукомор'я" загальною площею 2,558 га, у тому числі 1,8312 га в постійне користування, до складу якої увійшла земельна ділянка під майном, приналежність якого належало встановити в судовому порядку у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів. На підставі цього рішення третя особа отримала державний акт ІІ-КМ №002700 на право постійного користування землею.
При розгляді справи №2-1/3401-2002 в суді першої інстанції про встановлення права власності на майно (шість кам'яних двоповерхових будиночків) і вилучення його з чужого незаконного володіння за участю в якості третьої особи громадської організації товариства "У Лукомор'я" позивач довів своє право на відповідне майно. Але рішення від 29.04.02 господарського суду Автономної Республіки Крим скасовано постановою апеляційної інстанції у зв'язку з прийняттям відповідачем рішення від 30.08.01 №4-640 "Про надання земельної ділянки TOB "У Лукомор'я" та видачею 19.12.01 на його підставі державного акту ІІ-КМ №002700, які є дійсними.
Відповідач в особі голови Піщановської сільської ради позовні вимоги в судовому засіданні 05.07.07 визнав у повному обсязі, пояснивши обставини прийняття неправомірного рішення під впливом тиску.
Міністерство промислової політики України позовні вимоги підтримало, пояснивши обставини обліку на балансі позивача об'єктів незавершеного будівництва (шість кам'яних будиночків), будівництво яких здійснювалося за кошти позивача на земельній ділянці, виділеній йому в користування, а також порушення прав позивача на ці об'єкти внаслідок прийняття оспорюваних рішень.
Прокуратура Автономної Республіки Крим підтримала позовні вимоги, посилаючись на перевищення відповідачем своїх повноважень при прийнятті рішення від 30.08.01 №40-636, оскільки згідно зі ст. 105 Земельного Кодексу України (у редакції на момент винесення оспорюваних актів) спори, що виникають з прав власності на об'єкти нерухомості, розташовані на земельних ділянках вирішуються судом, а відповідач фактично самостійно вирішив питання про відсутність права у позивача на майно, що знаходиться на земельній ділянці, допустивши при цьому порушення ст. 19, 31, 32 Земельного Кодексу України, ст.24 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 48, 51 Закону України "Про власність". Оспорюване ж рішення стало підставою для отримання ГОТ "У Лукомор'я" правовстановлюючих документів на майно, розташоване на вказаній земельній ділянці.
Громадська організація товариство "У Лукомор'я" проти позову заперечила з посиланнями на те, що позивач позбавлений права самостійно формувати основні фонди і вступати в об'єднання без узгодження з Кабінетом Міністрів України; а Товариство об'єднало пайовиків-забудовників для вирішення питань, що стосуються закінчення будівництва цілісного майнового комплексу –бази відпочинку "У Лукомор'я", проведення державної технічної комісії з приймання в експлуатацію закінченої будівництвом бази відпочинку, оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку з подальшим розподілом земельної ділянки і загальної пайової власності на нерухоме майно між пайовиками пропорційно з внесеними засобами відповідно до ст.ст. 113, 115, 128 ЦК України. Отримавши дозвіл на виконання будівельно-монтажних робіт третя особа здійснила добудову бази відпочинку "У Лукомор'я"; на підставі рішень відповідача від 28.02.01 №6-459; №6-451 виготовила проект відведення земельної ділянки, затверджений рішенням відповідача від 30.08.01 №4-640, на підставі якого виданий державний акт ІІ-КМ №002700. Після вказаних обставин згідно з розпорядженням Бахчисарайської райдержадміністрації від 22.02.02 №98-р. 1-й пусковий комплекс бази відпочинку прийнятий в експлуатацію та оформлено документи на право власності кожному пайовикові товариства. Третя особа доводить, що є добросовісним користувачем земельної ділянки, сплачуючи земельний податок та орендну плату за землю. Також третя особа зазначила про наявність судового рішення про відмову позивачеві у визнанні права власності на майно на території бази відпочинку "У Лукомор'я", що зумовлює право власності ГО "У Лукомор'я" на це майно та на земельну ділянку, на якій воно знаходиться, згідно зі ст.30 ЗК України.
Крім того, третя особа зауважила про непідвідомчість господарським судам вимоги про визнання недійсним свідоцтва на право власності та заявила клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Позивач заявив клопотання про вихід судом за межі позовних вимог.
Рішенням від 17-19.07.07 господарський суд Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) позов задовольнив, визнавши недійсними рішення Піщанівської сільської ради: від 30.08.01 №4-636 "Про скасування рішення №7-568 від 17.05.2001 року 19-ої сесії 23-го скликання Піщанівської сільської ради"; від 30.08.01 №4-640 "Про надання земельної ділянки ТОВ "У Лукомор’я"; державний акт ІІ-КМ №002700 на право постійного користування землею, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею під №109 від 19.12.01.
Рішення мотивовано невідповідністю оспорених позивачем актів чинному законодавству.
Постановою від 11.12.07 Севастопольський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Волкова К.В. –головуючого, Плута В.М., Щепанської О.А.) рішення суду першої інстанції скасував, а в задоволенні позову відмовив.
Постанова мотивована недоведеністю позивачем права власності на будинки, розташовані на спірній земельній ділянці, та права на користування цією ділянкою згідно з вимогами земельного законодавства, а відтак відсутністю порушення прав позивача оскаржуваними рішеннями.
Ухвалою від 08.02.08 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Касатор доводить, що суд апеляційної інстанції не забезпечив дотримання вимог процесуального законодавства при розгляді справи та дійшов неправильного висновку щодо набутого у 1994 році позивачем права оренди спірної земельної ділянки та його використання, прав на розташоване на цій ділянці майно.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі рішення Бахчисарайської районної ради 16 сесії 21 скликання від 08.07.94 між цією радою та позивачем був укладений договір на право тимчасового користування землею від 29.07.94 б/н, згідно з яким позивач отримав в оренду земельну ділянку площею 1,4 га в курортній зоні с. Піщане Бахчисарайського району строком на 49 років для будівництва об'єктів відпочинку позивача відповідно до плану землекористування, складеного на підставі акту вибору земельної ділянки. Наведенні рішення і договір у встановленому порядку не визнанні недійсними або такими, що втратили чинність.
З метою забезпечення виконання умов договору на право тимчасового користування землею від 29.07.94 позивач уклав з ВКФ "Контакт" договір на реконструкцію, розширення і ремонт бази відпочинку від 10.02.95 №11, а також договір відведення землі під забудову від 13.08.95 б/н з Бахчисарайським райвиконкомом, за яким сплатив 3 млн. 366 тис. крб. До вказаного договору між ВКФ "Контакт" включені умови про передачу орендарем –позивачем 20% площі орендованої ділянки ВКФ "Контакт" для будівництва на орендованій земельній ділянці об'єктів нерухомості ВКФ "Контакт".
В процесі використання земельної ділянки за цільовим призначенням позивач на підставі вказаного договору підрядним способом силами ВКФ "Контакт" в 1995р. звів шість цегляних двоповерхових будиночків з відповідною інфраструктурою, які були прийняті робочою комісією згідно з актом від 26.10.95. Дане майно було об'єктом незавершеного будівництва, оскільки не передавалось на приймання державної комісії. Розташовані на земельній ділянці, яка використовувалася позивачем на умовах оренди, будиночки були передані на сервісне обслуговування TOB "Контакт-Сервіс" на підставі договору від 27.05.96 №5.
Користуючись правом орендаря, наданим позивачеві Законом України "Про оренду землі", позивач після звернення з клопотанням до відповідача отримав право постійного користування на ділянку, що орендувалася, в уточненому розмірі –площею 0,9636 га, отримавши необхідні дозволи, узгодження, рішення, зокрема рішення відповідача: від 30.05.2000 №4-423 "Про дозвіл на виготовлення проекту по відведенню земельної ділянки для розміщення бази відпочинку хімічному казенному об'єднанню ім. Г.І. Петровського", згідно з яким позивачеві дозволено замовити проект по відведенню земельної ділянки площею 1,4 га для отримання державного акту на право користування; від 28.02.01 №6-451 "Про дозвіл складання проекту відведення частки земельної ділянки ГКО ім. Г.І.Петровського в с. Піщане, на якому розташована б/в "У Лукомор'я", згідно з яким позивачеві дозволено скласти проект відведення земельної ділянки площею 1,4 га; від 17.05.01 №7-568 "Про надання земельної ділянки хімічному казенному об'єднанню ім. Г.І. Петровського", згідно з яким проект відведення земельної ділянки затверджений і позивачеві виділена земельна ділянка площею 0,9636 га в постійне користування.
Рішенням від 14.05.01 №7-568 відповідач поклав на позивача обов'язок в місячний термін отримати державний акт на право користування землею і документи, що засвідчують право тимчасового користування землею. Однак вказівка в рішенні терміну, протягом якого позивач зобов'язаний був отримати документи, що засвідчують право користування землею, не відповідає положенням ст. 22 ЗК України та Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (зокрема на умовах оренди) від 15.04.93, які не передбачають встановлення такого терміну.
Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не встановлено межі земельної ділянки в натурі (на місцевості), не здійснено реєстрацію права постійного користування в Піщанівській сільській раді, не отримано державний Акт на постійне користування, не проведено реєстрацію в Бахчисарайському відділі земельних ресурсів відповідно до вимог ст. 22 ЗК України (в редакції 1992р.).
Оскільки позивач не скористався наданою можливістю встановити межі земельної ділянки в натурі та отримати документ, що засвідчує право власності або право користування земельною ділянкою, таке право у позивача не виникло, а відтак права позивача оскаржуваними рішеннями не були порушені.
Також суд апеляційної інстанції врахував належне оформлення прав власності ТОВ "У Лукомор'я" на розташовані на спірній ділянці будинки, оформлення прав на спірну земельну ділянку 30.08.01 рішенням №4-640 Піщановської сільської ради "Про надання земельної ділянки ГOТ "У Лукомор'я".
Відповідач цим же рішенням затвердив проект відведення земельної ділянки TOB "У Лукомор'я" та надав йому в постійне користування земельну ділянку площею 2,558 га, до складу якої, як встановлено судом першої інстанції, ввійшла земельна ділянка, що знаходиться в оренді у позивача, тобто припустився порушення вимог ст. 19 ЗК України (в редакції на момент виникнення спору), згідно з якою надання в користування земельної ділянки, що знаходиться в користуванні, іншому підприємству, здійснюється тільки після вилучення її в установленому порядку.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на те, що згідно зі ст.ст. 27, 29, 43 ЗК України (в редакції на момент виникнення спору) припинення користування наданою в оренду земельною ділянкою здійснюється шляхом розірвання договору у випадках передбачених договором, законом, а припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою чи її частиною може мати місце лише у випадках, передбачених ст.ст. 27 і 28 цього Кодексу, наявність яких судовими інстанціями не встановлені.
Крім того, суд апеляційної інстанції при винесенні постанов виходив з того, що постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.10.02 у справі №2-1/3401-2002, яке набрало законної сили, відмовлено в задоволенні позову ХКО ім. Петровського до ГОТ "У Лукомор’я" про визнання права власності на майно бази відпочинку "У Лукомор’я", розташоване на спірній земельній ділянці.
Відповідач при розгляді даної справи не довів обставини надання орендованих позивачем земель ГОТ "У Лукомор'я" відповідно до вимог законодавства та правомірність переходу права власності на об'єкти незавершеного будівництва до цієї організації чи іншої особи.
Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України саме ці обставини підлягали доведенню відповідачем та ГОТ "У Лукомор'я" при розгляді справи, оскільки позивач доводив, що оспорюваним рішенням №4-640 від 30.08.01 Піщанівської сільської ради "Про надання земельної ділянки ГОТ "У Лукомор'я" порушено його право на оренду спірної земельної ділянки.
Проте вказані особи при розгляді справи не довели наявність обставин, передбачених ст.ст. 19, 27, 29-31 ЗК України (в редакції на момент виникнення спору) в якості підстав для відмови в задоволенні позову в частині визнання недійсним рішення №4-640 від 30.08.01, тобто не спростували доводи позивача в цій частині, що не враховано судом апеляційної інстанції.
Рішенням №4-636 від 30.08.01 відповідач скасував рішення №7-658 від 17.05.01 19 сесії 23 скликання Піщанівської сільської ради, визначивши в якості підстав те, що рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим №2-11/6736-2001 позивачу відмовлено у витребування 6 будиночків, розташованих на території бази "У Лукомор'я" у ТОВ "Контакт-Сервіс", зазначивши також про обов'язок позивача вирішити майновий спір з ТОВ ПФК "Контакт" у суді.
Оскільки такі підстави не передбачені ст.ст. 27, 29, 31 ЗК України (в редакції на момент вирішення спору), а майновий спір не впливав на обставини надання земельної ділянки позивачу, передбачені в ст. 19 ЗК України, судова колегія вважає висновки суду апеляційної інстанції в цій частині такими, що не відповідають обставинам у справі та законодавству.
Зважаючи на викладене, оскільки відповідач не довів відповідність законодавству оспорених позивачем рішень від 30.08.01 №4-636 та №4-640, а суд апеляційної інстанції у своїх висновках виходив з обставин, які виникли внаслідок прийняття цих рішень, всупереч вказівкам касаційної інстанції не надавши їм належної правової оцінки, судова колегія дійшла висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції в цій частині.
Разом з тим, позивачем заявлена вимога про визнання недійсним державного акту ІІ-КМ №002700 на право постійного користування землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від №109 від 19.12.01, яка задоволена судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції, скасувавши рішення суду першої інстанції, відмовив у задоволенні позову в повному обсязі.
Проте державний акт лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки, тобто він не є актом в розумінні ст. 12 ГПК України, який може бути оскаржено до господарського суду. У зв'язку з визнанням недійсним правового акту, який саме породжував права і обов'язки посвідчені вказаним державним актом, цей державний акт втрачає свою дію та, виходячи зі змісту п. 3.10 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 №43, підлягає поверненню до архіву відповідного державного органу земельних ресурсів.
З огляду на викладене в частині позовних вимог про визнання недійсним вищевказаного державного акту провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а рішення і постанова у справі в цій частині –скасуванню.
Керуючись ст.ст. 80, 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.12.07 у справі №2-2/1263.1-2007 скасувати.
3. Пункт 3 резолютивної частини рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17-19.07.07 у справі № 2-2/1263.1-2007 скасувати, в цій частині позовних вимог провадження у справі припинити.
4. В решті рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17-19.07.07 у справі № 2-2/1263.1-2007 залишити без змін.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький