ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2008 р. | № 8/228 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кривди Д.С., |
суддів: | Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. |
розглянувши касаційну скаргу | Комунального підприємства "Чернігівське міське шляхове управління" |
на рішення | від 13.09.07 |
у справі | №8/228 |
господарського суду | Чернігівської області |
за позовом | Релігійної громади "Свідомості Крішни в м. Чернігові" |
до | Чернігівської міської ради |
про | визнання права на оренду земельної ділянки |
за участю представників сторін |
від позивача: | у засідання не прибули |
від відповідача: | Апанасенко К.І., дов. |
від скаржника: | Юрченко Ю.І., дов. |
ВСТАНОВИВ:
Релігійна громада "Свідомості Крішни в м. Чернігові" звернулась до господарського суду Чернігівської області з позовом до Чернігівської міської ради про визнання права на оренду земельної ділянки в підземному переході по просп. Перемоги в м. Чернігові площею 0,0010 га, яка передана йому на підставі договору оренди земельної ділянки від 15.05.06, строком до 14.05.08 на умовах передбачених договором.
Позов мотивовано тим, що вказаний договір оренди відповідно до вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі" підлягає поновленню через відсутність заперечень з боку відповідача.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на відмову позивачу в передачі земельної ділянки для експлуатації комерційних кіосків за вказаною адресою згідно з рішенням ради від 31.05.07.
Рішенням від 13.09.07 господарський суд Чернігівської області (суддя Оленич Т.Г.) позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, визнавши їх доведеними.
Ухвалою від 08.02.08 Вищий господарський суд України призначив до розгляду в судовому засіданні клопотання про прийняття до касаційного провадження касаційної скарги Комунального підприємства "Чернігівське міське шляхове управління", в якій заявлено вимоги про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Стаття 107 ГПК України передбачає право на звернення з касаційною скаргою у справі сторін, а також осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав та обов’язків.
Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник доводить, що рішення у справі стосується його прав та обов’язків, оскільки він є орендодавцем комунального майна, розташованого на спірній земельній ділянці.
При цьому скаржник посилається на обставини надання спірної земельної ділянки в оренду позивача саме у зв'язку з отриманням ним в оренду майна, яке знаходиться на балансі скаржника, –частину приміщення підземного переходу "Україна", що є предметом спору в справі №13/216 господарського суду Чернігівської області.
Зважаючи на встановлений судом першої інстанції предмет позовних вимог –визнання права на оренду земельної ділянки, розташованої в підземному переході, та положення ст.ст. 67, 71 ЗК України та пп. 1.10 п. 1 Правил дорожнього руху, судова колегія дійшла висновку про прийняття касаційної скарги Комунального підприємства "Чернігівське міське шляхове управління" до касаційного провадження та розгляд її по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача та скаржника, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановив суд першої інстанції, 15.05.06 між сторонами у справі укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивачеві передано в оренду строком на один рік земельну ділянку загальною площею 0,0010 га в підземному переході по пр. Перемоги у м. Чернігові для експлуатації кіосків №141, 142. Договір зареєстрований у Чернігівській міській раді, про що у книзі державної реєстрації договорів оренди вчинено запис №1007(к). Факт передачі у користування позивачеві земельної ділянки підтверджується актом прийому-передачі від 15.05.06.
Строк оренди земельної ділянки визначений в п. 4 договору та становить 1 рік, тобто до 15.05.07. Цим же пунктом договору передбачено, що орендар має право на поновлення договору на новий строк, в зв'язку з чим він має не пізніше 30 днів до закінчення строку звернутися до орендодавця із заявою про намір продовжити дію договору.
Позивач 30.03.07 звернувся до відповідача із заявою про продовження дії договору оренди земельної ділянки від 15.05.06.
Проте 31.05.07 відповідачем прийнято рішення "Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова та надання згоди на розроблення проекту відведення земельних ділянок", у пп. 149.13 п. 149 якого зазначено про відмову позивачеві в передачі земельної ділянки для експлуатації комерційних кіосків в підземному переході по пр. Перемоги, кіоски №141, 142. Листом №2662 від 18.06.07 за підписом начальника відділу земельних ресурсів та самоврядного контролю міської ради позивачеві надісланий витяг з рішення міської ради від 31.05.07.
У зв'язку з викладеними обставинами позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про визнання за ним права на оренду земельної ділянки в підземному переході по просп. Перемоги в м. Чернігові площею 0,0010 га, яка передана йому на підставі вказаного договору оренди, строком до 14.05.08 на умовах передбачених цим договором.
При цьому позивач посилається на положення ст. 33 Закону України "Про оренду землі", згідно з ч. 3 якої у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем передбачених вказаною нормою обставин у зв'язку з відсутністю здійснення відповідачем письмових заперечень щодо поновлення договору оренди спірної земельної ділянки протягом місяця після закінчення строку цього договору.
Проте як вбачається з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, визнавши за позивачем право оренди земельної ділянки, не встановив підстави набуття ним такого права, а також правовий режим цієї земельної ділянки, зважаючи на її категорію та наявність певних прав на неї в інших осіб.
Зокрема, в силу ст.ст. 116, 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. При цьому надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Суд першої інстанції вказані положення закону не врахував та не дослідив обставини щодо наявності рішення відповідного органу про надання спірної земельної ділянки в оренду позивачеві як підстави для укладення відповідного договору оренди.
Разом з тим, предметом позовних вимог у справі визначено визнання права на земельну ділянку в підземному переході. Згідно з пп. 1.10 п. 1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.01 №1306, автомобільна дорога, вулиця (дорога) визначена як частина території, в тому числі в населеному пункті, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, і обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу. Цей термін включає також спеціально побудовані тимчасові дороги, крім довільно накатаних доріг (колій).
Тобто вказаною нормою підземні пішохідні переходи віднесено до складу автомобільних доріг. Частиною ж другою ст. 71 ЗК України передбачено, зокрема, що землі під проїзною частиною, узбіччям тощо належать до земель дорожнього господарства.
При цьому ст. 67 ЗК України визначено, що до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям, зокрема, дорожнього господарства.
Проте суд першої інстанції залишив поза увагою вказані законодавчі норми стосовно правового режиму спірної у справі земельної ділянки в підземному переході, не встановивши її категорію відповідно до земельно-кадастрової документації та наявність прав та обов'язків щодо неї у інших осіб, зокрема, відповідних підприємств, установ, організацій дорожнього господарства. Встановлення таких обставин є обов'язковим при вирішенні спору, оскільки за вимогами п. 3 ч. 2 ст. 11110 ГПК України прийняття судового рішення, яке стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі, є в будь-якому випадку підставою для скасування цього рішення.
Крім того, суд першої інстанції при розгляді справи не досліджував обставини щодо наявності між певними особами цивільно-правових відносин, зокрема орендних, щодо розташованого на спірній земельній ділянці майна та виникнення у зв'язку з цим правових наслідків, передбачених ст. 796 ЦК України. Звертаючись з касаційною скаргою, КП "Чернігівське міське шляхове управління" доводить наявність таких обставин, які є предметом розгляду в іншій господарській справі. Проте ці обставини не можуть бути встановлені судом касаційної інстанції, зважаючи на межі перегляду справи, встановленні ст. 1117 ГПК України.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи не дотримано вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84 ГПК України, а відтак рішення у справі підлягає скасуванню.
Оскільки право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин та залучення до участі у справі всіх осіб, прав і обов’язків яких стосуються спірні правовідносини.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 13.09.07 у справі №8/228 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький