ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2008 р. | № 25/100-07-2384 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Одеса (далі –територіальне відділення АМК)
на рішення господарського суду Одеської області від 21.06.2007 та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2007
зі справи № 25/100-07-2384
за позовом науково-виробничої господарської асоціації “ЕЛКО”, с. Маяки Біляївського району Одеської області (далі –Асоціація)
до територіального відділення АМК
про визнання недійсним рішення.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача – Цинєва А.О.,
відповідача – Федосієнко М.М.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов було подано про визнання недійсним рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 22.12.2006 № 101-рш зі справи № 91-01/2006 (далі –оспорюване рішення).
Рішенням господарського суду Одеської області від 21.06.2007 (суддя Малярчук І.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2007 (колегія суддів у складі: Бандура Л.І. –головуючий, судді Бойко Л.І. і Величко Т.А.), позов задоволено; оспорюване рішення визнано недійсним; на територіальне відділення АМК віднесено судові витрати зі справи. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції виходили з необґрунтованості висновків територіального відділення АМК, покладених в основу оспорюваного рішення.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України територіальне відділення АМК просить скасувати оскаржувані судові рішення попередніх судових інстанцій з даної справи і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано порушенням названими судовими інстанціями у вирішенні спору норм матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу Асоціація заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх невідповідність нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи й про правомірність власних дій, і просить у задоволенні скарги відмовити.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону України ”Про захист економічної конкуренції” (далі –Закон) рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.
У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005 також зазначено: “Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)”.
Отже, розгляд даної справи здійснюється за правилами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- згідно з оспорюваним рішенням:
· визнано, що неподання Асоціацією інформації та необхідних документів на запит територіального відділення АМК від 28.08.2006 № 1418-01/2006 є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону у вигляді неподання інформації територіальному органові Антимонопольного комітету України у встановлені строки;
· на підставі статті 52 Закону за вчинене порушення на Асоціацію накладено штраф у сумі 15 000 грн.;
- із змісту оспорюваного рішення вбачається, що справа № 91-01/2006 була порушена за заявою ТОВ “Укргазифікація-Південь” за ознаками порушення Асоціацією законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді відключення названого товариства від електропостачання; у зв’язку з цим головою територіального відділення АМК було надіслано Асоціації запит від 28.08.2006 № 1418-01/2006, яким запропоновано у 10-денний термін з дня його одержання надати інформацію з певних питань та зазначені в запиті документи;
- в оспорюваному рішенні вказано, що відповідний запит отриманий Асоціацією 30.08.2006, про що є відмітки у поштовому повідомленні № 20971; однак таке повідомлення територіальним відділенням АМК судові подано не було;
- водночас Асоціація зазначає, що нею було надіслано простою поштовою кореспонденцією відповідь на запит територіального відділення АМК –лист від 06.09.2006 № 22/Э, на підтвердження чого подано копію витягу з журналу вхідної та вихідної кореспонденції Асоціації;
- у відповіді на запит територіального відділення АМК Асоціація повідомляла, що копія ліцензії ПС № 0138 “була надана нарочним начальнику відділу розслідування Занудо Н.В.”, а також зазначає про надіслання копій договорів з ВАТ “ЕК “Одесаобленерго”;
- після отримання розпорядження адміністративної колегії територіального відділення АМК від 14.11.2006 № 93-р зі справи № 91-01/2006, в якому містилися відомості про невиконання Асоціацією у визначений термін запиту названого відділення, Асоціація надіслала територіальному відділенню АМК листа від 23.11.2006 № 28/Э, де зазначила про своєчасне виконання вимог запиту, та повторно надіслала відповідь на запит з доданням документів;
- як указано в листі Асоціації від 27.11.2006 № 29/Э, нею згідно з усним запитом начальника відділу розслідувань територіального відділення АМК було подано цьому відділенню “додаткові документи”;
- згадані листи Асоціації від 23.11.2006 № 28/Э і від 27.11.2006 № 29/Э отримано територіальним відділенням АМК нарочним, про що є відмітки на цих листах.
Відповідно до пункту 13 статті 50 Закону порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації, зокрема, територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлений головою територіального відділення строк.
Згідно з частиною другою статті 52 Закону за порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону, накладається штраф у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб’єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
З установлених попередніми судовими інстанціями обставин вбачається, що запит територіального відділення АМК від 28.08.2006 № 1418-01/2006 про надання Асоціацією певної інформації містив строк подання такої інформації –10 днів з дня одержання запиту, а відповідь на останній Асоціацією було надано простим листом від 06.09.2006 № 22/Э, тобто в межах відповідного строку.
Чинним законодавством не передбачено якихось спеціальних форм, а також порядку надсилання відповіді на запит територіального відділення Антимонопольного комітету України про надання інформації. Тому попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що надіслання Асоціацією відповіді на запит територіального відділення АМК простим листом не суперечить вимогам пункту 38 Правил надання послуг поштового зв’язку (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1155 з подальшими змінами) стосовно можливості пересилання письмових повідомлень, ділових паперів, рекламно-інформаційних матеріалів тощо у, зокрема, простих листах.
З приводу доводів скаржника стосовно ненадходження на його адресу згаданої відповіді на запит (у тому числі в зв’язку з можливою втратою її поштою) слід зазначити таке:
- по-перше, фактичні обставини щодо надсилання такої відповіді встановлено попередніми судовими інстанціями. Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права, зокрема, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази. Водночас скаржником не наведено обґрунтованих доводів стосовно порушення попередніми судовими інстанціями правил оцінки доказів у встановленні відповідних обставин;
- по-друге, наведеними вище нормами Закону передбачено відповідальність суб’єкта господарювання не за “ненадходження” інформації до територіального відділення Антимонопольного комітету України (а останнє наголошує в касаційній скарзі саме на тому, що “інформація до територіального відділення не надійшла”), а за неподання інформації; тим часом, як зазначалося, факт такого подання у встановлений для цього строк з’ясовано попередніми судовими інстанціями.
Не можуть бути підставою для задоволення касаційної скарги й доводи скаржника про те, що деякі витребувані згідно із запитом документи та відомості було надано Асоціацією територіальному відділенню АМК не через канцелярію цього відділення. Закон України “Про Антимонопольний комітет України”, зокрема стаття 221 цього законодавчого акта, визначаючи обов’язок суб’єкта господарювання подавати на вимогу голови територіального відділення Антимонопольного комітету України документи та іншу інформацію, не встановлює обов’язку щодо здійснення такого подання виключно до канцелярії чи іншого відповідного структурного підрозділу даного відділення.
Скаржник посилається також на те, що:
за твердженням самої Асоціації, нею було подано “основні матеріали по запиту”;
іншої ж інформації нею не подано, зокрема, щодо обсягів передачі електричної енергії в певний період часу та “відповідних підтверджуючих документів”.
Таким чином, наведені доводи скаржника за своїм змістом стосуються подання Асоціацією територіальному відділенню АМК інформації в неповному обсязі. Однак подання інформації в неповному обсязі територіальному відділенню Антимонопольного комітету України визначено Законом як окреме, самостійне порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону; із з’ясованого ж попередніми судовими інстанціями змісту оспорюваного рішення вбачається, що згідно з останнім дії Асоціації кваліфікувалися виключно за пунктом 13 цієї статті, а тому з’ясування питань щодо повноти (неповноти) подання інформації на запит територіального відділення АМК не входить до предмету доказування в даній справі.
З урахуванням наведеного визначених підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.
Керуючись статтями 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Одеської області від 21.06.2007 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2007 зі справи № 25/100-07-2384 залишити без змін, а касаційну скаргу Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України –без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов