ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2008 р. | № 30/258-07-6834 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кривди Д.С., |
суддів: | Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. |
розглянувши касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюко" |
на постанову | від 04.12.07 Одеського апеляційного господарського суду |
у справі | №30/258-07-6834 |
господарського суду | Одеської області |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюко" |
до | Закритого акціонерного товариства "Фоззі-Юг" |
третя особа | Одеська міська рада |
про | витребування земельної ділянки з незаконного володіння, визнання права користування земельною ділянкою на умовах оренди та зобов'язання вчинити дії |
за участю представників сторін |
від позивача: | у засідання не прибули |
від відповідача: | Никифорчук Т.В., дов. |
від третьої особи: | у засідання не прибули |
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ньюко" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Фоззі-Юг" за участю в якості третьої особи Одеської міської ради про витребування із незаконного володіння відповідача земельної ділянки площею 11377,14 м2, розташованої в м. Одеса, вул. Середня, 83 "А"; визнання за позивачем права користування розташованою за вказаною адресою земельною ділянкою "А", "Ж" площею 11377,14 м2 на правах оренди; визнання за відповідачем пава користування розташованою за вказаною адресою земельною ділянкою "А", "Ж" площею 18173,86 м2 на правах оренди; зобов’язання відповідача надати позивачу письмову згоду на укладення з Одеською міською радою договору оренди зазначеної земельної ділянки пропорційно площі будівлі, що належить позивачу на праві власності (з урахуванням уточнення).
Позов мотивований тим, що відповідач перешкоджає укладенню договору оренди земельної ділянки між її власником Одеською міською радою та позивачем пропорційно займаній ним частки у спільній власності на будівлю, розташовану за вказаною адресою. Позивач вважає, що він як власник частини будівлі відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України має право на укладення з Одеською міською радою договору оренди земельної ділянки.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що йому на праві власності належить об’єкт нерухомості, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Середня, 83-А; а позивачеві на праві власності належить в цілому нежитлова будівля, розташована за адресою: м. Одеса, вул. Середня, 83-Ж; тобто позивач і відповідач не є співвласниками однієї будівлі. Відповідач також зазначив, що на виконання п. 3.4.13 Договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 13.03.01 він повідомив позивача про необхідність оформлення відповідних документів на право користування землею в Одеській міській раді, більш того, 01.10.04 укладено Угоду №69/10 про дольову участь в утриманні прилеглої території, п.2.5.1 якої передбачено, що позивач протягом одного календарного року з моменту укладення Угоди зобов’язується оформити право користування земельною ділянкою, розташованою під її частиною нежитлового приміщення.
Рішенням від 10.10.07 господарського суду Одеської області (суддя Рога Н.В.), яке залишено без змін постановою від 04.12.07 Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Бойко Л.І. –головуючого, Величко Т.А., Жукової А.М.), у задоволенні позовних вимог щодо витребування земельної ділянкою з незаконного володіння, визнання за позивачем та відповідачем прав користування відповідними земельними ділянками відмовлено. В частині позовних вимог щодо зобов’язання відповідача надати позивачеві письмову згоду на укладення з Одеською міською радою договору оренди відповідної земельної ділянки провадження у справі припинено.
Судові рішення мотивовані недоведенням позивачем обставин набуття ним права користування спірною земельною ділянкою відповідно до вимог законодавства.
Ухвалою від 07.02.08 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови та задоволення позову новим рішенням. Касаційна скарга мотивовані неповним з'ясуванням усіх суттєвих обставин у справі та недотриманням судами вимог ст. 88 ЗК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка –це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Позивач доводить, що набув прав на спірну земельну ділянку внаслідок набуття на праві спільної часткової власності 77/200 нежилої будівлі, розташованої в м. Одеса по вул. Середня, 83 "А", що складається з нежитлових приміщень торгівельно-побутового центру загальною площею 5773,4 м2.
При цьому позивач посилається на положення ст. 88 ЗК України, згідно з якою володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди – у судовому порядку; договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально; учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки –вимагати відповідної компенсації; учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
Розглянувши заявлені позивачем вимоги про витребування земельної ділянки із незаконного володіння відповідача, визнання за позивачем та відповідачем прав користування земельними ділянками відповідних розмірів та зобов’язання відповідача надати позивачеві письмову згоду на укладення з Одеською міською радою договору оренди зазначеної земельної ділянки пропорційно площі будівлі, що належить позивачу на праві власності, суди першої та апеляційної інстанцій, виходячи з положень ст.ст. 124, 125 ЗК України, правомірно відмовили у задоволені позову.
Порядок надання земельної ділянки, що належить до об'єктів власності територіальної громади, в оренду відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі" та ст. 123 ЗК України здійснюється шляхом вчинення відповідних дій як особами, які набули таке право за законом, так і органом місцевого самоврядування і лише в разі виникнення спору стосовно порушення встановленого законом порядку зацікавлена сторона має право звернутися з позовом до суду про захист порушеного права.
Позивач не довів обставин набуття ним прав землекористувача у визначеному законом порядку, а також наявність відмови ради в наданні земельної ділянки йому в оренду на підставі положень ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України.
Доводи позивача щодо набуття ним прав згідно зі ст. 88 ЗК України слід визнати необґрунтованими за недоведеністю обставин виконання ним вимог ст. 123 ЗК України та обставин набуття ним права оренди земельної ділянки згідно з вимогами ст.ст. 124, 125 ЗК України.
Зважаючи на викладене, судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.12.07 у справі №30/258-07-6834 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький